Рішення № 87818928, 13.02.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4363/19

Номер провадження 2/585/126/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Машини І.М.,

при секретарі - Шемчук І.С.,

з участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника третьої особи – Воробйової М.М.,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду м. Ромни цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: державний виконавець Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Воробйова Марина Михайлівна, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: державний виконавець Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Воробйова М.М., про звільнення від сплати заборгованості за аліментам, в якому просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами станом на 30.09.2019 в порядку виконання виконавчого листа про стягнення з нього аліментів у розмірі 125,00 грн. щомісячно на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був виданий на підставі рішення Роменського міськрайонного суду від 11.05.2011 по справі № 2-535/11.

Позов мотивує тим, що він є інвалідом ІІІ групи з ураженням опорно-рухового апарату безстроково, йому протипоказана фізично важка та середньої завантаженості з тривалим перебуванням на ногах. А тому на даний час він не має змоги не лише працювати, а й самостійно себе обслуговувати та потребує сторонньої допомоги. Через своє захворювання він не має ніяких доходів, йому матеріально допомагають рідні. Посилаючись за ст. 197 Сімейного кодексу України, просить суд врахувати його стан здоров`я, який є причиною виникнення заборгованості. Крім того, позивач зазначає, що за період з 2015 по 2019 рік ним позивачу за квитанціями сплачувалися аліменти в більшому розмірі, ніж визначено рішенням, на загальну суму 12125,00, яку він просив зарахувати у державній виконавчій службі та вирахувати цю суму із заборгованості, але йому, як він вважає, було в цьому безпідставно відмовлено.

11.12.2019 від відповідачки до суду надійшов відзив, в якому вона просить відмовити в задоволення позову та зазначає, що виконавець стягує з боржника аліменти відповідно до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-\/ІІІ від 03 липня 2018 року, що набрав чинності 28 серпня 2018 року, у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідачка посилається на ч.4.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року , згідно якої держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, а також на практику Європейського Суду з прав людини. Додатково відповідачка зазначає, що посилання позивача на свою інвалідність не є підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, оскільки III група інвалідності є працездатною і ця обставина не є належним доказом захворювання на тяжку хворобу. Доводи позивача, стосовно того, що виконавчою службою не були враховані квитанції про сплату аліментів за 2015-2019 роки у сумі 12125,00 грн. взагалі не можуть братись до уваги, оскільки ніякого відношення ці кошти не мають до їх доньки ОСОБА_4 . Зазначені кошти позивач дійсно перераховував, проте на утримання їхньої другої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, в заяві до суду просить справу слухати у її відсутності.

Третя особа – державний виконавець Воробйова М.М. в судовому засіданні заперечувала проти позову щодо відрахування від загального розміру заборгованості надміру сплачених позивачем аліментів, зазначаючи, що чинним законодавством не передбачено вчинення таких виконавчих дій.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду від 11.05.2011 зменшено розмір аліментів, які стягувалися з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 250 грн. до 125 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 25.03.2011 до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18-19).

В державного виконавця державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Воробйової М.М. на примусовому виконанні зазначеного рішення перебуває виконавчий лист № 2-535, виданий 08.06.2011 (а.с. 120).

ОСОБА_1 з січня 2015 по травень 2019 року добровільно сплачував аліменти на підставі рішення суду в більшому розмірі, ніж визначено рішенням, а саме: у 2015 році ним додатково було сплачено кожного місяця по 225 грн.; у 2016 році – додатково сплачено щомісячно по 225 грн., крім вересня, жовтня – 200 грн.;у 2017 та 2018 роках щомісячно додатково сплачено по 225 грн. та у 2019 році –в січні - 450 грн., лютому – 225 грн., в березні – травні по 300 грн., що в загальному складає 12125 грн. та підтверджується банківськими квитанціями (а.с. 24-74).

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам згідно Закону України «Про виконавче провадження» по виконавчому листу № 2-535 від 08.06.2011 станом на грудень 2019 року за позивачем рахується заборгованість в сумі 8452,50 грн. (а.с. 121-123).

13 травня 2019 року Роменським міськрайонним судом була постановлена ухвала за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Воробйової М.М. в частині нарахування аліментів у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, згідно якої скарга позивача була задоволена (а.с. 83-87).

Згідно постанови Сумського апеляційного суду від 22.07.2019 ухвалу Роменського міськрайонного суду від 13.05.2019 скасовано та прийнято рішення про відмову в задоволення скарги ОСОБА_1 (а.с. 89-91).

З листа Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 15.10.2019 № 35408, наданого ОСОБА_1 на його заяву від 03.10.2019, судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у врахуванні квитанцій про сплату аліментів у більшому розмірі, ніж визначений виконавчим документом, при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів посилаючись за відсутність законних підстав сплати позивачем аліментів наперед та на добровільність сплати надміру аліментів, що позбавляє його права у їх поверненні як безпідставного набутого майна відповідно до положень ст. 1215 ЦК України (а.с. 75).

Як на підставу можливості звільнення судом від сплати заборгованості по аліментам, ОСОБА_1 посилається на стан свого здоров`я, зокрема, він має ІІІ групу інвалідності безтерміново та йому протипоказана праця фізична важка та середньої важкості з тривалим перебуванням на ногах. Зазначене підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААВ № 926287 від 28.10.2015 (а.с. 17).

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789 № 789-XII від 27.02.91, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У своїй постанові від 25.09.2019 по справі № 755/14148/18 Верховний Суд висловив свою правову позицію, згідно якої факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Згідно ч. 1 ст. 71 закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 5 зазначеної статті стягнення аліментів здійснюється за весь період до досягнення дитиною повноліття у разі виїзду боржника на постійне проживання до держави, з якою Україна не уклала договорів про надання правової допомоги, за рішенням суду до виїзду боржника за кордон. В інших випадках сплата аліментів здійснюється щомісячно згідно виконавчого документу.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч. 2 ст. 197 Сімейного Кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів достатніми доказами наявності у нього тяжкого захворювання, яке б могло бути серйозною підставою для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, по встановленій йому третій групі інвалідності він не має медичних протипоказань у працевлаштуванні на більш легкі види роботи, не пов`язані з тривалим перебуванням на ногах, докази того, що позивач додавав якихось зусиль щодо пошуку такої роботи в матеріалах справи відсутні.

Крім того, аліменти в більшому розмірі позивач сплачував відповідачу добровільно, що виключає можливість їх повернення (зарахування до боргу) як безпідставно набутого майна відповідно до положень ст. 1215 ЦК України.

За таких обставин, суд, беручи до уваги вищевказане, враховуючи інтереси дитини та її безумовне право на утримання від батька, приходить до висновку про відмову в задоволенні прозову.

На підставі зазначеного та положень ст. ст. 4, 17,18, 200, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 185, 197 Сімейного кодексу України, ст. 71 закону України «Про виконавче провадження»,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: державний виконавець Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Воробйова Марина Михайлівна, про звільнення від сплати заборгованості за аліментами – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 25.02.2020.

Суддя Роменського

міськрайонного суду підпис… І.М. Машина

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Станом на 25.02.2020 рішення не набрало законної сили.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина