Рішення № 87828030, 13.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Справа № 160/12426/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 р. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (надалі – позивач, ДДУВС) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі – відповідач), третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (надалі – третя особа), в якій позивач просить (з урахуванням клопотання про зміну розрахункового рахунку) стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 ) на користь Держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (одержувач: ДДУВС, р/р UA148201720313281001201017468, код ЄДРПОУ 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 35400,68 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в ДДУВС, проте добровільно такі кошти не сплачує.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи № 160/12426/19 у спрощеному провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Судом вчинені усі необхідні заходи, визначені КАС України, щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

28.01.2020 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду третьою особою подано пояснення по справі, відповідно до яких повідомлено суд про наявність підстав на відшкодування витрат, пов`язаних з навчанням у ДДУВС ОСОБА_1 , у зв`язку із чим просить задовольнити позовні вимоги.

До пояснень надано докази їх направлення сторонам по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 224 ос від 03.08.2013 р. відповідача було зараховано курсантом першого курсу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на денну форму навчання за державним замовленням та присвоєно звання «рядовий міліції».

03.08.2013 р. між відповідачем, позивачем та ГУ МВС України в Дніпропетровській області був укладений договір про навчання відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ №1892 на виконання вимог ст. 18 Закону України “Про міліцію” (який був чинний на момент укладення договору), наказу МВС України №150 від 14.05.2007 р. “Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України”.

01.12.2016 р. на виконання вимог ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» між відповідачем, позивачем та третьою особою був укладений договір про навчання відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ №2866, умови якого застосовуються до відносин, які виникли з 03.08.2013 відповідно до п. 7.4. Договору № 2866 після його підписання Договір № 1892 втрачає чинність.

Згідно наказу ДДУВС від № 42ос від 24.02.2017 р. відповідач закінчив Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, отримав диплом фахівця та був направлений у розпорядження ГУНП в Дніпропетровській області для призначення на посаду.

Відповідно до наказу ГУНП України у Дніпропетровській області № 83 о/с від 01.03.2017 р. ОСОБА_1 був призначений па посаду слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

19.09.2019 р. ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 318/с від 07.10.2019 р. відповідача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

01.11.2019 р. позивачем листом №1/5745 на адресу відповідача направлено повідомлення про необхідність сплати витрат на утримання під час навчання із зазначенням реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Отже, предметом спору є стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача під час навчання за державним замовленням, який ним добровільно не сплачені.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України (ст. 1 Закону України “Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”) .

У статуті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (у редакції, затвердженій наказом МВС України № 1277 від 30.11.2016 р.) зазначено, що Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ, засновником Університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерство внутрішніх справ, а тому в спірних правовідносинах позивач виступає саме як структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України.

Підстави, порядок та механізм відшкодування Міністерству внутрішніх справ України витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначено ст.74 Закону України “Про Національну поліцію”, нормами Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 12.04.2017 р. (надалі - Порядок).

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 74 Закону України “Про Національну поліцію”).

Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання. (п.3,4 Порядку).

Відповідно до п. 2.3.6 Договору № 2866, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення зі служби в поліції по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору, особа зобов`язується відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ДДУВС витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в розмірі, визначеному у довідці-розрахунку.

Підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу (п.3.2. Договору №2866).

В розділі ІV Договору встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням, медичним забезпеченням, оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу. У разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних х їх утриманням під час навчання, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку відповідно до норм чинного законодавства.

У відповідності до п. 7.2 Договору дострокове припинення дії чи розірвання цього договору з боку будь-якої зі сторін оформлюється окремим договором.

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2019 р. відповідач звільнений зі служби в поліції за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Згідно з розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України №419/831/240/605/537/219/534 від 17.07.2007 р., витрати, пов`язані з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ під час навчання, становлять 35400,68 грн.

На виконання вимог п.5 Порядку після видання наказу про звільнення позивачем направлено відповідачу письмове повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів (листом №1/5745 від 01.11.2019), однак відповідачем свій обов`язок щодо відшкодування зазначених витрат на навчання не виконано.

Під час розгляду справи докази сплати заборгованості до матеріалів справи не долучені, наявність оплати таких коштів судом не встановлена, що свідчить про наявність підстав для примусового стягнення такої заборгованості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості, - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 ) на користь Держави в особі центрального органу виконавчої влади - МВС України в особі його структурного підрозділу - Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р UA148201720313281001201017468, код ЄДРПОУ 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 35400,68 грн.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Ю.Ю.Ковтун

13.02.2020

Рішення не набрало законної сили 13 лютого 2020 р.

Суддя В.С. Віхрова