Рішення № 87826392, 06.02.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/632/19

Провадження № 2/711/99/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Черкаська міська рада, Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» про виділ нерухомого майна в натурі, припинення права спільної часткової власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: Черкаська міська рада, Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» про виділ нерухомого майна в натурі, припинення права спільної часткової власності. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до договору дарування частки нежитлових приміщень від 13.11.2013 року № 4954 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.11.2013 року позивач став власником 31/100 частини 1-го поверху в нерухомому майні - нежитлових приміщень гуртожитку АДРЕСА_1 , загальна площа приміщень - 42,40 м2.

З врахуванням нових власників на даний час право власності за вказаними приміщеннями зареєстровано за: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 .

Як вважає позивач, для оформлення права власності на приміщення у нього виникла необхідність у виділі його в натурі з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності.

З цією метою позивач, як співвласник майна, звернувся до нотаріуса для укладення договору про виділ частки з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності позивача.

Частку, яку позивач хоче виділити в натурі становить 31/100 частини та становить собою приміщення першого поверху АДРЕСА_1, загальною площею 42,40 м2, загальною балансовою вартістю 61845,00 грн.

Згідно із розрахунком частки для відчуження вбудованих в гуртожиток приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1 ), виданому 11.11.2013 року КП «ЧООБТІ», технічно можливий виділ в натурі частки 31/100 частини (приміщення першого поверху з АДРЕСА_1) з об`єкта нерухомого майна. З зазначеного висновку слідує, що за технічними показниками 31/100 частина об`єкта є відокремленою і може бути виділена в натурі. Виділення частки не перешкоджає праву користування нежитловими приміщеннями іншим співвласникам.

З метою укладення нотаріального договору про виділ частки з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності позивач письмово звернувся до всіх співвласників нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа приміщень - 42,40 м2 з пропозицією до 10.12.2018 року письмово повідомити про свою згоду (незгоду), чи готовність на укладення нотаріально посвідченого договору про виділ частки - 31/100 з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 . Однак станом на сьогодні жодної відповіді від співвласників позивачем не отримано.

Крім того, позивач зазначає, що на даний час між приміщеннями, які належать йому на праві спільної часткової власності, та приміщеннями, які належать відповідачам на праві спільної часткової власності, стоять стіни (перегородки), проведені окремі комунікації, у кожного свій вхід до приміщення. Отже, приміщень, якими сторони користуються з відповідачами спільно - немає. Тому, об`єкт нерухомості, що знаходиться в загальній частковій власності, можливо розділити без втрати його цільового використання, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 ЦК України, характеризує об`єкт нерухомого майна в цілому, як річ, яка є подільною. Частка, яку позивач має намір виділити йому, є відокремленою, тому її виділ в натурі можливий. Виділення частки не перешкоджає праву користування приміщеннями іншим співвласникам.

Посилаючись на ст.ст. 365, 358 ч.2, 364 ч.3, 369, 370, 372 ч.ч.1, 3, 183 ч.1 ЦК України, позивач просить суд, - виділити йому в натурі, як окрему одиницю (1/1) - окремий об`єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 31/100, що відповідає 42,40 м2 від загальної площі і складається з нежитлових приміщень 1-го поверху будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 42,40 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ; припинити право спільної часткової власності позивачеві на нежитлові приміщення 1-го поверху будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 42,40 м2 розташованих за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 12.02.2019, з врахуванням ухвали суду від 23.08.2019 про виправлення описки, прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Черкаську міську раду, Комунальне підприємство «ЧООБТІ».

Ухвалою суду від 16.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що сторони по справі є співвласниками нежитлових приміщень і хотіли узаконити, щоб у кожного була своя адреса, оскільки приміщення дуже велике по площі. Відповідачі не заперечують проти задоволення позову. Будинок - це гуртожиток. Позивач є співвласником 31/100 частин нежитлових приміщень. Без відповідних дозволів здійснене перепланування всього приміщення і збудовані перегородки. Крім того, надані письмові пояснення по суті позову, де зазначено, що для оформлення права власності на приміщення у позивача виникла необхідність у виділі його в натурі з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності. З цією метою, він, як співвласник майна, звернувся до нотаріуса для укладення договору про виділ частки з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності. Нотаріус повідомив, що для укладення даного договору необхідна присутність всіх співвласників з необхідними документами та їхня згода. Тому, з метою укладення нотаріального договору про виділ частки з об`єкту, нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності він письмово звернувся до всіх співвласників нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з пропозицією письмово повідомити про свою згоду (незгоду), чи готовність на укладення нотаріально посвідченого договору про виділ частки - 31/100 з об`єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності. За відсутності всіх співвласників з необхідними документами, а також без згоди всіх співвласників на виділення часток, не було можливості для укладення нотаріального договору про виділ частки з об?єкту нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та припинення права спільної часткової власності. Просить задовольнити позов.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зазначив, що узаконити у відповідних органах перепланування неможливо, оскільки не виділені частки. Нежитлові приміщення не відносяться до будівлі гуртожитку. Позовні вимоги визнає повністю. Відзив на позов не подано.

В судове засіданні не з`явились відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Надані заяви про розгляд справи за їхньої відсутності. Відзив на позов не подано.

В судове засіданні не з`явились відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено. Відзив на позов не подано.

В судове засідання третя особа КП «ЧООБТІ» не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про розгляд справи за її відсутності. Письмові пояснення по суті позову не подані.

В судове засідання третя особа Черкаська міська рада не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Представником надано заяву про розгляд справи за її відсутності. Зазначено, що при вирішення справі покладається на розсуд суду. Письмові пояснення по суті позову не подані.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до договору дарування частини нежитлових приміщень від 13.11.2013р. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 отримали в дар від ОСОБА_6 безоплатно 31/100 частину нежитлових приміщень гуртожитку 2-го поверху №4-1, 4-2, загальною площею 77,5кв.м., приміщення 1-го поверху №1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23, загальною площею 678,2кв.м. та підвалу №І, ІІ, ІІІ, ІУ, У, УІ, УІІ, що знаходяться у АДРЕСА_1 , а саме: приміщення 1-го поверху №№2-8, 2-20, приміщення підвалу №І,ІІ,ІІІ,ІУ,У,УІ,УІІ в рівних частках кожний. Приміщення гуртожитку, частина яких відчужується за цим договором, в цілому складаються з: приміщення гуртожитку 2-го поверху під літ. «А-ІІ», цегляні, загальною площею 884,0кв.м., приміщення гуртожитку 1-го поверху, підвалу та сходовими клітинами під літ. «А-ІІ», цегляні, загальною площею 940,4кв.м. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. (реєстр № 4954).

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.11.2013р. на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 належить 31/300 частин нежитлових приміщень гуртожитку 2-го поверху №4-1, 4-2, загальною площею 77,5кв.м., приміщення 1-го поверху №1-24, 2-5, 2-20, 2-8, 2-11, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-22, 1-23, загальною площею 678,2кв.м. та підвалу №І, ІІ, ІІІ, ІУ, У, УІ, УІІ, приміщення гуртожитку в цілому складаються з: приміщення гуртожитку 2-го поверху під літ. «А-ІІ», цегляні, загальною площею 884,0кв.м., приміщення гуртожитку 1-го поверху, підвалу та сходовими клітинами під літ. «А-ІІ», цегляні, загальною площею 940,4кв.м. що знаходяться у АДРЕСА_1 , - на підставі договору дарування від 13.11.2013р.

До суду відповідачі ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали заяву про згоду їх, як співвласників, на виділ частки з об`єкта нерухомого майна. Вказують, що за технічними показниками 31/300 частина нежитлових приміщень об`єкта нерухомого майна, яка належить ОСОБА_1 , є відокремлена, має окремий вхід і може бути виділена в натурі.

За даними листа КП «ЧООБТІ» від 02.08.2019 на ім`я ОСОБА_1 , приміщення першого поверху гуртожитку з 3-1 по 3-8, загальною площею 63,9кв.м. після проведеної реконструкції з добудовою під квартиру мають окремий вихід.

Як передбачено ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту для спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів всіх її учасників.

Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно із ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки. Відповідно до частини 2 статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Таким чином, виділ у натурі частки із майна, що є об`єктом спільної часткової власності, може мати місце лише у випадку, якщо частка, яка підлягає виділу, після цього не втратить своїх властивостей і основного призначення.

Відповідно до положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із ч. 1 ст. 158 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Отже, за змістом норм статей 183, 358, 364 ЦК України, який дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності, із самостійним окремим виходом.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику частка, якого зменшилась.

При цьому, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється та іншим власникам, що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему водопостачання, водовідведення, опалення, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна, у розумінні ст. 181 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись в суд з даним позовом, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що згідно розрахунку частки для відчуження вбудованих в гуртожиток приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , виданому 11.11.2013р., станом на 04.11.2013 КП «ЧООБТІ», технічно можливий виділ в натурі частки 31/100 частини (приміщення першого поверху № 2-8, 2-20) з об`єкта нерухомого майна. Він вказує, що за технічними показниками 31/100 частин об`єкта нерухомого майна є відокремленою і може бути виділена в натурі. Виділення частки не перешкоджає праву користування нежитловими приміщеннями іншими співвласниками.

При цьому, слід зазначити, що даний розрахунок складений ще до укладання договору дарування частини нежитлових приміщень, що посвідчений приватним нотаріусом 13.11.2013.

Крім того, позивачем надано лише завірену ним копію робочого проекту реконструкції нежитлових приміщень 2-26 прим. 2-8, ІУ, УІІІ, що знаходиться у спільному користуванні 1 поверху гуртожитку під житлову квартиру АДРЕСА_2 зам. ОСОБА_1 без зміни зовнішніх геометричних розмірів будівлі по АДРЕСА_2 , з якої вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_2 після реконструкції має вихід та складається із: тамбуру, площею 3,15кв.м., передпокою, площею 4,00кв.м., студії, площею 15,50кв.м., житлової кімнати, площею 13,35кв.м., санітарного вузла, площею 6,40кв.м., а всього 42,40кв.м (житлова площа 13,35кв.м., будівельний об`єм 118,70куб.м.). Зазначено у плані про те, що виконані необхідні зміни в системі водопроводу та каналізації визнані реконструкцією.

Однак, ОСОБА_1 надано завірену лише ним копію плану спірної квартири, яка міститься в технічному паспорті, станом на 30.07.2019 року, що обстежено прим. 2-25, 2-26, з 3-1 по 3-8; з 4-1 по 4-5; з 5-1 по 5- 6; з 6-1 по 6-8; ІУ, УІІІ, ІХ, складеному працівниками КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», з якої вбачається, що спірна квартира (виділена на плані зеленим кольором - т.2 а.с. 10) після реконструкції має вихід на вулицю та складається восьми приміщень, загальною площею 69,94кв.м.

Між тим, згідно із робочим проектом реконструкції частини нежитлових приміщень, які перебувають у спільному користуванні 1-го поверху гуртожитку (т.1 а.с.9-12) під житлову квартиру під АДРЕСА_2 , яку просить виділити позивач, вбачається, що ця квартира, має іншу площу 42,40кв.м., ніж 69,94кв.м., відповідно до даних технічного паспорту, яка була перепланована та перебудована з окремим виходом без відповідних дозвільних документів. Крім того, не збігаються розміри площі кожного приміщення, відповідно до даних технічного паспорту та робочого плану.

Таким чином, досліджені судом матеріали справи щодо вказаних позивачем перепланувань та перебудов (реконструкція) дають суду підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво.

З огляду на норми ч.1 ст.376 ЦК України самочинним, будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, здійснених без одержання дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності.

Пунктом 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року, визначено, що перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті виділення частки з об`єкта нерухомого майна, проводиться технічна інвентаризація, яка включає комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних матеріалів технічної інвентаризації та технічного паспорта.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року, зареєстрованою Міністерством юстиції України 06 липня 2007 року за № 774 /14041.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Згідно з п. 3.10 Інструкції бюро технічної інвентаризації готує висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна для укладення договору про виділ в натурі частки з об`єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об`єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Однак, як встановлено судом, позивачем до суду такий висновок не наданий.

Пунктами 1.2, 3.10, 3.11 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року, передбачено, що виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, який готує суб`єкт господарювання. За наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об`єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону. Самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються.

Враховуючи, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, але у межах, передбачених законом, то здійснення особою самочинного будівництва, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, не породжує у неї права власності на таке майно, тому виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, то відповідно воно не може бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами статей 364, 367 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як передбачено статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.п.54-56 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин. Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності. У разі коли в результаті поділу або об`єднання майна, що перебуває у спільній власності, змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. При цьому право спільної власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об`єднання майна, не припиняється.

Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: 1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; 2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки. У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

На думку суду, позивач ОСОБА_1 не надав доказів, що проведене ним перепланування та перебудова (реконструкція) приміщень із нежитлових у житлові здійснена на підставі дозволів, введена в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства і не є самочинним нерухомим майном.

Крім того, питання виділу майна у натурі із частки майна, що є у спільній частковій власності, носить договірний характер з метою врахування інтересів всіх співвласників майна, і його вирішення в судовому порядку допускається лише у виключних випадках, а саме у разі порушення, невизнання чи оспорення прав одного із співвласників іншими.

За результатами розгляду справи, суд вважає, що позивач, з врахуванням ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України, не довів обставин щодо порушення, невизнання чи оспорення його прав та інтересів, як співвласника майна, іншими відповідачами співвласниками, якими, як вбачається із їхніх письмових заяв на адресу суду, визнаються позовні вимоги, що не перешкоджає сторонам виконати вимоги закону та добровільно укласти спільний договір про поділ майна.

Слід також зазначити, що, розглядаючи справу, відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просить виділити йому в натурі, як окрему одиницю (1/1) - окремий об`єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 31/100, хоча за встановленими обставинами справи він є власником лише 31/300 частин нерухомого майна.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, оскільки вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного цивільного законодавства та не доведені належними, допустимими та переконливими доказами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 17.02.2020.

Головуючий: С. М. Позарецька