Рішення № 87828271, 20.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 р. Справа№200/14732/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Галемського Сергія Володимировича - звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 1 квітня 2017 року;

- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу та сплатити заборгованість з пенсії за період починаючи з 1 квітня 2017 року.

Разом з позовними вимогами позивачем заявлено клопотання щодо допуску до негайного виконання судового рішення в частині виплати заборгованості з пенсії у межах суми за один місяць та подання у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона є громадянкою України, внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію по інвалідності другої групи (загальне захворювання).

З жовтня 2014 року перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач щомісячно нараховував та перераховував позивачу належні до виплати суми пенсії по інвалідності, однак у квітні 2017 року без будь-яких пояснень виплату пенсії було припинено.

З метою з`ясування причин припинення виплати призначеної довічно пенсії позивач зверталась до відповідача з відповідними зверненнями, за результатом розгляду яких їй стало відомо, що з 1 квітня 2017 року виплата пенсії була зупинена відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

На момент звернення до суду із даною заявою (18 грудня 2019 року) виплата їй пенсії не поновлена.

На переконання позивача дії відповідача щодо припинення з 1 квітня 2017 року виплати їй пенсії є протиправними, оскільки порушують гарантоване Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату їй пенсії було припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому пенсія повинна бути їй виплачена за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Зазначає, що дана справа є типовою, оскільки 3 травня 2018 року Верховним Судом було ухвалено рішення у зразковій справі № 805/402/18 щодо аналогічних правовідносин. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року це рішення було залишено без змін (а.с. 4-6).

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки управління діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.

Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком в статусі внутрішньо переміщеної особи. На підставі діючих законодавчих актів виплата пенсії позивачу проводиться на підставі макету електронної пенсійної справи, так як паперова справа знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

З 1 квітня 2017 року по 1 січня 2020 року позивач не була внесена у відомості на виплату пенсій до з`ясування фактичного місця проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, про що зроблена відповідна відмітка в Централізованій системі призначення та виплати пенсії – тип особливості 93.

Щодо виплати пенсії за спірний період з 1 квітня 2017 року по 1 січня 2020 року зазначає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 5 листопада 2014 року (п. 1 доповнено абз. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року) суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 26-27).

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 20 лютого 2020 року (а.с. 55).

20 лютого 2020 року позивач, її представник та представник відповідача до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час судового засідання сторони повідомлялись судом належним чином.

Разом із адміністративним позовом позивач та її представник надали клопотання про розгляд справи без їхньої участі (а.с. 11).

Від відповідача заяв та клопотань з приводу участі у судовому засіданні представника управління судом не отримано.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення).

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, її представника та представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; має ІІ групу інвалідності; є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою (а.с. 7, 10, 12-13).

Відповідач, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171861, місце знаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 23-25).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи позивач з 1 жовтня 2014 року знаходиться на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію по інвалідності ІІ гр. (загальне захворювання) (а.с. 14, 18, 28-29).

З 1 квітня 2017 року виплату пенсії відповідачем припинено (призупинено) на підставі п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 у зв`язку із встановленням факту відсутності позивача за адресою, зазначеною у довідці про реєстрацію позивача як ВПО - «до з`ясування фактичного місця проживання позивача» (а.с. 14-16, 26-27).

Суд зазначає, що доказів на підтвердження прийняття відповідачем належним чином оформленого рішення про припинення (призупинення) позивачу пенсії суду не надано.

Як вбачається з наданих позивачем документів 1 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з листом щодо підстав припинення (призупинення) їй виплати пенсії (а.с. 14).

19 жовтня 2018 року (вих. № 14874/02-16/34-1/02) управлінням надана відповідь, в якій позивачу роз`яснено, що після її звернення 19 грудня 2017 року до управління 9 лютого 2018 року її було включено до реєстру, який направлено до відділу соціальних виплат Департаменту Маріупольської міської ради, та 14 лютого 2018 року отримано протокол комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО Маріупольської міської ради № 4 від 29 січня 2018 року, яким відмовлено у поновлені позивачу соціальних виплат (пенсії) як внутрішньо переміщеній особі (а.с. 14).

Після повторного звернення позивача до відповідача 21 червня 2018 року із заявою щодо поновлення виплати їй пенсії, 22 червня 2018 року ОСОБА_1 знов було включено до реєстру, який управлінням було направлено до відділу соціальних виплат Департаменту Маріупольської міської ради, але. 22 серпня 2018 року до відповідача надійшов протокол комісії № 33 від 13 серпня 2018 року про відмову у поновлені соціальних виплат (пенсії) позивачу (а.с. 14-15).

12 листопада 2019 року позивач через свого представника, адвоката Галемського С.М., звернулась до Маріупольського ОУ ПФУ Донецької області із відповідним адвокатським запитом щодо виплати їй пенсії (а.с. 15-16).

19 листопада 2019 року листом (вих. № 1557(573)/Г-38-01-01) управлінням надана відповідь на вказане звернення, в якій повідомлено, що з 1 квітня 2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 була зупинена відповідно до п.п. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, у зв`язку із встановленням факту відсутності позивача за адресою, зазначеною в довідці про реєстрацію як ВПО (а.с. 15-16).

З 1 січня 2020 року виплата пенсії позивачу поновлена, що вбачається з виписки ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії та довідки від 8 січня 2020 року № (б/н) (а.с. 28, зв. бік а.с. 28).

Факт не виплати позивачу пенсії за період з 1 квітня 2017 року по 31 грудня 2019 року підтверджено випискою ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії та довідкою від 8 січня 2020 року № (б/н) (а.с. 28, зв. бік а.с. 28).

Будучи не згодною із припиненням виплати їй пенсії з 1 квітня 2017 року позивач у грудні 2019 року звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Згідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови та порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується [...] за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, набрав чинності 22 листопада 2014 року), згідно зі ст. 1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».

За загальним правилом «закон» - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії з 1 квітня 2017 року - підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо протиправності припинення виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року, суд вважає позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача поновити виплату їй пенсії з 1 квітня 2017 року, суд зазначає, що поновлення виплати означає відновлення процедури нарахування та виплати пенсії, яке відбувається в передбаченому законодавством порядку (через періодичні щомісячні платежі).

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що дії з виплати ОСОБА_1 пенсії поновлені - позивачу нараховується та сплачується належна їй пенсія з 1 січня 2020 року, відповідно, позовні вимоги позивача в цей частині задоволенню не підлягають.

Разом із цим судом встановлено, що відповідачем був порушений встановлений законом порядок виплати пенсії за період з 1 квітня 2017 року по 31 грудня 2019 року, в результаті чого виникла заборгованість з виплати пенсії, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача сплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість за вказаний період – підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про необхідність допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми пенсії за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, а клопотання позивача підлягає задоволенню.

Щодо заяви позивача про встановлення судом відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості вірогідності невиконання відповідачем даного судового рішення, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору (як інвалід ІІ групи), беручи до уваги, що судом задоволені основні позовні вимоги позивача, а відмова у задоволенні позовних вимог в певній частині викликана виконанням відповідачем поновлення виплати позивачу пенсії після порушення провадження у даній справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлена - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлена в розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернулась до суду із даним позовом у грудні 2019 року (а.с. 20).

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII з 1 січня 2019 року встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 1 921,00 грн.

Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру, беручи до уваги приписи ст. 139 КАС України з відповідача має бути стягнуто на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72-78, 90, 94, 132, 139, 205, 244-246, 255, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місце знаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2017 року.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місце знаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А) на користь Державного бюджету України (стягувач – Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок – UA9089999803111256000026001, код ЄДРПОУ – 37993783, код банку 899998, отримувач – ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини складені та підписані 20 лютого 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений та підписаний 25 лютого 2020 року.

Суддя Н.П. Волгіна