Рішення № 87828833, 24.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/981/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Зданевича С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – Військова частина 1494, Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року;

- стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 80343,17 грн.;

- стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експортного дослідження за економічним напрямком в сумі 3409,6 грн.

Ухвалою від 05.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.02.2020 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. справи 40-44).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що згідно з наказом начальника Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.07.2019 № 176-ос його звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Згідно з наказом начальника Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.08.2019 № 208-ос, Позивача виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону. Вказує на те, що Відповідачем не проведено індексацію його грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року. На думку Позивача, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому нездійснення Відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з липня 2015 року по листопад 2018 року є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку проведення індексації грошових доходів населення та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України із змінами і доповненнями.

При цьому, Позивач зазначає, що відповідно до висновку експертного дослідження від 08.01.2020 № 13/1 проведеного експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, сума індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка не була нарахована за період з липня 2015 року по листопад 2018 року складає 80343,17 грн. Вважає, що такий висновок є належним та допустимим доказом обґрунтованості визначення не нарахованої Відповідачем суми індексації грошового забезпечення.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву (арк. справи 40-44), в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Посилаючись на статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, а тому індексація не нараховувалася та не проводилася по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати. Стверджує, що Військова частина 1494 є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. З огляду на наведене, Відповідач вважає, що вини Мостиського прикордонного загону щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення не має.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Згідно з наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.07.2019 № 176-ос «По особовому складу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби – майстра 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) відділу прикордонної служби «Шегині» І категорії (тип Б), з правом носіння військової форми одягу (арк. справи 12).

Відповідно до наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01.08.2019 № 208-ос «Про особовий склад», старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби – майстра 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) відділу прикордонної служби «Шегині» І категорії (тип Б), звільненого у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з 01.08.2019 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (арк. справи 13).

01.08.2019 Позивач звернувся до Мостиського прикордонного загону із рапортом, в якому просив здійснити нарахування та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за 2014 - 2019 роки. У разі неспроможності здійснити виплату просив надати довідку про розмір належної йому грошової виплати з розрахунком по місяцях (арк. справи 17).

03.10.2019 Відповідач, листом № 30/6721 «Про надання інформації» направив Позивачу запитувані документи, зокрема, довідку про суми виплаченої індексації ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , базавий місяць серпень 2014 року від 04.12.2019 (арк. справи 17).

Згідно з вказаної довідки, ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по червень 2015 року (включно) та з грудня 2018 року по серпень 2019 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 2361,03 грн. Індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року не було проведено по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати, що передбачено пунктом 6 статті 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282 – ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» із змінами та пунктом 6 Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» із змінами.

Не погоджуючись з бездіяльністю Відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року, Позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору, суд виходив з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (надалі - Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

У відповідності до статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).

При цьому, нормами Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, зокрема, пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації, при цьому, у Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ зазначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 23.03.2002 №5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють Відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення Позивача у встановленому законом порядку.

Суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що Позивач проходив військову службу у Військовій частині 1494, на посаді інспектора прикордонної служби – майстра 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) відділу прикордонної служби «Шегині» І категорії (тип Б), де отримував грошове забезпечення.

Як видно з довідки Відповідача про суми виплаченої індексації ОСОБА_1 від 04.12.2019, Позивачу під час проходження служби, за період з липня 2015 року по листопад 2018 року не проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення по причині відсутності фінансових ресурсів для її нарахування та виплати.

Водночас, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З огляду на наведене, не нарахування та не виплата індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року військовослужбовцю Військової частини 1494 ОСОБА_1 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.

При цьому, відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє Позивача права на її отримання і не звільняє від обов`язку її виплачувати.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на роз`яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 № 48/0/66-17, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.

Суд також вважає безпідставними посилання Відповідача на статтю 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо не здійснення у зв`язку з цим індексації з 01.07.2015 вказана норма не містить.

Суд зазначає, що індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Окрім цього, Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494), відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період, то суд зазначає, що не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення є пасивною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, а тому Позивач обрав належний спосіб захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за спірний період.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 80343,17 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Зміст вказаної норми дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 08.01.2020 № 13/1, проведеного експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства Внутрішніх справ України (арк. справи 21-30), сума індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка не була нарахована Відповідачем за період з липня 2015 року по листопад 2018 року складає 80343,17 грн.

Отже, вказаний висновок експертного дослідження підтверджує, що сума індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка не була нарахована Відповідачем за період з липня 2015 року по листопад 2018 року є цілком реальною та достовірною.

Таким чином, суд бере до уваги розрахунок Позивача, оскільки такий зроблений з дотримання норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 80343,17 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно із наданими письмовими доказами, а саме: договором про надання платних послуг № 19/26 – Ф від 23.12.2019 (арк. справи 19-20), висновком експертного дослідження від 08.01.2020 № 13/1 (арк. справи 21-30), розрахунком № 633/19 від 23.12.2019 (арк. справи 18), квитанцією № 39 від 26.12.2019 (арк. справи 10), Позивач сплатив 3376,80 грн. на рахунок Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за проведення експортного дослідження за економічним напрямком, тому такі витрати підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог частини 5 статті 139 КАС України такий стягненню не підлягає, оскільки Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується копією з посвідчення серії НОМЕР_2 (арк. справи 9), тому звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113, код ЄДРПОУ: 14321699) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року.

Стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113, код ЄДРПОУ: 14321699) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по листопад 2018 року в сумі 80343 (вісімдесят тисяч триста сорок три) гривень 17 копійок.

Стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: 81300, Львівська обл., м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113, код ЄДРПОУ: 14321699) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) витрати за проведення експортного дослідження за економічним напрямком в сумі 3376 (три тисячі триста сімдесят шість) гривень 80 копійок.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.02.2020.

Суддя Мричко Н.І.