Ухвала суду № 87817725, 21.02.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/213/20

6/467/7/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді –Догарєвої І.О,

при секретарі –Калайді К.В.

за участю: в.о. начальника Арбузинського РВ ДВС ПМУМЮ (м. Одеса)- Шевченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дерій М.А. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 в межах зведеного виконавчого виконавчого провадження №61065005,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дерій М.А. звернулась до суду з поданням щодо вирішення питання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 в межах зведеного виконавчого провадження №61065005.

Вимоги подання обґрунтовано наступним.

На виконанні у відділі Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дерій М.А. знаходиться зведене виконавче провадження №61065005 з примусового виконання:

-судового наказу №915/1957/19, виданого 15.10.2019р. Господарським судом Миколаївської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Будпостач» (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська,1; кімн. 208, код ЄДРПОУ 24267110) грошової заборгованості у розмірі 33430,92 грн., яка виникла у зв`язку з неоплатою поставленого товару за договором поставки № К/146 від 17.01.2019 та 192, 10 грн. судових витрат.

-судового наказу №915/2106/19, виданого 09.01.2020 Господарським судом Миколаївської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 40000,00 грн. заборгованість за дозволеним овердрафтом та 471,00 грн. заборгованості за недозволеним овердрафтом, а також, 1921,00 судового збору.

Загальна сума боргу по зведеному виконавчому провадженню становить 84224,20 грн.

Постановами державного виконавця від 17.01.2020 р. та 24.01.2020 р. на підставі Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України, надані на запити державного виконавця, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформація відсутня. Згідно відповіді Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсію інформація відсутня. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником зареєстровано-квартира об`єкт житлової

нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Також, зазначає, що 07 лютого 2020 року за адресою місця проживання боржника, державним виконавцем складено акт державного виконавця про відмову надання боржником дозволу на входження до житлового приміщення для опису та арешту належного їй майна.

Посилаючись на викладені обставини справи, державний виконавець Арбузинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Дерій М.А. просить суд: постановити рішення про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні в.о. начальника Арбузинського РВ ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) Шевченка В.М. вимоги подання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити подання з викладених в ньому обставин.

Суд, заслухавши думку представника ДВС, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що судовим наказом №915/1957/19, виданим 15.10.2019 Господарським судом Миколаївської області стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Будпостач» грошову заборгованість у розмірі 3340,92 грн., яка виникла у зв`язку з неоплатою поставленого товару за договором поставки № К/146 від 17.01.2019 та 192, 10 грн. судових витрат.

Судовим наказом №915/2106/19, виданим 09.01.2020 Господарським судом Миколаївської області стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» 40000,00 грн. заборгованість за дозволеним овердрафтом та 471,00 грн. заборгованість за недозволеним овердрафтом, а також, 1921,00 судового збору.

Загальна сума боргу по зведеному виконавчому провадженню становить 84224,20 грн.

Державним виконавцем винесено постанови від 17.01.2020 та 24.01.2020 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання судових наказів №915/1957/19 від 10 вересня 2019 року та № 915/2106/19 від 09 січня 2020 року виданих Господарським судом Миколаївської області (зведене ВП №61065005).

Згідно з ч. 1ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено зобов`язання виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Наведена норма законодавства передбачає можливість примусового проникнення до житла чи іншого володіння не тільки боржника, а й іншої особи, що можливо у випадку коли у володінні такої особи знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

При цьому, факт наявності майна боржника у іншої особи має бути належно обґрунтованим, а до подання додані належні докази.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року,Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції Україниі міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

У ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року проголошено, що кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов`язання не тільки, якщо просто утримається від дій, що ці права порушують, а і за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.

Відповідно до п.2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Відповідно до ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, якою встановлено межі застосування обмежень прав, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо державним виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а саме:

1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на

поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

4. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

7. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем не додано документів, що підтверджують наявність чи відсутність у боржника коштів у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах та наявність у боржника іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

За таких обставин, державним виконавцем не подано беззаперечних відомостей про перешкоджання боржником здійсненню виконавчих дій, і надання дозволу на примусове проникнення до житла за цією адресою може призвести до суттєвих порушень майнових прав інших осіб, тому у задоволенні подання необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність достатніх підстав для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, яке є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій, і може застосовуватися лише у тих обставинах, коли державний виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Тому суд вважає, що подання є необґрунтованим, наявність достатніх правових підстав для примусового проникнення до житла є недоведеною, та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією прав щодо недоторканості житла власника домоволодіння та осіб, які в ньому проживають, вважає необхідним відмовити в його задоволенні.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.5,18,28 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.4,76-81,95,247,258-260,263,439 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Арбузинського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дерій М.А. про примусове проникнення до житла божника залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Повний текст виготовлено 24 лютого 2020 року о 09 год. 00 хв.

Суддя І.О. Догарєва