Ухвала суду № 87833621, 25.02.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 349/1487/14-к

Провадження № 1-в/161/12/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого - судді Артиша Я.Д.

суддів Покидюка В.М., Ясельського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Юхименко Р.І.,

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2020 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області після повторного автоматизованого розподілу судової справи надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що з 21 червня 1987 року він працював на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова. 14 лютого 2011 року Перший заступник Генерального прокурора України ОСОБА_2 порушив відносно нього кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 368 КК України. 19 лютого 2011 року перший заступник Генерального прокурора України знову порушив кримінальну справу відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та 30 травня 2011 року ще по одному епізоду за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. В червні 2011 року винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за ознакою повторності одержання хабара.

Кримінальна справа відносно нього скерована для розгляду до Луцького міськрайонного суду Волинської області. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2012 року його виправдано за ч.ч. 2, 3 ст. 368 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 жовтня 2012 року вирок скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області 24 березня 2014 року відносно нього винесено обвинувальний вирок за ч.ч. 2, 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правосуддя строком на 3 роки з конфіскацією всього належного майна та з позбавленням 2-го кваліфікаційного класу судді. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2014 року вирок скасовано, а справу направлено Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування. Після повернення справи на додаткове розслідування, 19 червня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчинених ним кримінальних правопорушень. 23 квітня 2014 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо нього за ч. 3 ст. 368 КК України скеровано до Луцького міськрайонного суду Волинської області для розгляду по суті. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2015 року його визнано винним за ч. 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правосуддя строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна та з позбавленням 2-го кваліфікаційного класу судді. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року вирок скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням доказів для доведення винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримання. Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року залишено без змін, касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Таким чином, вважає, що він незаконно перебував під слідством та судом 08 років та 5 днів, а саме: з 14 лютого 2011 року до 19 лютого 2019 року. Також в період часу з 23 березня 2010 року до 16 лютого 2011 року відносно нього незаконно здійснювались оперативно-розшукові заходи з втручанням у приватне спілкування, що підтверджується остаточними судовими рішеннями, а 29 березня 2011 року Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відсторонено від посади судді Залізничного районного суду міста Львова у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. Функції та обов`язки судді стосовно здійснення правосуддя він не виконував аж до самого звільнення його з посади судді 20 грудня 2017 року. Впродовж усього розслідування кримінальної справи відносно нього та розгляду цієї справи в усіх судових інстанціях він неодноразово перебував на лікуванні із захворюваннями, які спричинені та пов`язані з розслідуваною відносно нього справою.

Відповідно, порушення його прав, свобод та інтересів полягає в тому, що відносно нього вчинялись незаконні дії: органом, що здійснював оперативно-розшукову діяльність; органом, що здійснював досудове розслідування; прокуратурою, яка здійснювала нагляд, процесуальне керівництво та підтримувала обвинувачення в суді; а також, судом, який двічі виносив відносно нього обвинувальний вирок, яким його засуджувалось до восьми років позбавлення волі. Під час перебування під слідством та судом вищезазначеними незаконними діями йому завдано значної моральної шкоди. З вини органів досудового слідства та суду порушено його життєві умови як в побуті, так і у роботі, підірвано авторитет та ділову репутацію на роботі, відбувся розрив особистих відносин з багатьма людьми. Як наслідок, він був вимушений дочасно вийти у відставку із посади судді.

Крім того, зазначає, що поніс і інші витрати на свій проїзд та свого захисника до суду в розмірі 3453 грн. 70 коп., а також він не отримував суддівську винагороду в повному обсязі, з врахуванням доплат за вислугу років до посадового окладу, з 28 березня 2015 року, а тому просив сягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь на відшкодування моральної шкоди суму грошових коштів розмірі 2750000 грн. (два мільйони сімсот п`ятдесят тисяч гривень), недоотриману суддівську винагороду в розмірі 513352 грн. 54 коп. (п`ятсот тринадцять тисяч триста п`ятдесят дві гривні п`ятдесят чотири копійки) із сумою проведеної індексації та компенсації по день виплати, а також інші понесені витрати в розмірі 3453 грн. 70 коп. (три тисячі чотириста п`ятдесят три гривні сімдесят копійок).

Заслухавши пояснення заявника та його представника, які просили задовольнити подану заяву, оглянувши матеріали заяви та долучені до неї документи, письмові пояснення, суд приходить до висновку, що заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відносно судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 . Генеральною прокуратурою України 14 лютого 2011 року порушено кримінальну справу № 49-3103 за ознаками вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 368 КК України.

19 лютого 2011 року першим заступником Генерального прокурора України порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Також, 30 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу №49-3103/2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, яку об`єднано з кримінальною справою № 49-3103, а 06 червня 2011 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками повторності.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 березня 2011 року ОСОБА_1 відсторонено від посади судді Залізничного районного суду м.Львова.

19 лютого 2011 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України, а 23 червня 2011 року - за ч. 2 ст. 368, ч. 3 ст. 368 КК України.

У ході проведення досудового розслідування під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 16 лютого 2011 року виявлено та вилучено кошти на загальну суму 61400 доларів США та 3000 Євро, які відповідно до постанови слідчого від 20 лютого 2011 року поміщено на депозитні рахунки Генеральної прокуратури України.

Генеральною прокуратурою України 29 червня 2011 року затверджено обвинувальний висновок у даній кримінальній справі та в порядку ст. 225 КПК України (в редакції 1960 року) її направлено до суду.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2012 року ОСОБА_1 виправдано за ч.ч. 2, 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 жовтня 2012 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2012 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд.

Луцьким міськрайонним судом Волинської області 24 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 винесено обвинувальний вирок за ч.ч. 2, 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правосуддя строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2014 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області 24 березня 2014 року скасовано, а справу направлено Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування.

Після повернення справи на додаткове розслідування, 19 червня 2014 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014000000000535 щодо вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 368 КК України.

23 вересня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції станом на 16.02.2011 року).

23 квітня 2014 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України скеровано до Луцького міськрайонного суду Волинської області для розгляду по суті.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням правосуддя строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року даний вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2015 року скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із невстановленням доказів для доведення винуватості у суді і вичерпанням можливостей їх отримання.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2018 року залишено без змін, касаційну скаргу прокурора без задоволення.

На виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 повернуто грошові кошти в сумі 61400 доларів США та 3000 Євро, вилучені під час обшуку 16 лютого 2011 року по місцю його проживання.

Відповідно до вимог ст.ст. 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових, і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статтях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" вказано, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 17 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Так, відповідно до вимог ст. 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.п. 1, 3, 4 ст. 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 12 вищевказаного Закону встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Також вимогами ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст.12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

У відповідності до вимог ст. 19 ЦПК України зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

У відповідності до висновків, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 161/15362/16-ц, від 29.05.2019 року у справі № 522/1021/16ц, від 21.11.2018 року у справі № 146/1091/17, вказано, що особи звернулись обґрунтовано за захистом свого порушеного права у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, тому суди і розглянули спір у порядку цивільного судочинства. І, за таких обставин помилковими є доводи про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вони не підтверджені нормами чинного законодавства.

Крім того, слід відмітити, що в провадженні судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Івасюти Л.В. перебуває цивільна справа № 161/9930/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, вимоги якої є аналогічними з поданою заявою.

Беручи до уваги вищезазначені вимоги Закону та постанов Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що спір щодо відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому в задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду в порядку кримінального судочинства, слід відмовити.

На підставі ст. 130 КПК України, ст. 1176 ЦК України, керуючись ст. 19 ЦПК України, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайонного суду Я.Д. Артиш