Рішення № 87829660, 26.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 лютого 2020 р. справа № 520/793/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати право ОСОБА_1 на отримання пенсії по інвалідності згідно ст.23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі пенсії за вислугу років, визначеного у відсотковому відношенні до сум грошового забезпечення на момент первісного призначення пенсії за вислугу років;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2018 року з обмеженням пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, зазначених в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №124 без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням надбавки за статус інваліда війни 2 групи, з урахуванням компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.01.2018 року по дату фактичної виплати та здійснити виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахунку з 01.01.2018 року єдиним платежем з урахуванням раніше отриманих сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, зазначених в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №124 без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням надбавки за статус інваліда війни 2 групи, здійснити виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахунку з 01.01.2018 року єдиним платежем з урахуванням раніше отриманих сум.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з огляду на те, що відповідачем було порушено послідовність проведення перерахунку пенсії позивача, останній звернувся до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року по справі 520/2028/19 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням розміру та складових видів грошового забезпечення відповідно до довідки Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №124 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням складових та розміру видів грошового забезпечення, зазначених в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №124 та здійснити виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахунку з 01.01.2018 єдиним платежем. В серпні 2019 року було проведено відповідний перерахунок пенсії позивача, що підтверджено листом ГУ ПФУ у Харківській області від 08.08.2019 року №3545/Ж-14 та виплачено доплату пенсії за період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року в розмірі 42949.25 грн. Також надано копію проведеного перерахунку, з якого вбачається, що розмір пенсії позивача з 01.01.2018 року обмежено максимально встановленим розміром. Факт обмеження пенсії позивача максимально встановленим розміром є підставою для звернення до суду в межах даної справи.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому з заявленими позовними вимогами не погоджується, позов вважає таким, що не підлягає задоволенню. Представник відповідача зазначив, що згідно матеріалів пенсійної справи позивачу було призначено пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 29.09.2004 року за вислугу років. З 05.09.2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 головним управлінням призначено пенсію по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення з врахуванням надбавок інваліду війни 2 групи. Також представник відповідача зазначив, що оскільки на цей час між сторонами існує спір щодо перерахунку пенсії, заборгованість по пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, відповідно, компенсація не могла бути нарахована та виплачена. Таким чином, позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є передчасними та не підлягають задоволенню.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, однак суд не бере її до уваги в силу приписів ч.3 ст.263 КАС України, якою передбачено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах справи №520/2028/19 судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1972 року по 28.09.2004 року перебував на військовій службі.

23.09.2002 року позивач був відряджений наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 550 до Національного космічного агентства України, із залишенням на військовій службі.

Наказом Генерального директора НКАУ від 26.10.2002 року №23-ко позивач був призначений на посаду начальника Харківського представництва генерального замовника - Національного космічного агентства України де по 28.09.2004 року проходив військову службу.

Наказом Міністра оборони України від 30.08.2004 №577 звільнений з військової служби у запас.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківської області позивачу з 29 вересня 2004 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

З 05.09.2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 головним управлінням призначено пенсію по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення з врахуванням надбавок інваліду війни 2 групи, що не заперечувалось сторонами у справі.

Харківське ПГЗ-ДКАУ направило супровідним листом за вих. № 126 від 14.02.2018 року до Харківського обласного військового комісаріату довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій військовослужбовців, які відряджалися до Харківського представництва генерального замовника - Державного космічного агентства України для виконання службових обов`язків та були звільнені із військової служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували у Харківському ПГЗ – ДКАУ, в тому числі довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 14.02.2018 року №124 на ім`я позивача.

Супровідним листом Харківського ОВК від 21.02.2018 року № ФХ-430/ВСЗ було направлено на адресу ГУ ПФУ у Харківській області довідки Харківського ПГЗ-ДКАУ про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2018 року згідно листа Харківського ПГЗ-ДКАУ № 126 від 14.02.2018 року.

ГУ ПФУ у Харківській області на підставі довідки Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №124 перерахунок пенсії позивача не проводився.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року по справі №520/2028/19, яке набрало законної сили 27.06.2019 року, було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням розміру та складових видів грошового забезпечення відповідно до довідки Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №124 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням складових та розміру видів грошового забезпечення, зазначених в довідці Харківського ПГЗ-ДКАУ від 14.02.2018 року №124 та здійснити виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахунку з 01.01.2018 єдиним платежем.

На виконання вказаного рішення суду, відповідачем в серпні 2019 року було проведено відповідний перерахунок пенсії позивача, що підтверджено листом ГУ ПФУ у Харківській області від 08.08.2019 року №3545/Ж-14 та виплачено доплату пенсії за період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року в розмірі 42949,25 грн.

При цьому, з наявної в матеріалах справи інформації про перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.01.2018 року розмір пенсії позивача було обмежено максимальним розміром пенсії.

З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги визнати право ОСОБА_1 на отримання пенсії по інвалідності згідно ст.23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі пенсії за вислугу років, визначеного у відсотковому відношенні до сум грошового забезпечення на момент первісного призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає, що відповідно до приписів КАС України, суд не наділений повноваженнями щодо визнання за позивачем права на застосування до нього норми закону.

Відповідно до ст.23 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон№2262-ХІІ), в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

З огляду на викладене, вбачається, що особа набуває право в силу дії закону на отримання пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років, а тому не потребує додаткового судового рішення щодо визнання такого права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо встановлення йому пенсії у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги на підставі ст.23 Закону №2262-ХІІ та доказів відмови відповідача у задоволенні такої заяви.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2019 року у зразковій справі №240/5401/18 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивачу на підставі особистої заяви головним управлінням призначено пенсію по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення з врахуванням надбавок інваліду війни 2 групи, доказів протиправних дій відповідача щодо самостійного зменшення відсотку грошового забезпечення матеріали справи не містять.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Відносно позовної вимоги визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2018 року з обмеженням пенсії максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №848-VIII від 24 грудня 2015 року.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

У резолютивній частині якого зазначено: "Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн."

У своєму рішенні Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статі 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач має здійснити виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії позивачу.

В преамбулі Закону Україні «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначено, що цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення №7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ, який прийнятий 06 грудня 2016 року, вперше опублікований в газеті «Голос України» 27 грудня 2016 року та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 01 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України №1774-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 по справі №127/4267/17, від 16.10.2018 по справі №522/16882/17, 31 січня 2019 у справі №638/6363/17, 15 квітня 2019 у справі №522/16973/17, 08 серпня 2019 у справі №522/3271/17.

Судом встановлено, що позивачу здійснено перерахунок його пенсії з 01.01.2018 року, 01.07.2018 року, 01.12.2018 року, 01.07.2019 року, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати позивачу із посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого визнано неконституційними є неприпустимим.

Відповідно, відповідач обмежуючи розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2018 року з обмеженням пенсії максимальним розміром.

Також суд вважає необхідним зазначити, що невиплата позивачу призначеної пенсії у повному обсязі є позбавленням останнього його конституційного права на соціальний захист у разі досягнення пенсійного віку визначеного Законом.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої з 01.01.2018 року пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше отриманих сум.

Щодо позовної вимоги щодо нарахування та виплати компенсації, передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.01.2018 року по дату фактичної виплати, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконання Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року по справі №520/2028/19, відповідачем в серпні 2019 року було проведено відповідний перерахунок пенсії позивача, що підтверджено листом ГУ ПФУ у Харківській області від 08.08.2019 року №3545/Ж-14 та виплачено доплату пенсії за період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року в розмірі 42949,25 грн.

Суд зазначає, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ПІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року № 21-518а14, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги в частині зобо`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату пенсії в повному обсязі за період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2018 року по справі №522/5664/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно вимоги позивача здійснити виплату недоотриманої частини пенсії після її перерахунку з 01.01.2018 року єдиним платежем з урахуванням раніше отриманих сум, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Відповідно підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2018 року з обмеженням пенсії максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) здійснити виплату перерахованої з 01.01.2018 року пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням раніше отриманих сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) компенсації за несвоєчасну виплату пенсії в повному обсязі за період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 26.02.2020 року.

Суддя Біленський О.О.