Рішення № 87829462, 26.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2020 року м. Рівне № 460/3115/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі – позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.10.2018 № Ю-258-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 6678913,80грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога сформована відповідачем на підставі даних інтегрованої картки платника податків по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.09.2018. У подальшому, поточні платежі ПрАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску контролюючий орган також відносив в рахунок погашення вказаної вище недоїмки, натомість виникала нова недоїмка за інший період. Зазначає, що внаслідок таких дій відповідача було сформовано ряд податкових вимог, які на даний час скасовані судом. Тобто на момент формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу не відбулося узгодження сум недоїмки зі сплати єдиного внеску визначених у попередніх вимогах внаслідок їх оскарження позивачем, а тому обов`язок зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано ним повністю та належним чином. Крім цього вказує, що оскаржувана вимога про сплату боргу є виконавчим документом, яка сформована відповідачем на всю суму недоїмки станом на 30.09.2018, котра включає і суми недоїмки за попередніми оскаржуваними вимогами, що може призвести до направлення на виконання у виконавчу службу вимог за однією заборгованістю і, як наслідок подвійного її стягнення. Тому, з огляду на викладене вище позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування і направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від 11.10.2018, просить визнати її протиправною і скасувати.

Відповідач, позов не визнав, подав письмовий відзив на адміністративний позов. В обґрунтування заперечення зазначив, що у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У позивача була недоїмка за минулі періоди зі сплати єдиного внеску, а тому відповідач правомірно зараховував поточні платежі позивача на погашення такої заборгованості. Вказує, що позивач згідно з інформацією, яка міститься у облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на кінець календарного місяця 30.09.2018 мав недоїмку зі сплати єдиного внеску, що стало підставою для формування і надіслання йому вимоги про сплату боргу. Також зазначив, що вважає спірну вимогу такою, що прийнята уповноваженим органом, у встановлений спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач подав відповідь на відзив в якому з посиланням на норми чинного законодавства наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач, заперечень на відповідь на відзив не подав.

Ухвалою суду від 22.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою суду також відстрочено позивачу сплату судового збору до вирішення справи по суті.

29.01.2019 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

01.02.2019 від відповідача надійшло клопотання про участь його представника в режимі відео конференції.

04.02.2019 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.

04.02.2019 ухвалою суду зупинено провадження у справі.

25.11.2019 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

05.12.2019 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

12.12.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

13.12.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.12.2019 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача, підготовче засідання відкладено.

23.12.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.

02.01.2020 від відповідача надійшла заява про участь його представника в режимі відео конференції.

03.01.2020 ухвалою суду задоволено заяву відповідача.

20.01.2020 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

22.01.2020 від позивача надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

03.02.2020 ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.

03.02.2020 ухвалою суду призначено наступне підготовче засідання.

17.02.2020 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

17.02.2020 від відповідача надійшла заява про участь його представника в режимі відео конференції.

18.02.2020 ухвалою суду відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про участь його представника в режимі відео конференції.

26.02.2020 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

25.02.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, на підставі наявних у справі матеріалів.

26.02.2020 ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи та постановлено розглянути дану справу у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд враховує наступне.

Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.11.1995; вид діяльності за КВЕД: виробництво добрив і азотних сполук, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 18.10.2018 ЗВП № 55154344, накладено арешти на кошти, які містяться на всіх рахунках ПрАТ «Рівнеазот».

Постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015 та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПрАТ «Рівнеазот», що позбавляло позивача можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку відповідно до приписів ч. 7, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, між Публічним акціонерним товариством «Рівнеазот» та Дочірнім підприємством «Хімік», укладений Договір доручення № 05.15 від 29.05.2015. Відповідно до пункту 1.1 Договору - Повірений (ДП «Хімік») в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується за рахунок Довірителя (ПрАТ «Рівнеазот») виконувати грошові зобов`язання, деталізований зміст яких визначається у додатках.

На виконання підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору доручення, позивачем видано довіреність № 748-юв від 11.06.2015, якою уповноважено ДП «Хімік» вчиняти наступні дії: сплачувати (перераховувати) від імені ПрАТ «Рівнеазот»: нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, заробітну плату, інші утримання з заробітної плати, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати за період відпустки, компенсацію середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, відрахування від ФОП, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії.

На виконання вимог Договору доручення та у відповідності до повноважень згідно з довіреністю, ДП «Хімік» ПАТ «Азот» сформувало та подало на виконання банківських установ платіжні доручення із зазначенням призначення платежу «нарахована сума ЄВ» в загальному розмірі 20685499,01грн, що підтверджується реєстром платежів по ЄСВ.

Отже, повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у повному обсязі було сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПрАТ «Рівнеазот» на підставі Договору доручення № 05.15 від 29.05.2015 та виданої відповідно до цього договору довіреності.

Судом встановлено, що перераховані в липні та вересні 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за дорученням ПАТ «Рівнеазот» грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом як належні; останній не мав жодних зауважень та не направляв жодних повідомлень позивачу про те, що перераховані кошти не можуть бути прийняті як сплата єдиного внеску за вказаний період, а також не повідомляв позивача про виникнення недоїмки за платежем «суми єдиного внеску».

В листопаді 2015 на адресу позивача надійшов лист Міжрегіонального головного управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників № 25588/10/28-10-20-4-20 від 18.11.2015, в якому зазначалось, що на адресу Центрального офісу надійшов лист Державної фіскальної служби від 12.11.2015 про порушення вимог Закону України № 2464-VI, а саме, що у період з липня по вересень 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» здійснило сплату єдиного внеску на загальну суму 20685499грн за ПАТ «Рівнеазот», а тому кошти сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот», перекинуто з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Нез`ясовані платежі», в результаті чого в ІКПП платника ПАТ «Рівнеазот» виникла недоїмка у розмірі 11870891,55грн, яка підлягає погашенню.

З цим листом позивач не погодився і 14.12.2015 надіслав відповідачу лист-відповідь у якій відмовився підписувати акт звірки стану розрахунків по нарахуванню та сплаті єдиного соціального внеску.

Наведені вище обставини встановлені судовими рішеннями і в силу вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребують доказування.

Так, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у справі № 817/85/16, яка набрала законної сили того ж дня, задоволено позов ПАТ «Рівнеазот», визнано протиправною вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків № Ю-258-11 від 07.12.2015 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 16821411,33 грн. При цьому, задовольняючи позов суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу і внаслідок таких дій позивача ніяких негативних наслідків не наступило, а навпаки кошти своєчасно надійшли до відповідача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2017 у справі № 817/85/16 постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 залишено без змін.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 у справі № 817/110/16, яка набрала законної сили 22.12.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 12.01.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 10365195,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 у справі № 817/299/16, яка набрала законної сили 29.07.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників №Ю-258-11 від 04.02.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 18176403,39 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 у справі № 817/902/16, яка набрала законної сили 17.01.2017, визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників № Ю-258-11 від 07.05.2016 року про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 20035875,98 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі № 817/2117/16, яка набрала законної сили 16.05.2017, визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо перекидання з інтегрованої картки платника податків ПАТ «Рівнеазот» на інтегровану картку «Нез`ясовані платежі» грошових коштів в сумі 20685 499грн, сплачених з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ «Рівнеазот» - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення № 05.15 від 29.05.2015; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зарахувати сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення № 05.15 від 29.05.2015 грошові кошти в сумі 20685499грн в рахунок сплати єдиного внеску ПАТ «Рівнеазот» в інтегрованій картці платника податків ПАТ «Рівнеазот»; визнано неправомірними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо зарахування поточних платежів ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску здійснених у жовтні-грудні 2015 року та січні-листопаді 2016 року в рахунок погашення суми недоїмки визначеної у вимогах № Ю-258-11 від 07.12.2015; від 12.01.2016; від 04.02.2016 та від 07.05.2016; зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби здійснити перерахунок грошових зобов`язань ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску з урахуванням суми єдиного внеску сплаченого з червня по вересень 2015 року повіреною особою ПАТ «Рівнеазот» - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» .

В подальшому, Рівненським окружним адміністративним судом у справах № 817/845/17, № 817/1135/17, № 817/1496/17, № 817/1671/17, № 817/1895/17, № 817/2265/17, № 817/386/18, № 817/1046/18, № 817/1607/18, № 817/1608/18, № 1740/2036/18, № 1740/2147/18, № 1740/2312/18, № 460/2546/18, № 460/2835/18 скасовані вимоги за № Ю-258-11, які надходили позивачу щомісяця.

При цьому, судом встановлено, що всупереч положень п. 4.1. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 452 від 09.09.2013, поточні платежі ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску здійснені у жовтні – грудні 2015 року та січні-квітні 2016 року, Міжрегіональне ГУ ДФС – Центральний офіс з ОВП відносило в рахунок погашення недоїмки визначеної у вимозі № Ю-258-11 від 07.12.2015.

11.10.2018 офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11, відповідно до якої ПрАТ «Рівнеазот» зобов`язане сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 6678913,80грн, що сформувалася станом на 30.09.2018 відповідно до даних картки особового рахунку платника єдиного внеску.

Підставою винесення вказаної вимоги став висновок податкового органу про порушення позивачем статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовими актами, що визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI), та Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 449 від 20.04.2015, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

За приписами ст. 1 Закону України № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, як було встановлено судом Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI).

Частиною 7 статті 9 Закону України № 2464-VI визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону України №2464-VI).

Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь (пп. 1 п. 2 розділу IV Інструкції №449).

Частина 12 статті 9 Закону України № 2464-VI та підпункт 4 пункту 2 розділу IV Інструкції № 449 містять аналогічну норму щодо сплати єдиного внеску, відповідно до якої єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, ПрАТ «Рівнеазот», як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не міг ухилитися від сплати єдиного внеску не зважаючи на те, що на всі кошти, які містяться на рахунках ПрАТ «Рівнеазот», накладений арешт. Однак у зв`язку з такими обставинами, останнє було позбавлене можливості здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, що і стало підставою для вжиття заходів спрямованих на виконання свого обов`язку щодо сплати податку, шляхом укладення 29.05.2015 договору доручення № 05.15 з ДП «Хімік» ПАТ «Азот».

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ч. 1 ст1 237 ЦК України).

Представництво виникає на підставі зокрема договору (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1000 ЦК України встановлено, що за договором-доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до статті 1003 ЦК України, у договорі-дорученні або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Виходячи із аналізу саме положень цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що в результаті реалізації між ПАТ «Азот» та ДП «Хімік» їхніх взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, що заборонено ч. 9 ст. 25 Закону № 2464.

У суду немає підстав вважати даний висновок таким, що не відповідає закону, зокрема ч. 9 ст. 25 Закону №2464, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску є саме позивач, а не будь-яка третя особа.

Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог ч. 9 ст. 25 Закону № 2464.

Отже, у даному випадку ДП «Хімік» ПАТ «Азот», перераховуючи соціальний внесок, діяв як повірений від імені позивача, а не як самостійний платник.

До аналогічної правової позиції дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.01.2019 по справі № 817/85/16.

Крім того, правомірність висновків контролюючого органу про протиправність сплати повіреним – ДП «Хімік» ПАТ «Азот» за ПАТ «Рівнеазот» єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 та правомірність прийнятих на цих підставах рішень, неодноразово були предметом і інших судових розглядів, за результатами яких, відповідні рішення контролюючого органу визнавалась протиправними та скасовувались судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка – це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 3 Розділу VІ цієї Інструкції визначено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

У пункті 4 розділу IV Інструкції зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення суми боргу.

Враховуючи те, що вимога № Ю-258-11 від 11.10.2018 прийнята пізніше, ніж вимоги від 14.09.2017, від 12.10.2017, від 14.11.2017, від 14.12.2017, від 15.01.2018, від 14.02.2018, від 15.03.2018, від 16.04.2018, від 15.05.2018, від 13.06.2018, від 12.07.2018, від 13.08.2018, від 13.09.2018, а автоматичного скасування раніше прийнятих відповідачем вимог зі стягнення недоїмки за той самий період законодавством не передбачено, зважаючи на положення п. 7 розділу VI Інструкції № 449, то вимога від 11.10.2018р. № Ю-258-11 повинна була бути сформована тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Однак, оскаржувана вимога від 11.10.2018 сформована відповідачем на всю суму недоїмки станом на 30 вересня 2018, тобто фактично, зважаючи на те, що дана вимога є виконавчим документом, вона встановлює право відповідача на повторне стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, стягнення якої вже передбачено попередніми вимогами.

Слід також окремо звернути увагу на те, що у оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 від II. 10.2018 вказано неправильне найменування юридичної особи – боржника, а саме: «ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РІВНЕАЗОТ», замість «ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РІВНЕАЗОТ» .

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення та дій в порядку ст. 77 КАС України, тому заявлені позовні вимоги належать до задоволення у повному обсязі.

Підстав для відшкодування судових витрат позивачу в порядку ст. 139 КАС України немає.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.10.2018 № Ю-258-11 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 6678913,80гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" (33017, Рівненська обл., м. Рівне, Рівне-17; код ЄДРПОУ 05607824);

2) відповідач - Офіс великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г; код ЄДРПОУ 43141471).

Суддя Комшелюк Т.О.