Рішення № 87811226, 14.02.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/373/2020

Справа № 331/4837/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Місто для людей Запоріжжя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за управління багатоквартирним будинком,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» ( далі- ТОВ « Місто для людей Запоріжжя») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2017 року по 31.05.2019 року у загальному розмірі 9 549,29 грн., з яких : 7 985,68 грн. – загальна заборгованість ; 1 237,78 грн. – інфляційні збитки; 179,34 грн. – 3 відсотки річних; 191,49 грн. – пеня.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 року № 520 « Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» ТОВ « Місто для людей Запоріжжя» було визначено переможцем конкурсу на управителя багатоквартирних будинків за двома лотами в місті Запоріжжі.

Згідно з вищевказаним рішенням ТОВ « Місто для людей Запоріжжя», починаючи з 01.11.2017 року обслуговує багатоквартирні будинки в Олександрівському та Хортицькому районі, Південному мікрорайоні та Правобережній частині Дніпровського району.

06.09.2017 року Договір № 06/09/2017-1127 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з ТОВ « Місто для людей Запоріжжя» від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладено заступником голови Запорізької міської ради ОСОБА_2 М., уповноваженим на укладання цього договору пунктом 6 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 № 520 ( далі – Договір).

Відповідно до Договору на співвласників багатоквартирного будинку покладено обов`язок сплачувати за надані управителем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Вартість послуг за Договором для житлових та нежитлових приміщень на 1 поверсі складає 3,52 грн. на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку. Для житлових та нежитлових приміщень на 2 та вище поверхах складає 6,43 грн. на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку.

Квартира АДРЕСА_2 відповідача знаходиться вище першого поверху, у зв`язку з чим, вартість послуги за договором складає 6,43 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку.

Кожного місяця відповідач, на якого відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , і який є власником кв. АДРЕСА_3 , повинен сплачувати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком по своїй квартирі 420,84 грн.

Позивач надав відповідачу послуги з управління багатоквартирним будинком за Договором за період з 01.11.2017 р. по 31.05.2019 р., проте станом на 01.06.2019 р. відповідач не здійснив оплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим ТОВ « Місто для людей Запоріжжя» звернулося до суду з цим позовом.

Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на статті 1,7,8,12 Закону України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статті 1,5,7,9,10,26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 11,14,360,509,525,526,530,615,625 ЦК України.

13 січня 2020 року відповідач надав суду відзив на позов ( а.с.45-46) , який обґрунтовано таким.

Відповідач проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити з таких підстав.

По-перше, він є резидентом Королівства Іспанія та постійно проживає в цій країні з листопада 2015 року по теперішній час. Відповідно до наведеного, послуги у зазначеним позивачем період часу, а саме з листопада 2017 року по травень 2019 року він не отримував, відповідно до чого не зобов`язаний їх сплачувати.

По-друге, він дійсно є власником та єдиним квартиронаймачем квартири за адресою : АДРЕСА_4 . Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.7 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», він, як споживач в сенсі вказаного закону, має право на неоплату вартості комунальних послуг ( крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання ( за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні ( іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Договір про управління житловим будинком був укладений 06.09.2017 року, у період, коли відповідач вже постійно проживав в Королівстві Іспанія.

Заяви, клопотання

31 січня 2020 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради відділ реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району відомостей щодо реєстрації фізичних осіб в квартирі за адресою : АДРЕСА_4 (а.с. 66-69).

Процесуальні дії суду

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без виклику сторін. (а.с. 31-32)

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року розгляд справи за позовом вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (38-39).

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року зобов`язано Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради відділ реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району надати суду відомості щодо реєстрації фізичних осіб в квартирі за адресою : АДРЕСА_4 (а.с. 68-69).

У зв`язку з необхідністю заслухати пояснення представника позивача, суд визнав обов`язковою явку представника позивача в судове засідання на 14 лютого 2020 року (а.с. 74).

Представник позивача, не зважаючи на той факт, що його явка визнана обов`язковою, в судове засідання не з`явився ; про причину неявки суд не повідомив; з заявами або клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач надав суду заяву, в якій просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов ( а.с.76).

Суд, ознайомившись з доводами позивача та відповідача, викладеними в наявних в матеріалах справи заявах по суті справи, перевіривши доводи сторін матеріалами справи, приходить до такого.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року за реєстр. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Правилами статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 року № 520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» ТОВ « Місто для людей Запоріжжя» було визначено переможцем конкурсу на управителя багатоквартирних будинків за двома лотами в місті Запоріжжі (а.с. 16-20).

Згідно з вищевказаним рішенням ТОВ « Місто для людей Запоріжжя», починаючи з 01.11.2017 року обслуговує багатоквартирні будинки в Олександрівському та Хортицькому районі, Південному мікрорайоні та Правобережній частині Дніпровського району.

06.09.2017 року від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 заступником голови Запорізької міської ради ОСОБА_3 укладено Договір № 06/09/2017-1127 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком ( далі – Договір) з ТОВ « Місто для людей Запоріжжя» ( далі – Управитель) (а.с. 26-27).

Відповідно до підпунктів 11,14 пункту 10 Договору Управитель зобов`язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг з мешканцями об`єкта, за результатами якого складати акти та забезпечувати проведення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів; надавати мешканцям об`єкта необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін (тарифів), норми споживання, режим надання послуг та їх властивості.

На співвласників багатоквартирного будинку покладено обов`язок сплачувати за надані управителем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України 712 від 5.09.2018 року «Про затвердження Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком» закріплено, що послуга з управління включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

В судовому засіданні відповідач пояснював, що договору з ТОВ « Місто для людей Запоріжжя» про надання послуг з управління багатоквартирним будинком він не укладав ; особу, яка підписувала Договір № 06/09/17-1127 від 06 вересня 2017 року від імені співвласників багатоквартирного будинку , розташованого за адресою : АДРЕСА_5 , а відтак і від його імені, на укладання вказаного Договору він не уповноважував. Вказане обумовлено тим, що він з листопада 2015 року постійно проживає в Королівстві Іспанія і на теперішній час є резидентом цієї країни.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року по справі № 280/2725/19 встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 2015 року і по теперішній час має статус нерезидента України, оскільки в період з 04.11.2015 року та по теперішній час має місце проживання та центр життєвих інтересів в іншій державі – Королівстві Іспанія ( а.с.47-49).

Вказана встановлена в суді обставина підтверджує факт того, що ОСОБА_1 не було відомо про укладений Договір № 06/09/17-1127 від 06 вересня 2017 року, а отже про існування договірних правовідносин між ним та позивачем . У зв`язку з цим він був позбавлений можливості звернутися до позивача з відповідною заявою та документальним підтвердженням того, що він в кв. АДРЕСА_3 не проживає та не є споживачем послуг, які ТОВ « Місто для людей Запоріжжя» зобов`язано надавати співвласникам багатоквартирного будинку, тощо.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд має сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, сприяти особам, які беруть участь у справі, здійсненню їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Суд погоджується з доводами позивача, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що він з листопада 2015 року є резидентом Королівства Іспанії, отже ще до встановлення управителем багатоповерхового будинку ТОВ «Місто для людей Запоріжжя». Послуги не отримував, договір не укладав, з чого складаються послуги йому незрозуміло тощо.

Отже, питання щодо фактичного користування послуг та складу житлових послуг входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Позивачем до позову додано розрахунок без належної розшифровки заборгованості, також відсутнє документальне підтвердження наданих послуг та витрат позивача на утримання будинку.

У зв`язку з необхідністю заслухати пояснення представника позивача по цим питанням, суд визнав обов`язковою явку представника позивача в судове засідання.

Проте, у судові засідання, призначені на 31 січня та 14 лютого 2020 року, представник позивача не з`явився, додаткових розрахунків, доказів та відповідь на відзив не надав.

На підставі викладеного, позивач не довів заявлених ним вимог, не надав беззаперечних доказів надання послуг з управління та розрахунку складової послуг, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі суд розподіляє між сторонами у відповідності до положень пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні товариства з обмеженою відповідальністю « Місто для людей Запоріжжя» ( юридична адреса : м. Запоріжжя, вул.. Перемоги, буд.131-В; код ЄДРПОУ 41279924) до ОСОБА_1 ( місце реєстрації : АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) )про стягнення заборгованості по оплаті послуг за управління багатоквартирним будинком, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 24 лютого 2020 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

14.02.2020