Рішення № 87829079, 26.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1394/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016р. №0000431501,–

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 28.01.2020р. вхід.2907/20), просить суд визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення камеральної перевірки за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.01.2016р. №0000431501.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” на виконання умов Договору підряду №13/11-ЕО/275/01-11 від 19.10.2011р., укладеного з ДП «НЕК Укренерго», здійснено усі роботи, та отримано Експертний звіт №00-1376-13/13 від 26.05.2014р. Однак, ДП «НЕК Укренерго» Міністерства енергетики вугільної промисловості України, у зв`язку із запровадженням особливого стану на тимчасово окупованій території Автономна республіка Крим, з урахуванням Листа від 01.09.2014р. №01/15-1786 тимчасово зупинило економічну діяльність до законодавчого врегулювання питання правового режиму майна ДП «НЕК Укренерго», яке відноситься до Кримської енерге тичної системи. Також, позивач стверджує, що 28 грудня 2014року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової рефо рми", відповідно до п.3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Таким чином, на думку позивача, обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів переви щує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під дані обмеження. Відповідно до декларацій з податку на прибуток за 2014р., сукупний річний дохід Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об`єднання «Проект монтаж наладка» є меншим установленого обмеження в 20 мі льйонів гривень. Крім того, позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральна пе ревірка призначена не за його бажання, та не за рішенням суду або згідно з вимогами Криміналь ного процесуального кодексу України. TOB «ЕО «ПМН» не здійснює операцій з підакцизними товарами. Будь-які дозволи Кабінетом Міністрів України на проведення камера льної перевірки не надавалися. Таким чином камеральну перевірку Товариства позивача контролюючим органом проведено всупереч законодавчій забороні на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, нас лідком чого є відсутність у ГУ ДФС в Одеській області права на прийняття рішення за підсумками такої перевірки.

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 21.11.2019р. вхід.№ЕП/9077/19), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016р. №0000431501, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” до податкового органу не надано жодних доказів щодо звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення сумнівної заборгованості з покупця, яка зазначена в Податковій декларації з податку на прибуток №9079707354 від 03.02.2015р., або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна, як і не надано доказів щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2019р. прийнято до свого провадження справу №815/1394/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо складання податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016р. №0000431501, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016р. №0000431501.

Ухвалою суду від 18.11.2019р., відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області належним відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2019р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 31.12.2015р. головним державним інспектором відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Паламарчук О.М., на підставі п.п.191.1.2 п.191 .1 ст.191, п.п.20.1 .4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, в порядку підпункту 76.1 статті 76 розділу II Податкового кодексу України, та листа Державної фіскальної служби України №33009/7/99-99-15-02-02-17 від 04.09.2015р. «Про проведення камеральних перевірок платників податків - юридичних осіб», проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” з податку на прибуток за 2014рік.

За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складено Акт «Про результати камеральної перевірки» від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, у висновках котрого наголошено на заниженні суми податку на прибуток, заявленого в податковій декларації за 2014р., за що пунктом 123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено відповідальність.

На підставі складеного Акта перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2016р. №0000431501.

Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 21.01.2016р. №0000431501, позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень (від 28.01.2020р. вхід.2907/20), просить суд визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення камеральної перевірки за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.01.2016р. №0000431501.

Так, на думку суду, уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” про визнання протиправними дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення камеральної перевірки за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.01.2016р. №0000431501, є необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та зазначено у Акті «Про результати камеральної перевірки» від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” в порушення п.п.159.1.1, 159.1.3 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України, та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на прибуток, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2013р. №872, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.01.2014р. за №103/24880, в Додатку СБ до рядка 03.11 додатка ІД до рядка 03 декларації та рядка 06.4.24 додатка ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток №9079707354 від 03.02.2015року задекларовано суми врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості у розмірі «-» 176995,62грн., та разом з Податковою декларацією з податку на прибуток не подано до ДПІ Повідомлення про зменшення доходу або витрат з посиланням на положення п.п.159.1.1 та\або п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України, та копій документів, які підтверджують наявність заборгованості (договори купівлі-продажу, рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису). Таким чином, платником податку занижено податок на прибуток за 2014рік на суму 31859,30грн.

Відповідно до п.п.159.1.1, 159.1.3 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості).

Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов`язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Норми цього підпункту не поширюються на проценти та комісії, щодо яких було сформовано страховий резерв за рахунок збільшення витрат згідно з пунктом 159.2 цієї статті.

Згідно з п.п.159.1.3 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України повідомлення про зменшення доходу або витрат з посиланням на положення підпунктів 159.1.1 та/або 159.1.2 цього пункту платник податку - продавець або покупець надає контролюючому органу разом з декларацією за звітний податковий період та копіями документів, які підтверджують наявність заборгованості (договорами купівлі-продажу, рішеннями суду тощо).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на зменшення суми доходу у платника податку виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Між тим, як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” у порушення вище окреслених законодавчих приписів ані податковому органу, ані до матеріалів справи не додано жодних доказів на підтвердження звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення сумнівної заборгованості з покупця, яка зазначена у Податковій декларації з податку на прибуток №9079707354 від 03.02.2015р. або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна, як і не надано відповідних доказів на підтвердження вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4. 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, судом встановлено, що з урахуванням положень п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України контролюючим органом до ТОВ «ЕО «Проект Монтаж Наладка» застосовано штрафні санкції з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 7964,75грн. (31859грн. х 25%).

Що стосується тверджень позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” щодо прийняття 28 грудня 2014року Верховною Радою України Закону №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової рефо рми", відповідно до п.3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне зауважити наступне.

Підпунктами 191.1.1, 191.1.2 пункту 191.1 статті 19 Податкового кодексу України передбачено, що до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до положень статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих положень вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення контрольної функції, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIII установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Зі змісту Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIII вбачається, що метою законопроекту було покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення ефективності використання ресурсів економіки, зокрема, зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов`язань і складання податкової звітності та держави - на адміністрування податків, усунення недоліків діючого законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди, спрощення виконання податкового обов`язку малим бізнесом, зменшення податкового навантаження на малий бізнес.

Саме з метою зменшення адміністративного навантаження на суб`єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів гривень, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.

Разом з тим, проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності.

Отже, системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що встановлені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014р. №71-VIII обмеження щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання за певними умовами не стосуються камеральних перевірок, об`єктом яких є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 24.09.2019р. по справі №804/1934/16.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо неправомірності, та необґрунтованості уточнених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” про визнання протиправними дій Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 21.01.2016р. №0000431501.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016р. №0000431501, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне об`єднання “Проект монтаж наладка” (65005, м.Одеса, вул.Балківська,84, офіс 205, код ЄДРПОУ 36920284) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки від 31.12.2015р. №7762/15-52-15-01, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.01.2016р. №0000431501, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.