Рішення № 87830161, 26.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Київ № 640/25112/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек»

до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істек» (далі також - позивач, боржник) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), в якому просить:

- постанову у виконавчому провадженні №60424531 від 28.10.2019 року про стягнення виконавчого збору визнати протиправною та скасувати;

- постанову у виконавчому провадженні № 60424531 від 02.12.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу в частині виділення (пункт 2) постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження визнати протиправною та скасувати.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно стягнуто виконавчий збір з боржника повторно за виконавчим документом, який вже повертався стягувачу без виконання постановою у виконавчому провадженні №55511946, та за яким, на момент відкриття виконавчого провадження №60424531, сплачено виконавчий збір.

Позивач, зокрема, зауважує на тому, що фактичного примусового виконання виконавчого документа не відбулося, в той час, як з боржника стягнуто виконавчий збір у сумі, що вдвічі перевищує загальну заборгованість за виконавчим листом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні на 06.02.2020 року.

Через канцелярію суду 03.02.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження №60424531.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на те, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. При цьому, розмір виконавчого збору становить 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від фактично стягнутої суми.

Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 06.02.2020 року прибули представники сторін.

З метою підготовки повного судового рішення судом відкладено судове засідання до 14.02.2020 року.

Через канцелярію суду 10.02.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 14.02.2020 року сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обґрунтування позову, з огляду на відсутність у матеріалах справи постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №55511946, суд дійшов висновку про необхідність витребування у відповідача належним чином засвідчених копій виконавчого провадження №55511946 з метою спростування або підтвердження факту сплати позивачем суми виконавчого збору за примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2017 року №908/2126/15-г, та, у разі, якщо постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №55511946 виокремлено в окреме виконавче провадження, також витребувати виконавче провадження, відкрите на виконання постанови про стягнення виконавчого збору №55511946.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Киває від 14.02.2020 року витребувано у Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином засвідченої копії матеріалів виконавчого провадження №55511946 та виконавчого провадження, відкритого на виконання постанови про стягнення виконавчого збору №55511946, які зобов`язано подати до канцелярії суду до 20.02.2020 року. Наступне судове засідання призначено на 26.02.2020 року.

Через канцелярію суду 18.02.2020 року відповідачем подано витребувані документи, а саме копії матеріалів виконавчого провадження №55511946.

У судове засідання 26.02.2020 року сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.11.2017 року Господарським судом Запорізької області у справі №908/2126/15-г видано наказ про примусове стягнення з ТОВ «Істек» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прострочену заборгованість по кредиту у сумі 60 000 000, 00 (шістдесят мільйонів) грн. 00 коп. , прострочену заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у сумі 9351616 (дев`ять мільйонів триста п`ятдесят одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 42 коп., індекс інфляції по простроченому кредиту у сумі 5549000 (п`ять мільйонів п`ятсот сорок дев`ять тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами у сумі 757091 (сімсот вісімдесят тисяч дев`яносто одна) грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 72305 (сімдесят дві тисячі триста п`ять) грн. 35 коп.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 11.01.2018 року відкрито виконавче провадження №55511946. Пунктом 3 резолютивної частини постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 7 576 001,28 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 11.01.2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 19.01.2018 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

Постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 13.02.2018 року та від 17.04.2018 року у ВП №5511946 оголошено в розшук майно боржника.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 15.04.2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження №55511946 постанова про стягнення виконавчого збору не виносилася, в окреме провадження не виділялася.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 28.10.2019 року відкрито виконавче провадження №60424531 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2017 року №908/2126/15-г. Пунктом 3 резолютивної частини постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 28.10.2019 року стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 7 576 001,28 грн.

05.11.2019 року стягувачем ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подано заяву (вх. Міністерства юстиції України №39391-33-19 від 13.11.2019) державному виконавцю Яковенку В.А. про повернення наказу Господарського суду Запорізької області по справі №908/2126/15-г від 10.11.2017 року без виконання.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 02.12.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчий документ наказ №908/2126/15-г виданий 10.11.2017 року повернуто стягувачу. Пунктом 2 резолютивної частини постановлено Постанову про стягнення виконавчого збору виділити в окреме провадження.

Вважаючи, що постановою від 28.10.2019 року у виконавчому провадженні №60424531 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 7 576 001,28 грн. повторно, що є протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (із змінами і доповненнями) (далі також - Інструкція №512/5).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з абзацом 3 пункту 3 розділу І Інструкції №512/5 органами державної виконавчої служби є відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Пунктами 1 та 5 частини першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404 встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Щодо суми виконавчого збору, стягнутої відповідачем на виконання постанови від 28.10.2019 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №60424531, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував наказ Господарського суду Запорізької області №908/2126/15-г від 10.11.2017 року про примусове стягнення з ТОВ «Істек» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прострочену заборгованість по кредиту у сумі 60 000 000,00 (шістдесят мільйонів) грн. 00 коп., прострочену заборгованість по процентах за користування кредитними коштами у сумі 9 351 616 (дев`ять мільйонів триста п`ятдесят одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 42 коп., індекс інфляції по простроченому кредиту у сумі 5 549 000 (п`ять мільйонів п`ятсот сорок дев`ять тисяч) грн. 00 коп., індекс інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами у сумі 757 091 (сімсот вісімдесят тисяч дев`яносто одна) грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 72 305 (сімдесят дві тисячі триста п`ять) грн. 35 коп.

Постановою державного виконавця від 28.10.2019 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №60424531 розраховано суму стягнення у розмірі 7 576 001,28 грн.

Позивач вважає розмір виконавчого збору таким, що не підлягав розрахунку у зв`язку із відсутністю фактичного виконання виконавчого документу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, слід дійти висновку, що державним виконавцем розраховується сума виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника із загальної суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом на момент відкриття виконавчого провадження.

Так, загальна сума стягнення за виконавчим документом дорівнює: сума простроченої заборгованості по кредиту у сумі 60 000 000,00 (шістдесят мільйонів) грн. 00 коп. + сума простроченої заборгованості по процентах за користування кредитними коштами у сумі 9 351 616 (дев`ять мільйонів триста п`ятдесят одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 42 коп. + сума індексу інфляції по простроченому кредиту у сумі 5 549 000 (п`ять мільйонів п`ятсот сорок дев`ять тисяч) грн. 00 коп. + сума індексу інфляції по прострочених процентах за користування кредитними коштами у сумі 757 091 (сімсот вісімдесят тисяч дев`яносто одна) грн. 06 коп. + сума витрат по сплаті судового збору у розмірі 72 305 (сімдесят дві тисячі триста п`ять) грн. 35 коп. = 75 730 012 грн. (сімдесят п`ять мільйонів сімсот тридцять тисяч дванадцять) 80 коп.

Позаяк 10 відсотків від 75 730 012 грн. 80 коп. дорівнює 7 576 001 грн. 28 коп., що постановлено до стягнення з боржника державним виконавцем як виконавчого збору.

Отже, слід дійти висновку, що державним виконавцем вірно розраховано суму виконавчого збору за виконавчим документом - наказом Господарського суду Запорізької області №908/2126/15-г від 10.11.2017 року.

Щодо подвійного стягнення з боржника виконавчого збору за наказом Господарського суду Запорізької області №908/2126/15-г від 10.11.2017 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказ Господарського суду Запорізької області №908/2126/15-г від 10.11.2017 року пред`являвся до примусового виконання стягувачем двічі.

Вперше ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» пред`явлено наказ до примусового виконання шляхом подання відповідної заяви до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 18.12.2017 року (вх. Міністерства юстиції України 28.12.2017 року №39416-0-33-17).

На підставі цієї заяви постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 11.01.2018 року відкрито виконавче провадження №55511946, пунктом 3 резолютивної частини якої постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 7 576 001, 28 грн.

Разом з тим, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 15.04.2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, позивач вважає, що оскільки державним виконавцем зазначено про стягнення суми виконавчого збору у постанові від 11.01.2018 року про відкриття виконавчого провадження №55511946, вказана сума підлягає стягненню.

Водночас, суд зауважує наступне.

Згідно з абзацами 1, 2, 3, 4, 14 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції 512/5 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Отже, слід дійти висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору є саме постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, в той час, як у постанові про відкриття виконавчого провадження лише зазначається про таке стягнення.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження №55511946, судом встановлено, що постанова про стягнення виконавчого збору не виносилася, в окреме провадження не виділялася.

Наказ Господарського суду Запорізької області №908/2126/15-г від 10.11.2017 року відмітки про розмір стягнутого виконавчого збору не містить.

З огляду на викладене висновується, що державним виконавцем не здійснено фактичного стягнення з боржника суми виконавчого збору у виконавчому провадженні №55511946.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 37 Закону №1404 про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що стягувач звернувся із наказом Господарського суду Запорізької області №908/2126/15-г від 10.11.2017 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 28.10.2019 року відкрито виконавче провадження №60424531 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2017 року №908/2126/15-г. Пунктом 3 резолютивної частини постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 28.10.2019 року стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 7 576 001,28 грн.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 02.12.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу виконавчий документ наказ №908/2126/15-г виданий 10.11.2017 року повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404. Пунктом 2 резолютивної частини постановлено Постанову про стягнення виконавчого збору виділити в окреме провадження.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону №1404 у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Отже, з аналізу положень законодавства слід дійти висновку, що у разі відкриття виконавчого провадження на підставі повторно пред`явленого виконавчого документу, виконавцем мають бути вчинені дії щодо стягнення виконавчого збору, проте у розмірі не стягнутому під час попереднього виконання.

Враховуючи те, що судом встановлено, що державним виконавцем не здійснено фактичного стягнення з боржника суми виконавчого збору у виконавчому провадженні №55511946 під час примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області №908/2126/15-г від 10.11.2017 року, суд дійшов висновку про правомірність винесеної державним виконавцем постанови від 28.10.2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60424531.

Щодо виділення оскаржуваної постанови в окреме виконавче провадження пунктом 2 резолютивної частини постанови від 02.12.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору,<…>.

Отже, оскаржувана позивачем постанова є окремим виконавчим документом, яке підлягає виконанню у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Враховуючи викладене, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог як в частині скасування постанови від 28.10.2019 року про стягнення виконавчого збору, так і в частині скасування пункту 2 постанови від 02.12.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу, винесених у виконавчому провадженні №60424531.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Так, позивачем не спростовано доводів відповідача щодо відсутності подвійного стягнення виконавчого збору у зв`язку із повторним пред`явленням виконавчого документу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. " від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 205, 229, 241-246, 250, 271, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Істек» (код ЄДРПОУ 32510349, адреса: 83030, м. Донецьк, вул. Тамбовська, 1);

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ Міністерства юстиції України 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Повне рішення складено 26.02.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна