Постанова № 87811700, 13.02.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14053/19 2-а/335/32/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Горпинича Сергія Олександровича, Департаменту патрульної поліції України про визнання дій незаконними, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1830278 від 6 грудня 2019 р.,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року до Орджонікідзевськдзевського районного суду м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник адвокат Козлов О.Ю. з зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказав, що 06.12.2019 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Позивач вважає, що винесення інспектором постанови відбулося з грубими порушеннями права на захист позивача, без надання будь-яких доказів винуватості тощо. Винесену постанову позивач вважає незаконною, у зв`язку з чим просить суд визнати дії інспектора щодо складання постанови незаконними, а також визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1830278 від 06.12.2019. Стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2019 відкрито провадження у даній справі. Надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Правом подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів у відсутність осіб, що не з`явились.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно положень ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Судом встановлено, що 06.12.2019 інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Горпиничем С.О. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № ЕАК № 130278, у якій зазначено, що 06.12.2019 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8. ПДР та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вказаною постановою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена інспектором, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилається, як на підставу для скасування постанови про адміністративне правопорушення, на те, що інспектором поліції постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була складена незаконно, оскільки жодних порушень ПДР в тому числі і п. 9.8. ПДР України ним не порушувався.

Зазначає, що поліцейським адміністративне правопорушення не вірно кваліфіковане за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України. Таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст. 122Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вважає, що в даному випадку застосуванню підлягає ст. 125 КУПАП, якою передбачена відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху.

Згідно із ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

В даному випадку позивач вказує на те, що дії водія транспортного засобу, який керує вказаним засобом поза межами населеного пункту без включених денних ходових вогнів чи ближнього світла фар не підпадають під порушення, вказане в ч. 2 ст. 122 КУпАП, так як користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України.

Суд не приймає такі доводи позивача та вважає, що позивач невірно трактує вимоги ч. 2 ст. 122 КУпАП, де вказані порушення користування освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Вказана вимога складається із двох порушень - порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами, що передбачено р. 9 ПДР, в тому числі п. 9.8, згідно якого під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене:

a) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8 назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;ґ)на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.

З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу ближнє світло фар.

Також передбачається відповідальність за порушення водіями транспортних засобів попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 30.05.2018 по справі № 337/3389/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29775/18), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим будь яких доказів від відповідачаінспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Горпинича С.О., які б могли спростувати доводи позивача викладені у позовній заяві щодо відсутності події правопорушення, суду не надано.

Відповідачем не доведено дотримання ним процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановленої КУпАП, зокрема, щодо забезпечення прав особи, що притягається до відповідальності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки відповідачем інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульноїполіції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Горпиничем С.О. доказів на спростування доводів позивача та доказів, які б вказували на правомірність його дій при винесенні постанови до суду надано не було.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідкам розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Разом з тим, позов в частині визнання незаконними дій відповідача задоволенню не підлягає, оскільки згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно приписів ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, також, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132)

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, для цілей розподілу судових витрат ч. 3 ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно приписів ч. 5 ст. 246 КАС України, у резолютивній частині рішення, також зазначається про розподіл судових витрат.

На підтвердження, понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем були надані: Угода (договір) про надання правої допомоги адвоката від 11.12.2019, ордер серії АР № 1007160, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, акт виконання робіт з розрахунком суми гонорару адвоката за представництво в суді та іншу допомогу, пов`язану зі справою, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 01/02/12/19 від 16.12.2019 на суму 1 528,00 грн.

Таким чином, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу, які були надані адвокатом Козловим О.Ю. в адміністративній справі № 335/14053/19 в розмірі 1 528,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, вимога позовної заяви щодо стягнення з відповідача по справі на користь ОСОБА_1 судових витрати у вигляді розміру витрат на правничу допомогу в сумі 1 528,00 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАК № 1830278 від 06.12.2019, винесену інспектором 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Горпиничем Сергієм Олександровичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 425,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних коштів асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 528,00 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.П. Соболєва