Рішення № 87811272, 24.02.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2136/19

Провадження №: 2/332/72/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Литвиненко І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення боргу по оплаті за централізоване водопостачання та водовідведення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносить не в повному обсязі, тому за період з 01.04.2011 по 31.03.2019 року утворилась заборгованість в сумі 20899,45 грн., яку просять стягнути солідарно з відповідачів, а також стягнути судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позові, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому проти позову заперечував та пояснив, що він не проживає у вказаній квартирі з 16.04.2018р., окрім того позивачем пропущено строк позовної давності. Просив застосувати позовну давність та у задоволенні позову відмовити. Аналогічну позицію висловив його представник – адвокат Кляшторний В.С.

Також відповідач надав суду письмовий відзив на позов (а.с.63-64).

Інші відповідачі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не відомі, були належним чином та своєчасно повідомлені про дату , час і місце розгляду справи.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно позову відповідачі зареєстровані та проживали в квартирі АДРЕСА_1 , користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносили не в повному обсязі, тому за період з 01.04.2011 по 31.03.2019 року утворилась заборгованість в сумі 20899,45 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" "споживач-фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги"; "житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках, спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів,норм, стандартів, порядків і правил"; комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи забезпечені холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням,опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку , встановленому законодавством".

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальні послуги є: власник, споживач, виконавець, виробник, відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Споживач згідно з ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст.ст. 66, 67, 68 ЖК України, та визначено, що наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з водопостачання і каналізації.

Обов`язок Споживача сплачувати за житлово-комунальні послуги закріплений у Житловому кодексі УРСР (ст.ст. 64, 67, 68).

Стаття 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги

Нарахування за користування послугами водопостачання та водовідведення проводяться виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку або за нормами , затвердженими в установленому порядку, відповідно до кількості осіб проживаючих за вказаною адресою. Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 та типового договору зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом (місяцем).

Однак, відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання відповідачами зобов`язань щодо сплати заборгованості за центральне водопостачання і водовідведення, позовна давність за вимогами позивача про стягнення таких коштів, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014р. по справі № 6-24цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданого позивачем Розрахунку, відповідачами здійснено останній платіж в листопаді 2013 року на суму 148 грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості (а.с.3оборот).

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

По цій справі позивач звернувся до суду 03.06.2019р., що підтверджується вхідним штампом на позові (а.с.2), отже трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, по вимогам позивача минув. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування строку цієї позовної даності відповідач письмово заявив у відзиву на позов (а.с.63-64) та в судовому засіданні.

З урахуванням викладених обставин суд вважає за необхідне застосувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України по справі № 6-103цс14, стосовно того, що поновлення дії договору щоразу після закінчення його дії на новий такий же строк на невизначену кількість разів призводить до того, що її закінчення може ніколи не настати. Проте договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії, оскільки передбачений момент виконання зобов`язання конкретний термін, який є закінченням строку дії договору.

Отже, позовні вимоги позивача не засновані на законі, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не знаходить підстав для стягнення судового збору з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимогКомунального підприємства «Водоканал» – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя.

Повний текст рішення виготовлено 25.02.2020р.

Суддя Р.В.Сінєльнік