Постанова № 8783195, 19.03.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2010 р. Справа № 2а-2861/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лучко О.О.,

при секретарі Гергелюк Н.Т.,

за участю сторін:

представника позивача: не з"явився,

відповідача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ГоловавтотрансінспекціЇ в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області, вул. Тополина, 3,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська область,76492

до відповідача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2009 року Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій на загальну суму 1700 грн. згідно постанови № 059981 від 17 жовтня 2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки за додержанням та застосуванням законів на транспорті працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області 02.10.2008р. складено акт за № 091799 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в ході якої виявлено відсутність у водія ОСОБА_1 ліцензійної картки. Начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_1 17.10.2008р. винесено постанову №059981 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 1700 грн. за порушення, передбачені абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Представник позивача в судове засідання не з”явилася, на адресу суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. Пояснили, що на момент перевірки відповідач не мав статусу суб”єкта підприємницької діяльності, керував транспортним засобом на підставі довіреності, жодного відношення до перевезення вантажу не мав, а тому відповідно до п.6 ч.3 ст.108 КАС України даний позов слід повернути позивачу. На підтвердження своїх доводів надали суду копію рішення господарського суду Івано-Франківської області про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 20.11.2007 року, копії довіреностей, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та інші матеріали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що відповідач не перебуває з ним у трудових відносинах, а перевезення вантажу, власником якого був ОСОБА_3, ОСОБА_1 здійснював на його прохання, оскільки має відповідну категорію водіння транспортними засобами на підставі усної між ними домовленості.

Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, його представника та показання свідка, оцінивши досліджені докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 02.10.2008 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 під час надання послуг з перевезення вантажу (шиферу) згідно накладної №000015792 від 02.10.2008 року (відправник - ПП ОСОБА_3, одержувач - колгосп "Світло") автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1,а саме: виявлено відсутність у водія ліцензійної картки, про що зазначено в акті перевірки.

Про розгляд справи про порушення законодаства про автомобільний транспорт відповідач був повідомлений, про що свідчить підпис останнього в поштовому повідомленні про вручення виклику про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

17.10.2008 року начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області винесено постанову №059981 про застосування до ОСОБА_4 фінасових санкцій на суму 1700 грн. за порушення, передбачені абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Вказані фінансові санкції відповідачем не сплачені.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року “Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті” урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція). Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.

Статтею 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” N 2344-III від 05.04.2001р. встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

У ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт”передбачено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, в ст. 48 Закону України N 2344-III від 05.04.2001р. зазначено, що такими документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, для водіяпосвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені Законодавством України.

Статтею 60 Закону України N 2344-III від 05.04.2001р. передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 і 48 цього Закону, без наявності ліцензійної картки до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

У відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 “Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті” фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2008р. працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області було виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 під час надання послуг з перевезення вантажу, а саме: виявлено відсутність у нього ліцензійної картки. В день складання акту відповідач з актом ознайомлений, однак від підпису та дачі пояснень відмовився.

Про розгляд справи про порушення законодаства про автомобільний транспорт відповідач був повідомлений, про що свідчить підпис останнього в поштовому повідомленні про вручення виклику про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с23).

На розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 не з»явився.

Відповідачу направлялася постанова про застосування фінансових санкцій, про що свідчить поштове повідомлення про її вручення (а.с.8).

Дану постанову відповідач до вищестоящого органу та до суду не оскаржив.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач керував транспортним засобом на підставі довіреності від 07.06.2006 року, згідно якої ОСОБА_1 надано право управляти та розпоряджатися (в т.ч. продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати в позику тощо) транспортним засобом марки МАЗ 54323 н.з 183-62 ІВ.

Твердження відповідача про те, що він здійснював перевезення вантажу, що належав ПП ОСОБА_3, на його прохання, судом оцінюється критично. Оскільки перевезення вантажу здійснювалось згідно накладної №000015792 від 02.10.2008 року (відправник - ПП ОСОБА_3, одержувач - колгосп "Світло"). Відповідач не перебував з ПП ОСОБА_3 у трудових відносинах, що виключало би факт вантажного перевезення для власних потреб. А відтак, перевезення вантажу за таких умов суд розцінює як перевезення на договірних умовах.

Стосовно посилання відповідача на те, що на момент проведення перевірки він не був субєктом підприємницької діяльності, оскільки постановою господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2007 року його підприємницьку діяльність було припинено, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців” державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (ч.1 ст.49 даного Закону). Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Згідно ч.3 ст.49 цього Закону державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною восьмою статті 47 цього Закону.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону (ч.5 ст.49 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців”).

Відповідно до ч.15 ст.47 даного Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем (ч.17 ст.47 цього Закону).

Як встановлено судом, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.02.2010 року стан фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 значиться - в стані припинення підприємницької діяльності. При цьому відсутній запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем, що є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем (а.с.52).

А тому відповідач на момент здійснення перевірки являвся суб”єктом підприємницької діяльності.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до відповідача правомірно застосовано фінансові санкції на загальну суму 1700 грн. за порушення, передбачені абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” відповідно до постанови №059981 від 17.10.2008 р., винесеної начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області.

На день розгляду справи відповідачем добровільно сума застосованих фінансових санкцій не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) в дохід державного бюджету на рахунок державного бюджету №31110106700002, УДК в.м. Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО 836014, код одержувача 20568100) фінансові санкції згідно постанови №059981 від 17.10.2008 року в сумі 1 700 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяЛучко О.О.

Постанова складена в повному обсязі 24.03.10 року.