Рішення № 87827959, 19.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 р. Справа№200/857/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі - Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 2007 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за вислугу років. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Слов`янська Донецької області, де і став на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте відповідач з 01.03.2018 року припинив йому виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо не виплати йому пенсії протиправною, оскільки вона порушує його право на пенсійне забезпечення. Тому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому пенсії з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року; визнати протиправним та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплати йому пенсії з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року; зобов`язати відповідача здійснити виплату йому заборгованості з пенсії за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року; зобов`язати відповідача здійснити виплату йому компенсації за затримку виплати пенсії з 01.03.2018 року до теперішнього часу з урахуванням індексу інфляції в цей період.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за вислугу років. Місцем реєстрації позивача як внутрішньо переміщеної особи є АДРЕСА_1 ., за якою саме позивач і отримував пенсійні виплати по лютий 2018 року включно. У зв`язку із надходженням інформації з управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області щодо не підтвердження фактичного місця проживання/перебування ОСОБА_1 виплату пенсії призупинено з 01.03.2018 року. Після отримання, 11.07.2018 року, Головним Управлінням пакету документів від позивача на поновлення виплати пенсії та після отримання від Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області інформації щодо підтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_1 та про поновлення соціальних виплат, нарахування пенсійних виплат позивачу поновлено з 01.03.2018 року. 05.11.2018 року відповідачем отримано від Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області додаткову інформацію щодо відсутності підстав для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи – ОСОБА_1 та про поновлення соціальних виплат, на підставі чого позивачу донараховано пенсійні виплати за жовтень-листопад 2018 року. У грудні 2018 року ОСОБА_1 розпочато виплату поточної пенсії, невиплаченою є сума пенсії за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року, яка буде виплачена позивачу після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій за минулий період.

Щодо нарахування та стягнення компенсації відповідач зазначає, що виплата компенсації за ще невиплачені суми пенсії не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх сплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Тому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2020 року справу прийнято до розгляду та відкрито по ній провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 19.02.2020 року. Цією ж ухвалою суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення в даній справі та поновив пропущений строк звернення до суду. Також суд витребував у відповідача додаткові докази по справі.

На судове засідання, призначене на 19.02.2020 року, позивач та його представник не з`явились, про місце, дату та час проведення судового розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Одночасно із позовними вимогами ОСОБА_1 заявив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача 19.02.2020 року на судове засідання не з`явився. Про дату, місце та час проведення судового розгляду відповідач повідомлявся судом належним чином, про причини не явки на судове засідання представника не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 9-11).

Позивач є пенсіонером за вислугу років, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 31.10.2007 року (а.с. 12).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованим місцем фактичного проживання: АДРЕСА_3 , про вказане свідчить довідка від 14.12.2017 року № 0000440114 (а.с. 13).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, 21.02.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв`язку із надходженням інформації з Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради Донецької області щодо не підтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_1 , призупинено виплату пенсії позивачу з 01.03.2018 року (а.с. 14, зв. бік а.с. 34, а.с. 35). Зазначене також підтверджується атестатом № 1334 від 26.02.2018 року (а.с.16, 34, 35).

03.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії за фактичним місцем проживання. Зазначена заява отримана відповідачем 11.07.2018 року (а.с. 31).

У свою чергу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області 28.08.2018 року було отримано від Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради інформацію щодо підтвердження місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у довідці внутрішньо переміщеної особи та про поновлення соціальних виплат (а.с. 15, 37, зв. бік а.с. 37).

Як вбачається із довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.02.2020 року № 66/03-1-14, ОСОБА_1 пенсія з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року є нарахованою, але не виплаченою (а.с. 44).

Рішення, на підставі якого було припинено виплату пенсії ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 року по 30.11.2018, в матеріалах справи відсутнє.

Будучи не згодним із невиплатою йому пенсії за спірний період позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 1788-ХІІ, Закон України “Про пенсійне забезпечення”) пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Закон № 1706-VII), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження правомірності припинення виплати пенсії позивачеві з 01.03.2018 року.

Враховуючи приписи ч.ч. 2 та 5 ст. 77 КАС України суд вважає таке припинення не правомірним.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Згідно з довідкою, що видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 14.02.2020 року № 66/03-1-14, пенсія позивачу за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року нараховувалась, але не виплачувалась.

Як зазначає відповідач у відзиві, виплата зазначеної заборгованості з пенсії не провадилась у зв`язку із тим, що окремий порядок виплати існуючої заборгованості з пенсії, передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" станом на час розгляду даної справи не визначений.

Враховуючи висновок суду щодо не підтвердження матеріалами справи правомірності підстав припинення (призупинення) виплати позивачеві пенсійних виплат з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року, суд приходить до висновку і про не правомірність не виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 виниклої заборгованості за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року.

Тому суд суд вважає позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити виниклу заборгованість з пенсії за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року – такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року суд зазначає, що під час розгляду справи існування такого рішення встановлено не було, а отже вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст. 46 Закону України № 1058-IV, який є спеціальним в даних правовідносинах, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом, підстави для невиплати позивачу пенсій у спірний період були відсутні. Наявними в матеріалах справи документами не спростовується факт того, що позивачу у цей період пенсія нараховувалась.

Беручи до уваги наведене вище невиплачена відповідачем позивачу пенсія за вказаний період підлягає виплаті без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Проте виплаті підлягає компенсація за затримку виплати пенсії за спірний період, а саме з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 31.01.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача судового збору у розмірі 315, 30 грн., а з відповідача судового збору у розмірі 525, 50 грн. на користь Державного бюджету України.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В задоволенні іншої частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 315, 30 грн (триста п`ятнадцять гривень тридцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 525, 50 грн (п`ятсот двадцять п`ять гривень п`ятдесят копійок).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 лютого 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб