Ухвала суду № 87830180, 19.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження у справі

19 лютого 2020 року м. Київ№ 640/20467/19 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з викликом сторін клопотання представників третіх осіб 1, 2 про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Національний банк України, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_4.,

представника відповідача - Фартушиної В. Л.,

представника третьої особи 1 - ОСОБА_5,

представника третьої особи 2 - Голєва Ю. В.,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Національний банк України, ОСОБА_3 , у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 46479597 від 15.04.2019 про право ОСОБА_1 на 1/100 частку у спільній частковій власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представники третіх осіб 1 та 2 заявили клопотання про закриття провадження, яке вмотивоване неможливістю розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник в першу чергу із цивільно-правових відносин.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що наразі в Київському апеляційному суді розглядається апеляційна скарга на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 761/14760/19.

Предметом згаданої справи є визнання недійсним аукціону та договору купівлі-продажу майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г., зареєстрований в реєстрі за № 94, визнання незаконними та скасування записів про право власності.

Із матеріалів даної адміністративної справи убачається, що позовна вимога обґрунтована відсутністю звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса із заявою щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про її право спільної часткової власності на 1/100 житлового будинку.

За висновком позивача, порушено порядок реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частина 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

До позовної заяви позивачем також долучено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.01.2019, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І. Г., зареєстрований в реєстрі за № 94, відповідно до якого Держава Україна в особі Національного банку України (продавець) відчужує на користь покупців, зокрема, ОСОБА_1 1/100 частки у праві власності на житловий будинок (літ. «А») за адресою АДРЕСА_1 .

Згаданий договір підписаний ОСОБА_1 ., як однією зі сторін правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Із аналізу зазначених вище норм убачається, що державна реєстрація прав на нерухоме майно є обов`язковою та, відповідно до принципу одночасності, нотаріальна дія з нерухомим майном відбувається одночасно з державною реєстрацією прав. При цьому, першою юридичною дією у даному ланцюгу є нотаріальна дія з нерухомим майном - державна реєстрація договору купівлі-продажу.

Таким чином, суть заявленого у позовній заяві спору поглинається питанням про право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , дійсності або недійсності правочину, на підставі якого таке нерухоме майно передано у власність ОСОБА_1 .

За висновком суду, приватно-правовий спір у справі № 761/14760/19, що розглядається за правилами цивільного судочинства повністю поглинає публічно-правовий спір у даній адміністративній справі.

Крім того, як уже зазначалось, вирішення приватно-правового спору у справі № 761/14760/19 є первинним по відношенню до адміністративного спору у даній справі, що у сукупності із поглинанням приватно-правовим спором дає підстави для висновку про неналежність розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.12.2019 у справі № 813/3599/16 та від 11.09.2019 у справі № 815/4789/16.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Встановлені судом обставини дозволяють дійти до висновку про обґрунтованість клопотання представників третіх осіб 1, 2 та необхідність закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241- 243, 248, 256, 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представників третіх осіб 1, 2 задовольнити.

2. Провадження у справі № 640/20467/19 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ОСОБА_2 , Національний банк України, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

3. Роз`яснити позивачу, що розгляд справи має здійснюватися за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст ухвали складений 24.02.2020.