Рішення № 87827992, 26.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа№200/1500/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що 18.11.2019 року звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», між тим відповідачем прийнято рішення від 11.12.2019 року № 103 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю стажу.

Вказане рішення вважала протиправним, оскільки в підтвердження стажу надала і трудову книжку, і інші необхідні документи, зокрема уточнюючі довідки, що відповідачем враховано не було.

У зв`язку з наведеним вважаючи свої права порушеними просила:

- визнати незаконним рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.12.2019 року № 103 «Про відмову в призначенні пенсії»;

- зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати їй в трудовий стаж період її роботи з 10.05.1983 року по 23.05.1983 року в радхозробкоопі ім. Челюскінців, з 23.05.1983 року по 22.01.1997 року в універмазі «Міус» (перейменоване командитне пайове товариство «Міус») та призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав зміст оскарженого рішення. Вважав, що воно відповідало вимогам законодавства. Також вважав, що не порушив пенсійні права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 18.11.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.12.2019 року № 103 «Про відмову в призначенні пенсії» в призначенні такої пенсії відмовлено у зв`язку з недостатністю на час звернення необхідного стажу роботи.

Рішення мотивовано тим, що загальний страховий стаж заявника складає 20 років 08 місяців 26 днів, що є недостатньо для призначення пенсії за віком.

Відповідачем до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи позивача з 10.05.1983 року по 23.05.1983 року та з 23.05.1983 року по 22.01.1997 року оскільки в трудовій книжці від 02.11.1979 року серії НОМЕР_1 , що видана ОСОБА_2 , запис про переведення (запис №№ 6, 9) не завірені печаткою, при цьому відсутня інформація про перейменування підприємства з радхозробкооп ім. Челюскінців на універмаг «Міус», а згодом і на командитне пайове товариство «Міус».

Згідно з рішенням відповідачем не прийнято довідку від 12.03.2014 року № 17 щодо вказаних періодів роботи, що видана Дмитрівським сільським споживчим товариством, оскільки підприємство, що її видало, знаходиться на непідконтрольній українській владі території і не перереєструвалося на території України.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01.01.2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Обов`язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст. 20) та обов`язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.

Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем – платником страхових внесків (єдиного внеску).

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу – позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці позивача вона працювала: з 10.05.1983 року по 23.05.1983 року в радхозробкоопі ім. Челюскінців на посаді експедитора, з якої з 23.05.1983 року переведена в універмаг «Міус» на посаду продавця, на якій працювала по 22.01.1997 року (22.01.1997 року звільнена по переводу у командитне товариство «Міус»).

Кожний із зазначених періодів містить посилання на відповідні накази про прийняття на посаду та про звільнення з посади, підписи відповідальних осіб, які заповнювали трудову книжку, печатки підприємств, де працювала позивач.

Запис про переведення не завірений печаткою, при цьому, як пояснила позивач, в період її роботи відбулося перейменування радхозробкооп ім. Челюскінців на універмаг «Міус», а згодом і на командитне пайове товариство «Міус».

Крім того, страховий стаж позивача підтверджується довідкою від 12.03.2014 року № 17, що видана Дмитрівським сільським споживчим товариством, в якій зазначено про те, що позивач дійсно працювала в радхозробкооп ім. Челюскінців з 10.05.1983 року по 22.01.1997 року. Довідка містить посилання на відповідні розпорядження про призначення на посаду та звільнення з посади.

Також позивачем надана довідка від 12.03.2014 року № 18, що видана Дмитрівським сільським споживчим товариством, в якій зазначено, що вказане товариство на підставі протоколу від 27.06.2001 року №5 є правонаступником радхозробкоопу ім. Челюскінців.

Посилання відповідача не неприйнятність вказаних довідкок через те, що підприємство, яке їх видало, знаходиться на непідконтрольній українській владі території і не перереєструвалося на території України, є неприйнятним, оскільки довідки видані до початку проведення антитерористичної операції (тобто до 14.04.2014 року) і не можуть піддаватися сумніву.

Крім того, суб`єктом владних повноважень не враховано те, що всі первинні документи підприємств, де працював позивач протягом вказаних періодів, знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, і вимога про необхідність підтвердження вказаних періодів роботи уточнюючими довідками таких підприємств є заздалегідь неможливою для виконання. Такі вимоги порушують пенсійні права осіб, що звертаються за призначенням пенсії, що є недопустимим.

Щодо заповнення трудової книжки, суб`єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Виходячи з наведеного порушене право позивача на отримання пенсії за віком підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення органу Пенсійного фонду України (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію, оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не обчислено страховий стаж позивача з урахуванням спірних періодів.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, із зарахуванням спірних періодів до її загального страхового стажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.12.2019 року № 103 «Про відмову в призначенні пенсії», прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2019 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до її загального страхового стажу періодів роботи з 10.05.1983 року по 22.01.1997 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 64 (шістдесят чотири) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 26 лютого 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда