Ухвала суду № 87813872, 20.02.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/26895/19

Провадження № 1-кп/947/227/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2020 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді Чаплицького В.В.,

за участю секретаря Власюка Д.О.,

провівши в м.Одесі судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017160480001486 від 24.04.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.140, ч.3 ст.358 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченої у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.140, ч.3 ст.358 КК України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.140, ч.3 ст.358 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.140, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.366, та ч.1 ст.32, ч.1 ст.366 КК України;

сторони кримінального провадження: прокурор Притула Є.С.

потерпілі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представники потерпілих: Стоянов М.М., Сягровець Т.М.,

захисники: Юдін О.Ю., Чернега В.М., Потапова Ж.Б., Чорний О.В., Костюк Ю.Д., Дузь Ю.М.,

представник власника майна Кравчука Ю.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Представник потерпілих, цивільних позивачів – адвокат Стоянов М.М. заявив суду письмове клопотання про накладення арешту на майно цивільного відповідача – ТОВ «Медичний центр «Медікап».

В судовому засіданні адвокат Стоянов М.М, підтримав заявлене клопотання, посилаючись на доводи, викладені у письмовому клопотанні та просив суд накласти арешт шляхом заборони відчуження на майно цивільного відповідача – ТОВ «Медичний центр «Медікап» в межах заявлених позовних вимог у розмірі ціни позову: матеріальної шкоди – 1 605 338 гривень 72 коп., сумарно та щомісячних та довічних виплат, а також моральної шкоди 35 000 000 гривень сумарно.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_9 надав суду письмові заперечення на заявлене адвокатом Стояновим М.М. клопотання про арешт майна. Так, представник цивільного відповідача зазначив, що немає підстав для арешту мана та просив суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , представник потерпілих Сягровець Т.М. підтримали клопотання представника потерпілих, цивільних позивачів адвоката Стоянова М.М. та просять суд його задовольнити.

Прокурор підтримав клопотання представника потерпілих, цивільних позивачів адвоката Стоянова М.М.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та захисники Юдін О.Ю., Чернега В.М., Потапова Ж.Б., Чорний О.В., Костюк Ю.Д., Дузь Ю.М. заперечували проти задоволення клопотання адвоката Стоянова М.М, про накладення арешту на майно ТОВ «Медичний центр «Медікап».

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання адвоката Стоянова М.М. про накладення арешту на майно ТОВ «Медичний центр «Медікап», доповнення та письмові пояснення до клопотання про арешт майна, надані адвокатом Стояновим М.М., письмові заперечення представника цивільного відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно ч.8. ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Відповідно до ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З клопотання про накладення арешту вбачається, що представник потерпілого в обґрунтування факту завдання шкоди і розміру шкоди посилається на докази у кримінальному провадженні, які у теперішній час стороною обвинувачення не долучені до матеріалів кримінального провадження та не досліджені судом не досліджені.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинні бути зазначені перелік і види майна, що належить арештувати. Тобто, перелік майна, на яке необхідно накласти арешт має бути чітким і конкретизованим.

З поданого адвокатом Стояновім М.М. клопотання вбачається, що він просить суд накласти арешт на все нерухоме майно, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, без зазначення вартості майна цивільного відповідача.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що представник потерпілих, цивільних позивачів адвокат Стоянов М.М. не обґрунтував співрозмірність вартості майна яке належить ТОВ «Медичний центр «Медікап», на яке просить накласти арешт, розміру вимог заявлених цивільних позовів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що не встановлено правових підстав, передбачених нормами КПК України для накладення арешту на майно ТОВ «Медичний центр «Медікап», тому у задоволенні клопотання представника потерпілих, цивільних позивачів – адвоката Стоянова М.М. про накладення арешту на майно цивільного відповідача – ТОВ «Медичний центр «Медікап» необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.127-128, 170-173, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника потерпілих, цивільних позивачів – адвоката Стоянова М.М. про накладення арешту – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Чаплицький В. В.