Рішення № 87830194, 24.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року м. Київ № 640/23184/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - позивач, ПАТ «Українська інноваційна компанія») з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Красноштан І.Л. щодо визначення вартості нежитлового приміщення загальною площею 789,7 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, будинок 46, приміщення 74 для продажу на конкурсних засадах.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що на примусовому виконанні у Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження №53582016, боржником за яким є ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Позивачем отримано повідомлення від державного виконавця про проведення оцінки майна, з якою позивач не погоджується, вважає її заниженою і проведеною з порушенням вимог законодавства та без будь-якого належного дослідження об`єкта.

У зв`язку з викладеним, не погоджуючись із визначеною ринковою вартістю належної позивачу нежитлової будівлі, вважає дії державного виконавця щодо визначення вартості зазначеного вище майна протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що проведення опису та арешту майна відбувалось в присутності представника боржника, останнім надано державному виконавцю копії технічного паспорта об`єкта оцінки та план об`єкта. Усі зазначені документи були направлені для проведення оцінки майна. Представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та зазначив, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки та його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Також разом з відзивом відповідач надав копії матеріалів виконавчого провадження, що стосуються безпосередньо об`єкта оскарження та проведення оцінки нерухомого майна боржника (позивача).

Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та розглядати справу за його відсутності.

Представником позивача також подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження №53582016 про стягнення з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь фізичних та юридичних осіб боргу.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстровано нежиле приміщення загальною площею 789,7 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, будинок 46, приміщення 74.

В порядку примусового виконання державним виконавцем Енергодарського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області на виконання постанови про доручення проведення виконавчих дій 24.04.2019 винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

З метою визначення ринкової вартості описаного та арештованого нерухомого майна ПАТ «Українська інноваційна компанія», а саме нежиле приміщення загальною площею 789,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, буд.46, приміщення 74, відповідачем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» для участі у виконавчому проваджені.

За наслідками проведеної оцінки майна, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» складено Звіт про результати проведення оцінки нежитлового приміщення від 24.09.2019, згідно якого вартість об`єкта оцінки на дату оцінки без врахування податку на додану вартість складає 3 721 237,00 грн.

Разом із тим, незгода позивача із звітом зумовлена даними бухгалтерського обліку позивача, оскільки вартість вказаного об`єкта нерухомості становить 10 474 638,00 грн., що підтверджується звітом, складеним суб`єктом оціночної діяльності О.В. Бевзо.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо визначення вартості належного йому майна в межах зведеного виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону №1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями пункту 6 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За приписами частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною першою статті 57 Закону №1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

Положеннями частини четвертої статті 57 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон №2658-III).

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 і частина перша статті 11 Закону №2658-III).

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Позивач посилається на те, що звіт про оцінку майна складений з порушенням норм чинного законодавства, без технічного паспорту та іншої документації щодо об`єкту майна, без інформації про технічні характеристики будівель та споруд, їх конструктивних елементів, без огляду приміщень тощо, що призвело до значного заниження вартості нерухомого майна.

Разом з тим, суд зазначає, що визначення вартості нерухомого майна проводиться шляхом його оцінки суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, діяльність якого врегульована спеціальним законом про оцінку майна. Суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання проводить незалежну оцінку майна, за результатами якої складає звіт та самостійно несе відповідальність в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.

Таким чином, державний виконавець, здійснюючи примусове стягнення на нерухоме майно, не бере участі у його безпосередній оцінці та/або визначенні його вартості. Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» державні виконавці також не наділені повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або ж проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд.

Зміст прав та обов`язків виконавця у процедурі визначення вартості нерухомого майна зводиться до призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання шляхом ухвалення відповідної постанови та повідомлення сторін виконавчого провадження про результати оцінки майна.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що оцінку нерухомого майна позивача у зведеному виконавчому провадженні №53582016 здійснював суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання товариства з обмеженою відповідальністюз «Приватна експертна служба», за результатами якої складено Звіт про оцінку майна, доказів оскарження якого в матеріалах справи немає.

При цьому, обґрунтування даного адміністративного позову базується виключно на тому, що визначена суб`єктом оціночної діяльності вартість майна не відповідає ринковій. Також позивач посилається на те, що оцінку майна проведено без його огляду.

Разом з тим, такі доводи позивача стосуються дій саме суб`єкта оціночної діяльності, а не державного виконавця, та підлягають перевірці в межах спору про оскарження звіту про оцінку майна.

Більш того, позивач обґрунтовує позов тим, що суб`єктом оціночної діяльності порушено вимоги Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав саме суб`єктами оціночної діяльності, та жодним чином не довів яким чином порушені його права відповідачем безпосередньо в межах виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та положень чинного законодавства, залучення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, не може вважатись проведенням оцінки майна відповідачем у розумінні статті 57 Закону №1404-VIII.

Таким чином, враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги, що відповідач у спірних правовідносинах не проводив безпосередньої оцінки майна ПАТ «Українська інноваційна компанія», вимоги позивача про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Красноштан І.Л. щодо визначення вартості нежитлового приміщення загальною площею 789,7 кв.м., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Будівельників, будинок 46, приміщення 74 для продажу на конкурсних засадах, що належить ПАТ «Українська інноваційна компанія» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведена правомірність вчинення ним оскаржуваних дій.

Натомість, позивачем не доведено суду достовірності тих обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд.3-А, код ЄДРПОУ 05839888) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ч. 6 ст.287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Шулежко