Рішення № 87829181, 26.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6217/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: Кубаєнко Ю.В., – за паспортом

Грицюк О.О., – за довіреністю

від відповідача: Пояркова К.М.,- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044. м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування вимоги про сплату боргу від 16.11.2018 року №Ф-32759-51, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 21 жовтня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІН2767016661, місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044. м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування вимоги про сплату боргу від 16.11.2018 року №Ф-32759-51.

Ухвалою від 23 жовтня 2019 року позов залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання належним чином засвідченої копії оскаржуваної вимоги про сплату боргу від 16.11.2018 року №Ф-32759-51 та інших доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у кількості примірників для суду та для відправки відповідачу.

Ухвалою від 05 листопада 2019 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу від 16.11.2018 року №Ф-32759-51 винесена незаконно, неупереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справ, що призвело до незаконного притягнення позивача до відповідальності та накладення податкового стягнення.

Так, позивач зазначив, що оскаржувана вимога складена з порушенням вимог чинного податкового законодавства, а саме: відомості, які покладені в основу складання оскаржуваного документу не відповідають вимогам ст. 86 Податкового кодексу України (надалі- ПК України) та Порядку оформлення результатів документальних перевірок.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №44488/19 від 26.11.2019 року).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, облікові дані з інформаційної системи органу доходів та зборів є самостійною підставою для формування вимог, на рівніз актом перевірки чи податковою звітністю.

Відповідач зазначив, що згідно з даних інтегрованої картки ОСОБА_1 , станом на 16.11.2018 року у позивача існує заборгованість в сумі 15819, 54 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що вимога про сплату боргу формується на підставі даних інформаційних систем фіскального органу платника податку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, тому позивач станом на сьогодні має заборгованість по сплаті ЄСВ та не знятий з обліку в контролюючому органі.

Позивач не подав суду відповідь на відзив.

Ухвалою від 17 грудня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів – до 03 лютого 2020 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого засідання 04 лютого 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 24 лютого 2020 року на 14 годину 00 хвилин.

На відкритому судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві, а також зазначивши, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату боргу може бути оскаржена протягом 10 календарних днів з моменту отримання.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши вступні слова позивача, представника позивача та представника відповідача, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ГУ ДФС в Одеській області 16 листопада 2018 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-32759-51, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені ОСОБА_1 становить 15 819, 54 грн. (а.с.28), що підтверджено розрахунком боргу про нарахування розрахункової суми єдиного внеску 09.02.2019 року в сумі 8448 грн., 19.04.2018 року в сумі 2457, 18 грн., 19.07.2018 року в сумі 2457, 18 грн., 19.10.2018 року в сумі 2457, 17 грн. (а.с. 38).

Позивач стверджує, що після отримання вимоги поштою одразу звернувся спочатку до ГУ ДФС в Одеській області із заявою щодо нарахування по єдиному внеску.

Так, матеріалами справи підтверджено, що листом від 04.03.2019 року вих. №3715/К/15-32 на заяву ОСОБА_1 від 28.01.2019 року ГУ ДФС в Одеській області повідомило позивача про те, що станом на теперішній час за даними інтегрованої картки позивача по платежу з технологічним кодом 71040000 (єдиний внесок) ІТС «Податковий блок» обліковується заборгованість у розмірі 18 276,72 грн., а тому відсутні підстави для скасування нарахувань, штрафної санкції та пені по єдиному внеску (а.с.26-27).

Після отримання вказаної відповіді позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом про оскарження вказаної вимоги, та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.03.2019 року справу передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.

Суд звертає увагу, що позивачем була подана заява про поновлення строку звернення до суду та за результатами її розгляду ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року було відкрито провадження у справі.

Тому, наведені доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду не підтверджені належними доказами, адже відповідачем не надані докази на підтвердження того, коли саме позивач отримав оскаржувану вимогу на спростування тих доводів, які були наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Суд встановив, що за даними податкового органу ІТС «Податковий блок», ОСОБА_1 взята на податковий облік як фізична особа – підприємець, дата державної реєстрації 28.11.2002 року, має стан платника податків –« 0» (а.с. 39-42).

Також суд встановив, що на підставі інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , за позивачем рахується заборгованість по єдиному внеску (а.с. 34-37).

В той же час, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, в реєстрі не знайдено записів за ОСОБА_1 (а.с. 56).

Департамент архівної справи та діловодства листом від 09.01.2020 року № 15-К-11.1-21 повідомило позивача, що в Списку фондів відділу документів трудового архіву департаменту станом на 09.01.2020 року ОСОБА_1 не значиться серед підприємців, які передали документи з особового складу до департаменту в зв`язку з закриттям діяльності (а.с.69).

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

З 01.01.2017 року до ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внесені зміни, одна із яких стосується порядку нарахування єдиного внеску фізичними особами – підприємцями, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного періоду, яким встановлений обов`язок самостійного визначення бази для нарахування ЄСВ.

У зв`язку з цими змінами у законодавстві, у позивача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску, що підтверджено інтегрованою карткою платника податків.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Цей Закон набрав чинності з 01 липня 2004 року.

І саме з 01 липня 2004 року розпочав функціонування Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Закону, для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.

До 01 липня 2004 року реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснювалась на підставі Закону України «Про підприємництво».

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво», державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності, крім об`єднань юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність в Україні на умовах угод про розподіл продукції, проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб`єкта, якщо інше не передбачено законом.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера

фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб`єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом. Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п`яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов`язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів. У п`ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності до органів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Пенсійного фонду України.

Також вказаною статтею Закону передбачені умови та порядок скасування державної реєстрації, а саме: Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою

власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб`єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб`єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності

ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності. Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності.

Позивач стверджує, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець, але нею була подана заява про припинення підприємницької діяльності, однак, такі докази позивач надати не може.

В той же час, суд враховує, що аналіз вище наведених норм закону свідчить, що дані про реєстрацію фізичної особи- підприємця, зареєстрованої до 01 липня 2004 року до Єдиного державного реєстру могли бути перенесені тільки за умови подачі особою відповідної заяви або автоматично за результатами проведеної відповідними комісіями інвентаризації.

Однак, у справі відсутні докази, що на виконання вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» позивач подавала заяву про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру після 2004 року.

Також відповідно до п. 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», Міністерством юстиції України було видано наказ №575/5 від 12.04.2012 року «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», на підставі якого були утворені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - відомості про невключених суб`єктів). Пунктом 5 вказаного наказу передбачено, що Державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців слід забезпечити: включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Матеріалами справи підтверджено, що дані ОСОБА_1 не були автоматично включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців після 01 липня 2004 року, за результатами інвентаризації.

Таким чином, позивач не подавала заяву про включення її до Єдиного державного реєстру, також дані про неї не були включені до реєстру автоматично.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб – підприємців та громадських формувань станом на 17.12.2019 року, в реєстрі не знайдено записів за ОСОБА_1 (а.с. 56).

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент винесення оскаржуваної вимоги відсутній запис про державну реєстрацію підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Будь-яких інших доказів стосовно реєстрації підприємницької діяльності позивача відповідно до Закону України «Про підприємництво», відповідачем не зазначено та до суду не надано.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 цього Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.6 Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 4 ст. 5 цього Закону, обов`язки платників єдиного внеску виникають:у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З 01.01.2017 року до ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» внесені зміни, одна із яких стосується порядку нарахування єдиного внеску фізичними особами – підприємцями, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного періоду, яким встановлений обов`язок самостійного визначення бази для нарахування ЄСВ.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 25 цього Закону, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Таким чином, з огляду на те, що відносно позивача відсутній запис в Єдиному державному реєстрі запису про її реєстрацію як фізичної особи – підприємця, на позивача не розповсюджуються вимоги ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині порядку нарахування єдиного внеску фізичними особами – підприємцями, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного періоду, яким встановлений обов`язок самостійного визначення бази для нарахування ЄСВ та відповідно до ст. 5 цього Закону у позивача не виникло обовязків платника єдиного податку.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності нарахування єдиного внеску, виходячи із даних ІТС «Податковий блок», оскільки такі дані формуються на підставі даних з Єдиного державного реєстру та мають їм відповідати.

Таким чином, враховуючи те, що у суду відсутні відомості щодо державної реєстрації Кубаєнко Ю.В. як фізичної особи- підприємця, суд вважає, що вимога податкового органу про сплату внеску є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу від 16.11.2018 року №Ф-32759-51.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому належать стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн., який мав сплатити позивач за подачу вказаного позову.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044. м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування вимоги про сплату боргу від 16.11.2018 року №Ф-32759-51, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5) про сплату боргу від 16.11.2018 року №Ф-32759-51.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 26» лютого 2020 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.