Рішення № 87829302, 25.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4778/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про:

- визнання протиправною та скасування відмови 27 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, викладену в листі від 02.12.2019 №02-18/1510 на ім`я ОСОБА_1 , якою позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- зобов`язання Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044237) розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відмова у формі листа від 02.12.2019 №02-18/1510 27 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, якою гр. ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не відповідає передбаченій законом формі – неналежним чином оформлена органом, до повноважень якого віднесено вирішення цього питання. Вказує, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому, зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови. Відмова у формі листа органу місцевого самоврядування є абсолютно незаконною, без жодного законодавчого обґрунтування і порушує конституційні права ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність відповідно до положень діючого законодавства.

Ухвалою суду від 11.12.2019 позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю її вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

24.12.2019 позивач усунула недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 11.12.2019.

У зв`язку з цим, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

15.01.2020 від Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 30-31), у якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю, посилаючись на те, що ніякої відмови відносно клопотання позивача на засіданні 27 сесії 7 скликання сільської ради не приймалося. Громадянці ОСОБА_1 листом від 02.12.2019 №02-18/1510 лише було повідомлено про те, що подане нею клопотання розглянуте на засіданні сесії, але під час голосування за нього не набралося відповідної кількості голосів, у зв`язку з чим рішення не було прийняте. Відповідач зауважує, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови в його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право позивача на отримання земельної ділянки у власність.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 28.01.2020 (а.с. 54-57), позивач наполягає на тому, що її клопотання розглядалося на засіданні 27 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради, останнє було поставлене на голосування та за результатами такого голосування (проти 15 депутатів) ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, відповідачем вчинено протиправні дії щодо не оформлення відповідно до вимог статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відмови у формі рішення, а надано лист від 02.12.2019 №02-18/1510 без жодного обґрунтованого посилання на норми закону, який і став предметом оскарження в суді.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

14.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з клопотанням від 12.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малоперещепинської сільської ради (за межами населених пунктів) Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 37).

До вказаної заяви ОСОБА_1 додала: - копію паспорта громадянина України; - копію довідки про присвоєння РНОКПП; - графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування, розмір та площа бажаної земельної ділянки (а.с.38-40).

Відповідно до витягу з протоколу 27 сесії 7 скликання Малоперещепинської сільської ради від 22.11.2019 рішення за клопотанням гр. ОСОБА_1 не прийняте у зв`язку з тим, що не набрало потрібної кількості голосів депутатів (а.с. 46).

У подальшому, листом від 02.12.2019 №02-18/1510 Малоперещепинська сільська рада проінформувала гр. ОСОБА_1 про те, що на засіданні 27 сесії 7 скликання від 22.11.2019 Малоперищепинської сільської ради було розглянуто її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, під час голосування за дане питання депутатами не було набрано потрібної кількості голосів, у зв`язку з чим рішення було не прийняте (а.с. 47).

Позивач, розцінюючи це як протиправну відмову, звернувся до суду за правовим захистом порушеного права.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина сьома статті 118 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Разом з тим, статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.

Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За приписами статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, зокрема, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Виходячи з аналізу зазначених норм, питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо запитуваної земельної ділянки мало вирішуватися у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на пленарному засіданні Малоперещепинської сільської ради та за його наслідками сільська рада мала прийняти відповідне рішення.

Разом з тим, всупереч вказаним нормам за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку на засіданні сільської ради не було прийнято жодного рішення в розумінні статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Натомість, листом від 02.12.2019 №02-18/1510, яке по суті не являється рішенням, Малоперещепинська сільська рада проінформувала гр. ОСОБА_1 про те, що на засіданні 27 сесії 7 скликання від 22.11.2019 Малоперищепинської сільської ради було розглянуто її клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, під час голосування за дане питання депутатами не було набрано потрібної кількості голосів, у зв`язку з чим рішення було не прийняте.

Відтак, відсутність належним чином оформленого за результатами пленарного засідання рішення сільської ради про не надання або надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання позивача, свідчить про допущення сільською радою протиправної бездіяльності.

З приводу посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови в його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно, суд зауважує, що можливість використання позивачем права, регламентованого частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, не позбавляє суб`єкта владних повноважень від виконання обов`язків, передбачених чинним законодавством. Водночас, самостійне замовлення розроблення земельної документації в разі неприйняття уповноваженим органом рішення є правом позивача, закріпленим статтею 118 Земельного кодексу України, а не його обов`язком, і наявність в нього такого права жодним чином не позбавляє його конституційної гарантії судового захисту та права на розгляд уповноваженим органом поданого ним клопотання у строки, визначені законодавством.

За викладених обставин, оскільки в спірному випадку мала місце не відмова, а саме протиправна бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на пленарному засіданні у відповідності до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України, у визначений законом строк, суд керуючись приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 12.11.2019 (зареєстроване в сільській раді за вх..№04-07/171 від 14.11.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малоперещепинської сільської ради (за межами населених пунктів) Новосанжарського району Полтавської області, а також зобов`язання розглянути зазначене клопотання з урахуванням висновків суду.

Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини третьої статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вказану норму та зважаючи на часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З долучених до позовної заяви та до клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) матеріалів судом встановлено, що 04.12.2019 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (а.с. 15).

За умовами вказаного договору гонорар визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг).

До матеріалів справи долучені перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат від 04.12.2019, попередній розрахунок вартості послуг від 04.12.2019 та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.01.2020 (а.с. 16-17, 52).

За змістом акту виконаних робіт (наданих послуг) від 23.01.2020, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), загальна вартість наданих адвокатом на користь клієнта послуг становить 9000,00 грн.

На підтвердження оплати позивачем вартості вказаних послуг до матеріалів справи представлено копію квитанції від 23.01.2020 №10 на суму 9000,00 грн (а.с. 5).

Дослідивши вказані документи суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дана справа відноситься до справ незначної складності, щодо яких на момент звернення позивача до суду сформовано сталу практику їх розгляду. Отже, даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката.

До того ж, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи та опрацювання законодавчої бази, на які за розрахунком адвоката витрачено загалом дві години, входять до етапу підготовки позовної заяви до суду та, зважаючи на відсутність у позивача на момент звернення до суду значної кількості доказів у цій справі, не могли зайняти таку кількість часу.

Визначений адвокатом у акті виконаних робіт (наданих послуг) час для складання та подання заяви про стягнення судових витрат в порядку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (30 хв), що складає чотири абзаци тексту та складання та подання клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (3 год) у загальній кількості 3 год 30 хв, на переконання суду, не відповідає рівню складності підготовлених документів у даній справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, на переконання суду, наведені обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає стягненню з відповідача, у цьому випадку має бути зменшений та визначений у розмірі 3500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (село Мала Перещепина, Новосанжарський район, Полтавська область, 39320, рнокпп НОМЕР_1 ) до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Незалежності, 44, село Мала Перещепина, Новосанжарський район, Полтавська область, 39320, код ЄДРПОУ 21044237) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року (зареєстроване в сільській раді за вх.№04-07/171 від 14 листопада 2019 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малоперещепинської сільської ради (за межами населених пунктів) Новосанжарського району Полтавської області.

Зобов`язати Малоперещепинську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року (зареєстроване в сільській раді за вх.№04-07/171 від 14 листопада 2019 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Малоперещепинської сільської ради (за межами населених пунктів) Новосанжарського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава