Ухвала суду № 87828813, 26.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/364/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

26 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 на день виключення із списків частини (01.08.2019) грошової компенсації за неотримане речове майно;

- стягнути із Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2019 по 22.10.2019 у сумі 58 664.4 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Ухвалою від 20.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.02.2020 від представника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду. Зазначив, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, не своєчасний розрахунок при звільненні, за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу, не своєчасним розрахунок при звільненні, не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не своєчасний розрахунок при звільненні, обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Просив залишити позовну заяву без розгляду.

19.02.2020 від ОСОБА_1 подав заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Заперечення мотивує тим, що трьохмісячний строк починається з наступного дня після проведення виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Вказує, що відповідачем лише 22 жовтня 2019 року виплачено компенсацію за не отримане речове майно. Отже, день коли позивач дізнався про порушення своїх прав є 22.10.2019, тому перебіг трьохмісячного строку розпочався з дня фактично розрахунку, а саме 22.10.2019 та закінчився 22.01.2020. Просить відмовити у задоволенні відповідного клопотання.

При вирішенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Зокрема, згідно приписів вказаної норми в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Таким чином, на вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника з посади розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 1 ст. 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 813/1001/17.

Суд встановив, що 22.10.2019 Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) нарахував ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Отже, саме 22.10.2019 є днем коли позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, перебіг процесуального строку розпочався 23.10.2019 та закінчився 23.01.2020, оскільки строк звернення до суду з відповідними вимогами становить три місяці та обчислюється з моменту фактичного розрахунку відповідача з позивачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 14.01.2020, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Р.М. Брильовський