Рішення № 87829052, 02.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3055/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , з урахуванням ухвали суду від 03.10.2019 року, до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить:

- скасувати рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року, яке надійшло листом № 2864/04 від 19.03.2018, щодо розрахунку пенсії позивача з 09.09.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести розрахунок пенсії позивача з 09.09.2016 року, відповідно до діючого законодавства, із застосуванням в розрахунку пенсії за 2016 рік коефіцієнту заробітної плати позивача та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в сумі 3263,44 грн. та в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням його помісячних змін, а також з проведенням індексації пенсії та компенсацією втрати частини доходу.

Ухвалами суду від 06.08.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 05.09.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; від 03.10.2019 року: замінено відповідача – Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області його правонаступником – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

В судове засідання 20.11.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (т.2 а.с.72-73)

19.11.2019 року від представника позивача до суду електронною поштою надійшла заява про проведення судового засідання у справі № 420/3055/19 без участі позивача та його представників за довіреністю. (т.2 а.с.76)

20.11.2019 року представником відповідача до суду подано клопотання, в якому останній просить подальший розгляд справи проводити без участі представника відповідача. (т.2 а.с.89)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом уточненого адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- на виконання рішення суду, яким було визнано право позивача на поновлення пенсії від 09.09.2016 року, відповідно до якого відповідач був зобов`язаний поновити пенсію позивачу, Суворовське ОУПФУ в м. Одесі в своєму листі від 19.03.2018 року повідомив ОСОБА_1 , що поновлена пенсія за віком з 09.09.2016 року. Пенсія встановлено 49,86 грн.;

- 27.11.1986 року позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон, що підтверджено відповідним посвідченням. 06.12.1996 року позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, після його виїзду за кордон – виплата пенсії була припинена. Постановою Суворовського районного суду м. Одеса від 08.11.2017 року зобов`язано відповідача провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.09.2016 року, з проведенням її індексації, яка була залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 року. Проте, 02.04.2018 року позивачем було отримано рішення відповідача № 10511 від 20.03.2018 року, яким було повідомлено, що УПФУ проведено поновлення пенсії позивачу в розмірі 48,86 грн. При цьому розрахунок УПФУ містив очевидні помилки та порушення, зокрема: не враховані вимоги законодавства стосовно мінімального розміру пенсії; не врахований показник середньої заробітної плати у розмірі 3263,44 грн.; не проведено індексації та компенсації втрат частини доходів відповідно до чинного законодавства; не виконано перерахунок відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії;

- при визначені розміру пенсії позивача, відповідач повинен був брати показник середньої заробітної плати у розмірі 3263,44 грн., чого нажаль не вбачається з розрахунку виконкому УПФУ, що робить даний розрахунок незаконним. Пенсія позивачу має бути поновлена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

- враховуючи те, що пенсія позивачу поновлюється з 2016 року та сумарний страховий стаж позивача є більшим за 20 років, про що свідчить старе законодавство, коли пенсія не могла бути призначена за відсутності страхового стажу менше 20 років, позивач має право на пенсію у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А як вбачається з розрахунку наданого відповідачем, розмір поновленої пенсії навіть не відповідає встановленому законом прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який змінювався кожного року, починаючи з 2016 року, замість цього – необґрунтована та нечувана сума у розмірі 49,86 грн.;

- у розрахунку жодним чином не відображено всіх індексацій і підвищень, які були прийняті за ці роки, а також компенсації втрати частини доходу та індексації, що вкотре підтверджує невірність даного розрахунку. Крім того, у преюдиційній постанові відповідача було зобов`язано поновити виплату пенсії позивач з проведенням її індексації. Враховуючи неправомірність поведінки відповідача відповідні пенсійні виплати мають бути поновлені, нараховані і виплачені позивачу з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів;

- в порушення ч. 2 ст. 42 Закону про пенсії відповідачем не виконано перерахунку відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії. відповідачем також було порушено абз. 3 ч. 2 ст. 40 Закону, адже жодного перерахунку, встановленого законом, здійснено не було.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія за віком з 27.11.1986 року у розмірі 120 крб., на підставі наданих документів: протоколу подання від 24.11.1986 року № 162; заяви про призначення пенсії від 24.11.1986 № 296; архівної довідки від 10.11.1986 № 15/1397, виданої управлінням геології; довідки про заробітну плату від 14.08.1986 року № 18/1198, виданої управлінням геології, від 10.10.1986 року № 32, виданої Українським державним інститутом та від 24.11.1986 року, виданої Одеським державним інститутом ім. Мечникова; наказів від 13.01.1978 року № II, від 27.05.1978 року № 216, від 02.03.1979 року № 8, від 05.10.1979 року № 39, від 26.11.1979 року № 35, від 27.10.1982 року № 19М-06. Згідно особистої заяви позивача від 18.11.1996 року виплата пенсії припинена з 01.12.1996 року у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю. Пенсія виплачена за шість місяців наперед. Розмір пенсії на момент вибуття складав 49 грн. 86 коп.;

- постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 08.11.2017 року по справі № 523/3299/17 було зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 09.09.2016 року, з проведенням її індексації. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 року постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 08.11.2017 року залишено без змін. На виконання зазначеного рішення суду, Управління розпорядженням від 20.03.2018 року № 10511 здійснило поновлення виплати пенсії позивачу з 9 вересня 2016 року у розмірі 49 грн. 86 коп. (розмір пенсії на момент припинення виплати);

- не вбачається жодних підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Управління про поновлення виплати пенсії позивачу з 9 вересня 2016 року, оскільки вказаним розпорядженням в повному обсязі виконало рішення суду, викладене у постанові Суворовського районного суду м. Одеси від 08.11.2017 року № 523/3299/17, а отже відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню;

- позивач просить суд зобов`язати Управління провести розрахунок пенсії з проведенням індексації пенсії та компенсацією втрати частини доходу, проте вона не підлягає задоволенню, оскільки ч. 2 ст. 46 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком нарахуванням втрати частини доходів. Під «нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію» розуміється несвоєчасна виплата нарахованої пенсії. Проте, з 01.12.1996 року виплату пенсії позивачу припинено, а рішення суду виконано Управлінням розпорядженням від 20.03.2018 року 20.03.2018 року № 10511 з 09.09.2016 року. Отже, зазначена норма вищезазначеного Закону не може бути застосована;

- пенсію позивачу було поновлено в розмірі 49,86 грн. Рішенням суду Управління було зобов`язане поновити пенсійні виплати. Таким чином, поновлення пенсії відбулося у розмірі визначеному на дату припинення виплати пенсії;

- індексація позивачу не нарахована, у зв`язку з тим, що на момент припинення пенсії у позивача індексація була відсутня, а тому поновлення пенсії відбулося з тих самих показників з яких і припинилася;

- оскільки пенсію позивачу було призначено до набрання чинності Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», порядок перерахунку пенсії регулюється нормами ст.ст. 43, 44, 45 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В даному випадку, необхідною підставою для перерахунку розміру пенсії є особиста заява пенсіонера. Враховуючи викладене, позовна вимога щодо проведення розрахунку пенсії позивачу з 9 вересня 2016 року є безпідставною з огляду на те, що пенсію позивачу з цієї дати вже було поновлено, про що позивач був належним чином повідомлений листом Управління від 19.03.2018 року № 2864/04;

- позивач, згідно чинного законодавства має право звернутись до Управління із заявою про перерахунок пенсії, на підставі якої і буде здійснено перерахунок. Оскільки позивач із відповідною заявою до Управління не звертався, права позивача порушені не були, а отже відсутні підстави для розгляду питання про розмір пенсійних виплат в судовому порядку, з огляду на те, що згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про призначення (перерахунок) в або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, відноситься виключно до компенсації Пенсійного фонду;

- враховуючи те, що із заявою про перерахунок пенсії позивач до Управління не звертався, адміністративний суд у даній справі не може давати оцінку діям Управління, оскільки самих дій Управління не вчиняло. Також суд не може розглядати питання про визнання протиправною бездіяльності Управління, оскільки відсутність заяви про перерахунок пенсії від позивача не породжує в Управління обов`язок вчиняти дії.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року по справі № 523/3299/17 (т.1 а.с.42-46):

- адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково;

- зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.09.2016 року, з проведенням її індексації;

- в іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено;

- стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 40388751) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року по справі № 523/3299/17 (т.1 а.с.47-52):

- апеляційні скарги Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі та ОСОБА_1 залишені без задоволення;

- постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року змінено, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.»;

- в іншій частині постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2017 року залишено без змін.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року по справі № 523/3299/17 встановлені такі обставини, зокрема:

- ОСОБА_1 є громадянином України, яка проживала ( АДРЕСА_1 ) та працювала на території України. В листопаді 1986 року позивачу призначено пенсію за віком, яку остання отримувала в Управлінні праці та соціального захисту населення;

- у 1996 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де проживає на даний час та перебуває на консульському обліку посольства України. Протягом всього часу проживання за межами території України пенсію ОСОБА_1 не отримувала;

- 09.09.2016 р. ОСОБА_1 , через свого представника по апостильованій довіреності, звернулася до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про поновлення виплати пенсії.

Розпорядженням Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 09.09.2016 року, згідно рішення суду від 08.11.2017 року № 523/3299/17, із зазначенням, що розмір пенсії з 09.09.2016 року довічно становить 49 грн. 86 коп. (т.1 а.с.233)

Відповідно до протоколу визначення параметрів індивідуальної індексації від 21.03.2018 року (а.с.54), зокрема:

Місяць і рік Сума Коеф. інд. Сума

призначена проіндекс

09.2016 36,56 36,56

10.2016 49,86 49,86

11.2016 49,86 49,86

12.2016 49,86 49,86

01.2017 49,86 49,86

02.2017 49,86 49,86

03.2017 49,86 49,86

04.2017 49,86 49,86

05.2017 49,86 49,86

06.2017 49,86 49,86

07.2017 49,86 49,86

08.2017 49,86 49,86

09.2017 49,86 49,86

10.2017 49,86 1,00000 49,96

11.2017 49,86 1,00000 49,96

12.2017 49,86 1,00000 49,96

01.2018 49,86 1,00000 49,96

02.2018 49,86 1,00000 49,96

03.2018 49,86 1,00000 49,96.

Не погоджуючись із рішенням, яке фактично є розпорядженням, Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року, щодо розрахунку пенсії позивача з 09.09.2016 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На виконання ухвали суду відповідачем суду надано копії матеріалів пенсійної справи позивача. (т.1 а.с.233-283)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1, зокрема, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Закон № 1058-IV був прийнятий 09.07.2003 року та набрав чинності 01.01.2004 року.

Статтею 40 Закону № 1058-IV регулюється порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених судом обставин, а саме:

1. Щодо позовної вимоги про: скасування рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року, яке надійшло листом № 2864/04 від 19.03.2018, щодо розрахунку пенсії позивача з 09.09.2016 року, – слід зазначити таке.

Судом встановлено, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року по справі № 523/3299/17, яка у нижчезазначеній частині залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року:

- зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.09.2016 року, з проведенням її індексації.

Постановами Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року по справі № 523/3299/17 встановлені такі обставини, зокрема:

- ОСОБА_1 є громадянином України, яка проживала ( АДРЕСА_1 ) та працювала на території України. В листопаді 1986 року позивачу призначено пенсію за віком, яку остання отримувала в Управлінні праці та соціального захисту населення;

- у 1996 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де проживає на даний час та перебуває на консульському обліку посольства України. Протягом всього часу проживання за межами території України пенсію ОСОБА_1 не отримувала;

- 09.09.2016 р. ОСОБА_1 , через свого представника по апостильованій довіреності, звернулася до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про поновлення виплати пенсії.

Розпорядженням Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 09.09.2016 року, згідно рішення суду від 08.11.2017 року № 523/3299/17, із зазначенням, що розмір пенсії з 09.09.2016 року довічно становить 49 грн. 86 коп.

З встановленого вбачається, що дійсно, на виконання постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року по справі № 523/3299/17 позивачу проведено поновлення пенсії з 09.09.2016 року.

При цьому, щодо розміру поновленої до виплати пенсії позивачу у відзиві на позовну заяву та на уточнений позов відповідачем зазначено, зокрема, що: пенсію позивачу було поновлено в розмірі 49,86 грн.; рішенням суду Управління було зобов`язане поновити пенсійні виплати; таким чином, поновлення пенсії відбулося у розмірі визначеному на дату припинення виплати пенсії; оскільки пенсію позивачу було призначено до набрання чинності Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», порядок перерахунку пенсії регулюється нормами ст.ст. 43, 44, 45 цього Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; в даному випадку, необхідною підставою для перерахунку розміру пенсії є особиста заява пенсіонера; оскільки позивач із відповідною заявою до Управління не звертався, права позивача порушені не були, а отже відсутні підстави для розгляду питання про розмір пенсійних виплат в судовому порядку, тощо.

Проте, відповідно до абз. 2 п. 2.8 Порядку № 22-1 у випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

З наведених положень абз. 2 п. 2.8 Порядку № 22-1 вбачається, що у випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, вимога визначити заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року, – є зобов`язальною та не містить такої умови (підстави/порядку/тощо) для її виконання, як особиста заява пенсіонера.

Судом встановлено, що: виплату пенсії позивачу було припинено до набрання законної сили Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, та відповідачем не наведено жодного доводу та/або не надано жодного доказу щодо проведення позивачу перерахунку пенсії відповідно до статті 43 Закону; пенсію позивачу призначено до 2004 року.

Отже, при поновленні позивачу виплати пенсії з 09.09.2016 року, згідно рішення суду від 08.11.2017 року № 523/3299/17, відповідачем, в порушення вимог абз. 2 п. 2.8 Порядок № 22-1, не визначена заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

Позиція відповідача зі спірних питань наведених позовних вимог – є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування зазначених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновку, що:

- розпорядження № 10511 від 20.03.2018 року про поновлення виплати пенсії, в частині визначення розміру пенсії прийняте Суворовським об`єднаним управлінням пенсійного фонду України в м. Одесі: не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це розпорядження;

- як зазначено вище, позивачем заявлено позовну вимогу про скасування рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року, яке надійшло листом № 2864/04 від 19.03.2018, щодо розрахунку пенсії позивача з 09.09.2016 року.

Проте, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини та висновки суду, керуючись ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав та інтересів позивача, визнати протиправним та скасувати розпорядження Суворовського об`єднаного управлінням пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року про поновлення виплати пенсії, в частині визначення розміру пенсії, та відповідно

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначити заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії, з дня поновлення пенсії позивача за постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року № 523/3299/17, відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

2. Щодо позовних вимог позивача про: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести розрахунок пенсії позивача з 09.09.2016 року, відповідно до діючого законодавства, із застосуванням в розрахунку пенсії за 2016 рік коефіцієнту заробітної плати позивача та показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в сумі 3263,44 грн. та в розмірі не нижчому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням його помісячних змін, а також з проведенням індексації пенсії та компенсацією втрати частини доходу, – слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, відповідно захист прав, свобод та інтересів позивача на майбутнє є неприпустимим.

Тому, враховуючи вищенаведені висновку суду, зокрема, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії (а саме: визначити заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії, з дня поновлення пенсії позивача за постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року № 523/3299/17, згідно з вимогами відповідного законодавства), при вчиненні яких відповідач наділений дискреційними повноваженнями, – наведені позовні вимоги позивача про проведення розрахунку пенсії позивача з 09.09.2016 року, в певному розмірі, а також з проведенням індексації пенсії та компенсацією втрати частини доходу, – є передчасними, такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу сторін, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року по справі № 523/3299/17, яка у нижчезазначеній частині залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року:

- зобов`язано Суворовське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Одесі провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 з 09.09.2016 року, з проведенням її індексації.

Отже, питання індексації (право на індексацію) пенсії позивача при її поновленні вже вирішене судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже вирішено (встановлено).

Крім того, суд звертає увагу позивача, що Суворовським об`єднаним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Одесі складено протокол визначення параметрів індивідуальної індексації від 21.03.2018 року щодо поновленої пенсії позивача на розмір (49,86 грн.), визначення якого розпорядженням Суворовського об`єднаного управлінням пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року визнано судом протиправним та скасовано у відповідній частині.

Відповідне визначення розміру поновленої позивачу пенсії за рішенням у даній справі об`єктивно ще не відбулось.

Щодо компенсації втрати частини доходу суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі – Порядок № 159) дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно зі ст. 7 Закону № 2050-III, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Як вбачається зі змісту наведених позовних вимог, позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести розрахунок пенсії позивача з 09.09.2016 року, в тому числі з компенсацією втрати частини доходу, розрахованого саме в порядку та з суми, визначених позивачем, а не фактично розрахованих відповідачем.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідна виплата заборгованості поновленої позивачу пенсії за визначеним згідно з рішенням у даній справі розміром об`єктивно ще не відбулась.

Отже, підстави для виплати позивачу суми відповідної компенсації щодо заборгованості, виплата якої ще не відбулась, – відсутні, відповідно позовної вимоги щодо проведення компенсації на таку заборгованість – є передчасними.

З вищенаведеного вбачається, що часткове задоволення позовних вимог позивача полягає у захисті прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах в іншій ніж заявлено позивачем спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем до позовної заяви додано квитанції № 0.0.1120591951.1 від 29.08.2018 року та № 0.0.1374993499.1 від 07.06.2019 року про сплату судового збору за поданий позов. (т.1 а.с.4, 147)

Виходячи з того, що судом задоволена одна самостійна та одна похідна від неї вимога немайнового характеру, у встановлений судом спосіб, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Суворовського об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Одесі № 10511 від 20.03.2018 року про поновлення виплати пенсії в частині визначення розміру пенсії, виплату якої поновлено.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначити заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії, з дня поновлення пенсії ОСОБА_1 за постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 8 листопада 2017 року по справі № 523/3299/17, відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.