Рішення № 87826520, 25.02.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 753/18845/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 50000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн..

Обгрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду позивач посилається на наступне, що відповідач є винним у ДТП, яка мала місце 07.03.2018 року в м. Києві за участю автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , на момент вчинення ДТП між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та власником наземного транспорту «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було укладено Договір обов`язково страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого як Поліс №АМ/1458863. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП. Згідно зі звітом №30_18 PZU вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2 становить 103555,22 грн. ПрАТ «СК «ПЗУ «Україна» сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в сумі 50000.00 грн., виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі заяви про настання страхового випадку та страхового акту №UA2018030700011/L01/01 від 17 травня 2018 року.. Оскільки відповідач у встановлений законом термін не звернувся до страхової компанії з повідомленням про настання страхового випадку, позивач набув право регресної вимоги, як особи винної у вчиненні ДТП, та просить стягнути на свою користь страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 50000,00 грн.

11 жовтня 2019 року ухвалою Дарницького районного суду міста Києва справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.

27 грудня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами адресована відповідачу, повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на підставі постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень в дохід держави. (а. с. 10-11)

Як зазначено у мотивувальній частині постанови: «07 березня 2018 року о 01 годині 10 хвилин в м. Києві по прос. Броварському (міст Русанівський), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota номерний знак НОМЕР_1 , на дорозі з двостороннім рухом, що має дві смуги для руху в даному напрямку здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги та здійснив зіткнення транспортним засобом Mercedes Benz номерний знак НОМЕР_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, та порушення вимоги п. 11.4 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ст.124 КУпАП..»

Відповідно до частини третьої ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2017 року, між ПрАТ «ПЗУ «Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого як Поліс №АМ/1458863, строк дії якого з 17.09.2017 року по 16.09.2018 року включно. Об`єктом страхування відповідно до даного договору є транспортний засіб - автомобіль «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 . (а.с. 5)

07 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про відшкодування шкоди завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу автомобіля «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2 , яка заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07 березня 2018 року з вини водія ОСОБА_1 , який керував забезпеченим транспортним засобом - «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 . (а.с. 8-11)

Відповідно до п.п. 34.2, 34.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

17 березня 2018 року ТОВ «СОС Сервіс Україна», складено Звіт №30_18_PZU про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу легкового автомобіля «Мерседес», номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 103555,22 грн.. (а.с. 12-34)

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

17 травня 2018 року складено Страховий акт №UA2018030700011/L01/01, згідно якого, розмір страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням ліміту відповідальності на момент події складає 50000,00 грн., яка сплачена на рахунок потерпілої особи. (а.с. 35, 37)

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-ІV встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов`язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2011цс16.

Аналізуючи у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки, в даному випадку, факт настання страхового випадку ніким не оспорювався, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сама страхова компанія відповідача його визнала, добровільно сплативши страхове відшкодування, за таких обставин, неповідомлення страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред`явлення регресного позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, п. 38.2.1 ст. 38, п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, 274, Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.02.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Суддя -