Рішення № 87816717, 10.02.2020, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №440/511/19

Провадження № 2-а/943/104/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіди Б.М.

при секретарі Гута О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду місті Буськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВСУ у Львівській області в особі інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 2 УПП у Л/С ДПП лейтенанта поліції Бойко Руслана Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 20.03.2019 року серія НК № 532694, -

встановив :

ОСОБА_1 звернувся в суд з означеним адміністративним позовом про скасування постанови Серії НК № 532694 від 20.03.2019 р. про накладення адміністративного стягнення. Позов мотивує тим, що 20.03.2019 року поліцейським УПП у Львівській області ДПП Бойко Р.П. винесено оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255 грн. Постанову вважає незаконною та просить скасувати таку за таких підстав: поліцейським на дорозі була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122КУпАП, не вислухано пояснень позивача. Крім того, враховуючи інтенсивність пересування автомобілів на автодорозі М-06, рухався у потоці транспортних засобів, які прямували попереду в одному напрямку безпосередньо один за одним, а також поряд. Тому вважає що прилад TRuCAM не міг точно зафіксувати швидкість автомобіля, за кермом якого був позивач. Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відоефіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі. Разом з тим, ст.276 вказує, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, тобто – за місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Проте, інспектор положень закону не дотримався та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, чим суттєво порушив права позивача та позбавив останнього можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП. Просить скасувати означену постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Враховуючи вимоги ч. 3 п. 1 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно копії постанови серії НК № 532694 від 20.03.2019 року вбачається, що 20.03.2019 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Хонда, н/з НОМЕР_1 на 530 км автодороги М-06 Київ – Чоп Львівської області в с. Гамаліївка, рухався із швидкістю 81 км/год, чим перевищив допустиме обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год, порушив своїми діями п.п. 12 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TRuCAM 20/20 ТС. На останнього даною постановою накладене адміністративне стягнення - штраф 255 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як встановлено в судовому засіданні, складанню оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення передувало обвинувачення позивача зі сторони інспектора у скоєнні даного правопорушення, повідомлення про те, що розгляд справи відбувся, а пояснення та заперечення позивача не взяті інспектором до уваги, клопотання позивача не були розглянуті з врахуванням такого права правопорушника передбаченого ст. 268 КАС України.

Дана обставина дає суду підстави зробити висновок про те, що процес розгляду справи не відповідав вимогам ст. 279 КУпАП, обставини передбачені ст. 280 КУпАП не з`ясовувалися, права особи - правопорушника передбачені ст. 268 КУпАП щодо отримання ним правової допомоги дотримані не були.

Крім того, відповідно до положень ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №5- рп/2015 словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином суд вважає, що розгляд даної справи інспектором поліції носив формальний характер, переконання про винуватість позивача у скоєнні даного правопорушення була висловлена на вулиці (дорозі), наперед.

Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення суперечить вимогам щодо об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП)

Згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

З огляду на вищенаведене, факти, викладені у оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не надано.

Згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

З огляду на викладене, з врахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти України» відповідно до збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, враховуючи положення ч.2 ст. 62 Конституції України, якою передбачено що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, за обставин, викладених у оскаржуваній постанові, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, тому позов підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 77, 243-246, 250, 255, 286, 297 КАС України, ст. 122 ч. 1, 268 КУпАП, суд -

ухвалив:

адміністративний позов задоволити повністю.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії НК № 532694 від 20.03.2019 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційні скарга на рішення, у відповідності до ч. 4 ст. 286 КУпАП, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Б. М. Журибіда