Рішення № 87811268, 25.02.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3299/13-ц

Провадження №: 2/332/532/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Ковтун В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ „ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 25203 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що 24.03.2008р. між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, та ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2013 року має заборгованість 25203 грн. Просять в позові стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути без нього і позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.02.20р. первісний відповідач ОСОБА_2 був замінений на його правонаступника – ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю первісного відповідача (а.с.71).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась та надала суду 25.02.20р. заяву, в якому проти позову заперечувала з тих підстав, що минув строк позовної давності. У зв`язку з цим відповідач заявив про застосування позовної давності та просив в позові відмовити, справу розглянути без нього (а.с.80). Також відповідач наполягав на застосуванні позовної давності в заяві про перегляд заочного рішення (а.с.39-43).

У зв`язку із неявкою учасників процесу фіксування судового засідання 25.02.20р. технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, оцінивши та проаналізувавши всі надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2008р. між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, та ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2013 року має заборгованість 25203 грн.

Згідно статей 526,527,530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов`язання вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Однак, відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014р. по справі № 6-24цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданої банком інформації, відповідач не здійснив платежі по кредиту жодного разу, сальдо простроченої заборгованості виникло 01.06.2008р., що підтверджується Розрахунком заборгованості (а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

По цій справі позивач звернувся до суду 02.07.2013р., що підтверджується вхідним штампом на позові (а.с.1), отже трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, по вимогам банку минув. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування строку цієї позовної даності відповідач письмово заявив, а саме відповідач надала суду 25.02.20р. заяву, в якому проти позову заперечувала з тих підстав, що минув строк позовної давності. У зв`язку з цим відповідач заявив про застосування позовної давності та просив в позові відмовити, справу розглянути без нього (а.с.80). Також відповідач наполягав на застосуванні позовної давності в заяві про перегляд заочного рішення (а.с.39-43).

При цьому суду не було надано доказів про бажання та будь-які дії відповідача щодо перевипуску та отримання ним нової картки. Докази отримання відповідачем перевипущенних карток та доказів звернення відповідача до банку із заявою про перевипуск кредитних карток представник відповідача також суду не надав.

З урахуванням викладених обставин суд вважає за необхідне застосувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України по справі № 6-103цс14, стосовно того, що поновлення дії договору щоразу після закінчення його дії на новий такий же строк на невизначену кількість разів призводить до того, що її закінчення може ніколи не настати. Проте договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії, оскільки передбачений момент виконання зобов`язання конкретний термін, який є закінченням строку дії договору.

Отже, позовні вимоги банку не засновані на законі, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не знаходить підстав для стягнення судового збору з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258-273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.02.2020 р.

Суддя Р.В. Сінєльнік