Рішення № 87829046, 26.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/349/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання – Кушкань Т.В.;

позивача – ОСОБА_1 ;

представника відповідача – Копиці С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 28 листопада 2019 року на колишню (до 06.11.2013) адресу місця проживання: АДРЕСА_1 , надійшла Податкова вимога ГУ ДПС в Одеській області від 25 вересня 2019 року № 190504-51, якою повідомлено, що станом на 24 вересня 2019 року сума боргу платника податків становить 13244,85 грн., у тому числі податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування 10227,58 грн. та військовий збір в розмірі 3017,27 грн. 08 липня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області на підставі акту № 828/15-32-13-07/ НОМЕР_1 від 03.05.2019 були встановлені порушення гл. 8 ст.242 п.242.1 та ст.164 п.164.1, пп.164.1.3 Податкового кодексу України та винесені: податкове повідомлення-рішення № 0022181307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, код платежу 11010500, в загальній сумі 10057,58 грн., з яких податкове зобов`язання 8046,06 грн. та штрафна (фінансова) санкція 2011,52 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0022191307, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, код платежу 11011000, в загальній сумі 3017,27 грн., з яких податкове зобов`язання 2413,82 грн. та штрафна (фінансова) санкція 603,45 грн. З метою скасування вказаних податкових повідомлень-рішень в досудовому порядку 04.12.2019 було подано скаргу до ДПС України з додаванням всіх необхідних доказів. Рішенням про результати розгляду скарги від 20.12.2019 № 2400/Б/99-00-08-05-04-14 Державна податкова служба України залишила скаргу від 04.12.2019 в частині оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області від 08.07.2019 № 0022181307, № 0022191307 - без розгляду, податкову вимогу ГУ ДПС в Одеській області від 25.09.2019 № 190504-51 - без змін, з підстав неначебто пропуску строку подання скарги. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями податкових органів щодо нарахування та збільшення податкових зобов`язань.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 04.03.2019 року № 298 та копію наказу від 01.03.2019 року № 1509/15-32 направлено платнику податків ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення від 14.03.2019 року. Перевірка проводилась з 22.04.2019 по 26.04.2019 року. Термін проведення перевірки не продовжувався. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання (у випадках коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов`язковим) податкових декларацій встановлено, що в порушення 176.1 ст. 176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України податкова декларація (платника податків) про майновий стан і доходи платника податків ОСОБА_1 за 2017 не була надана до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси. Згідно інформації наданої Приватним нотаріусом Русских С.Б. РНОКПП НОМЕР_2 від 17.08.2018 р. №500/01-16 платником податків ОСОБА_1 було одержано дохід отриманого у вигляді спадщини чи дарунку коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення (114 ознака) на загальну суму 160921,20 грн. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області надіслано ОСОБА_1 запрошення на декларування. Платник податків ОСОБА_1 до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси до перевірки не надав документи що спростовують одержання спадщини за заповітом чи дарунку коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення у 2017 році. В порушення пп.164.2.10. п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України платником податків ОСОБА_1 не включено до загального річного оподаткування дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна, в результаті чого в порушення п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України платником податку занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на суму 8046,10 грн. В порушення пп.1.2, п.1.4, п.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1, п.168.4 ст.168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.176.2 ст.176, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України занижено військового збору у розмірі 2413,82 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі наказу від 01.03.2019 року № 1509/15-32 в період з 22.04.2019 року по 26.04.2019 року співробітник Головного управління ДФС в Одеській області провів документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування окремих видів доходів платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.

За результатами цієї перевірки 05.03.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області склало акт № 828/15-32-13-07/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування окремих видів доходів платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. «в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік по строку 01.05.2018 року фізичною особою не надано до ДПІ у Суворовському районі м. Одеса;

- п.174.3 ст.174, п.176.1 ст.176, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, а саме не включено до загального річного оподатковування дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на суму 8046,10 грн.;

- пп.1.2, п. 1.4, п.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1, п.168.4 ст.168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.176.2 ст.176, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, а саме військовий збір у розмірі 2413,82 грн. не сплачено до бюджету.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що згідно наданої інформації приватним нотаріусом Русских С.Б. від 17.08.2018 р. № 500/01-16 позивачем було одержано дохід у вигляді спадщини чи дарунку коштів, майна, майнових чи немайнових прав від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення (114 ознака) на загальну суму 160921,20 грн.

За наслідками перевірки ОСОБА_1 на підставі акту перевірки від 05.03.2019 року № 828/15-32-13-07/ НОМЕР_1 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення:

- від 08.07.2019 року № 0022181307, яким позивачеві за порушення гл.8 п.242.1 ст.242 Податкового кодексу України збільшену суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 10057,58 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 8046,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2011,52 грн.;

- від 08.07.2019 року № 0022191307, яким позивачеві за порушення пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України збільшену суму грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 3017,27 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 2413,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 603,45 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307 ОСОБА_1 звернулася до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.12.2019 року скарга ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307 була залишена без розгляду.

Згідно з пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.20.1.1 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їхніх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог законодавства з інших питань, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Згідно з п.36.1 та п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до пп.164.2.10 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Під час розгляду справи суд встановив, що 15 квітня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. за реєстровим № 722 було посвідчено договір дарування, за яким ОСОБА_2 передала безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняла у дарунок земельну ділянку площею 0,0730 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 », ділянка 836, оціночна вартість нерухомого майна склала 160921,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 14.07.1966 року, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 .

За таких обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами сім`ї першого ступеня споріднення.

Згідно з абз. «а» пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою: об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Відповідно до пп.174.2.2 п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту.

Згідно з п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Відповідно до п.174.3 ст.174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини.

Згідно з п.174.6 ст.174 Податкового кодексу України об`єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Відповідно до п.174.8 ст.174 Податкового кодексу України у разі спадкування будь-яких об`єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. Якщо об`єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді об`єктів спадщини/дарунків об`єктом оподаткування є оціночна вартість таких об`єктів спадщини/дарунків, визначена згідно із законом.

Згідно з п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.179.2 ст.179 Податкового кодексу України відповідно до цього розділу обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.

Згідно з п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.пп.1.1-1.3 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

З урахуванням зазначеного, в даному випадку позивач при отриманні в дар від матері земельної ділянки не повинен був подавати податкову декларацію, сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від оціночної вартості такої земельної ділянки.

Таким чином, вказані висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307 - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 08.07.2019 року № 0022181307 та № 0022191307.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя М.М. Кравченко