Рішення № 87829488, 26.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа №480/5266/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Московськобобрицької сільської ради (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати, оформлену листом Московськобобрицької сільської ради № 02-21/371 від 15.11.2019 р., відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га.

- зобов`язати Московськобобрицьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2019 р. та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Московськобобрицької сільської ради.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем листом від 20.10.2019 р. № 02-21/371 було відмовлено у задоволенні її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, пославшись при цьому на підстави, котрі не зазначені в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, позивач вважає дану відмову протиправною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що рішенням двадцять п`ятої сесії Московськобобрицької сільської ради сьомого скликання від 07.11.2019р. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки для створення громадського пасовища (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до Московськобобрицької сільської ради із заявою від 20.10.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Московськобобрицької сільської ради (а.с. 9). До заяви було додано копію паспорту, ідентифікаційного номеру та графічні матеріали.

Листом № 02-21/371 від 15.11.2019 року Московськобобрицька сільська рада повідомила позивача про неможливість задоволення її заяви, оскільки відповідно до ст. 12, ст. 19, ст. 22, ст. 119 та ст. 122 Земельного кодексу України бажана земельна ділянка більше 20-ти років тому передана в користування громадянам сільської ради, власникам ВРХ та до сьогодні ними використовується (а.с. 10).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, з наданням відповідних документів.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган місцевого самоврядування розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.

Отже розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Разом з тим ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З аналізу зазначених норм суд вбачає, що за результатами розгляду зокрема заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Московськобобрицькою сільською радою повинно прийматися відповідне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову в його наданні.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду заяви позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, Московськобобрицькою сільською радою надано лише лист, у якому зазначено, що Московськобобрицька сільська рада "повідомляє про неможливість задоволення заяви" (а.с. 10).

Суд зазначає, що в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, у той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа, отже уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

А відтак наданий відповідачем лист від 15.11.2019 № 02-21/371, в якому Московськобобрицькою сільською радою повідомлено позивача про неможливість задоволення її заяви, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем фактично, в установлений законом спосіб не розглянуто заяву позивача та не було прийнято відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або про відмову в наданні такого дозволу, а отже має місце протиправна бездіяльність, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині про визнання протиправною та скасування, оформленої листом Московськобобрицької сільської ради № 02-21/371 від 15.11.2019 р., відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Водночас, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради (вул. Центральна, 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235, код НОМЕР_1 ) щодо не розгляду в установлений законом спосіб та не прийняття відповідного рішення за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 20.10.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Московськобобрицької сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2019, суд зазначає, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у не розгляді заяви позивача, в установлений законом спосіб, та неприйнятті Московськобобрицькою сільською радою жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Московськобобрицької сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.10.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району, в установлений законом спосіб та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Московськобобрицької сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Московськобобрицької сільської ради, оскільки на момент розгляду справи зазначені вимоги є передчасними.

Задоволення позовних вимог у формі зобов`язання розглянути заяву виключає одночасне задоволення позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл, оскільки таким діям повинен передувати розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.10.2019 року та прийняття Московськобобрицькою сільською радою відповідного рішення.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Московськобобрицької сільської ради суму судового збору у розмірі 768,40 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 02.12.2019 року № 32 (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради (вул. Центральна, 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235, код НОМЕР_1 ) щодо не розгляду в установлений законом спосіб та не прийняття відповідного рішення за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 20.10.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району.

Зобов`язати Московськобобрицьку сільську раду ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 20.10.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Московськобобрицької сільської ради (вул. Центральна, 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235, код НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек