Рішення № 87830548, 26.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 лютого 2020 року справа №640/24901/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони України (далі по тексту - позивач)доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, Виконавча служба)провизнання протиправною та скасування постанови від 20 листопада 2019 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП №60485812

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною постанову від 20 листопада 2019 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП №60485812, в обґрунтування чого зазначає, що згідно постанови суду перерахунок та виплату допомоги ОСОБА_1 необхідно провести з урахуванням раніше здійснених виплат, а перерахований розмір допомоги відповідно до рішення суду 174 711,60 грн. є меншим ніж розмір допомоги ОСОБА_1 у сумі 203 956,80 грн., а тому провести виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року за справою №753/8237/15-а неможливо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/24901/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач не скористався правом, визначеним статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, та відзив на позовну заяву суду не надав, водночас надіслав суду матеріали виконавчого провадження ВП №60485812.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2019 року ВП №60485812 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року №753/8237/15 про зобов`язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 у редакції на 22 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про накладення штрафу від 20 листопада 2019 року ВП №60485812 за невиконання рішення суду накладено на боржника - Міністерство оборони України штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

У вказаній постанові зазначено, що станом на 19 листопада 2019 року боржником не повідомлено відділ про прийняте рішення про здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 у редакції на 22 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат, таким чином боржником рішення суду не виконано.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За визначенням статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, пункту 1, 3 частини другої, пункту 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналізуючи наведені положення законодавства слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19.

Як встановлено вище, штраф на відповідача накладено за невиконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року №753/8237/15.

Суд встановив, що вказаний виконавчий лист видано на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №753/8237/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про перерахунок та сплату коштів, якою зобов`язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчання (або перевірочні) та спеціалізовані збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, у редакції станом на 22 червня 2011 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2019 року ВП №60485812 надано боржнику десятиденний строк для виконання судового рішення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом із тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення Міністерством оборони України будь-яких дій на виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року №753/8237/15 та постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2019 року ВП №60485812.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість виконання рішення суду, оскільки статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише Закону, отже у рішеннях суду втілюється волевиявлення самої держави, а тому обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, згідно з положеннями статті 129 Конституції України.

Суд наголошує, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця не покладено обов`язку надавати оцінку рішенню суду та встановлювати можливість чи неможливість його виконання боржником. Натомість, державному виконавцю надано повноваження вчиняти дії, направлені за забезпечення виконання рішення суду у повному обсязі та встановлені законом строки.

У свою чергу позивач не вчинив будь-яких заходів, направлених на виконання рішення суду, наприклад, щодо роз`яснення рішення суду за потреби, встановлення чи зміни способу виконання рішення суду.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що на Міністерство оборони України вже накладався штраф за невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №753/8237/15-а на підставі постанови державного виконавця про накладення штрафу від 20 квітня 2017 року ВП №5337619, оскільки штраф на Міністерство оборони України накладено у межах іншого виконавчого провадження та з примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року №753/8237/15.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність поважних причин невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі №753/8237/15-а суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про накладення штрафу від 20листопада 2019 року ВП №60485812 прийнята у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а позовні вимоги Міністерства оборони України нормативно не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, оскаржувана постанова є правомірною з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ГУ ПФУ в м. Києві задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Міністерству оборони України відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Міністерство оборони України (03168, Київ, проспект Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022);

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622).

Суддя В.А. Кузьменко