Ухвала суду № 87810802, 17.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 304/1227/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Секереш О.В.

з участю прокурора - Андришин О.В.

захисника - Качайло А.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2 - Семерак І.О.

представника потерпілого ОСОБА_3 - Притикін І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в режимі відеоконференції кримінальне провадження №304/1227/18 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000204 від 14.07.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження № 304/1227/18 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2019 р. обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів , а саме до 25 грудня 2019 року.

Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.12.2019 р. обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 20 лютого 2020 року.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, яке подав у письмовому вигляді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою до двох місяців у зв`язку із наявними ризиками передбаченими КПК України, що існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшились на час розгляду справи, та з метою запобіганню спробам переховуватися від суду. Наголосив на тому, що розгляд обвинувального акту розпочинається з підготовчого судового засідання , судове слідство буде проведено в повному обсязі, а відтак вважає наявний ризик незаконного впливу на свідків, зокрема звернув увагу суду, що свідок ОСОБА_5 вже змінила покази в ході розгляду справи. Вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процессуальної поведінки обвинуваченого. Заперечив проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу , а також заперечив проти задоволення клопотань депутатів Перечинської районної ради про обрання відносно ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді особистої поруки .Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 у силу займаної раніше посади, перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий досвід, впливати на свідків у кримінальному провадженні, що також на його думку підтверджується значною кількістю клопотань депутатів Перечинської районної ради про передачу їм обвинувченого на поруки.

Представник потерпілої ОСОБА_2 - Семерак І.О. у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою. Вказав на те, що хоча ОСОБА_1 і вказує на визнання ним своєї вини у вчиненому, але фактично він видвігає кілька версій вчинення правопорушення, що свідчить про фактичне невизнання ним своєї винуватості у вчиненому.

Заперечив проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу , а також заперечив проти задоволення клопотань депутатів Перечинської районної ради про обрання відносно ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді особистої поруки .

Представник потерпілого ОСОБА_3 - Притикін І.І. у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою. Заперечив проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу , а також заперечив проти задоволення клопотань депутатів Перечинської районної ради про обрання відносно ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді особистої поруки .

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Вважає клопотання необгрунтованим, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Вказав, що доводи прокурора про наявність ризиків є недоведеними, безпідставними, прокурор не надав жодного доказу на підтвердження навності ризиків . Вказав на те, що ОСОБА_1 будучи звільненим з під варти 13.08.2019 року з`являвся в судові засідання до Львівського апеляційного суду, чим дійовим способом спростував зазначені у клопотанні прокурора ризики щодо ухилення від суду. Протягом місяця ОСОБА_1 демонстрував доброчесну поведінку, влаштувався на роботу та не допустив жодних дій в цій частині , які б створювали хоч б найменші ризики. Наголосив на тому, що ОСОБА_1 передав Львівському апеляційному суду свій закордонний паспорт, чим спростовується ризик ухилення від суду. Заявлений прокурором ризик впливу на свідків є безпідставним і недоведеним. Просив врахувати обставини передбачені ст. 178 КПК України, а також той фпкт, що злочин вчинено з необережності. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід ОСОБА_1 , обравши йому менш суворий запобіжний захід, який не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи захисника. Заперечив факт переховування від суду та впливу на свідків. Вказав на те, що будучи звільненим з під варти 13.08.2019 року з`являвся в судові засідання до Львівського апеляційного суду та влаштувався на роботу. Вказав на тек, що тривалий час перебуває в умовах УВП.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України суд приходить до наступного.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні закінчується 20 лютого 2020 року. Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження. Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.

При вирішенні клопотання про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду ; незаконно впливати на свідків.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин. Дане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Суд, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

При розгляді клопотання суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим, наявність підстав вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового розгляду, що унеможливить повноту, всебічність при розгляді даного кримінального провадження, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, що свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворістьпередбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 Кримінального кодексу України, санкція вказаної статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що обвинувачений перебу ваючи на волі може впливати на свідків, отже існує ризик незаконного впливу на свідків з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно або через знайомих, шляхом вмовляння, погроз або іншим способом.

До того ж, крім наявності вказаних ризиків, суд також враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, займав відповідальне посадове становище, за місцем проживання та попереднього місця роботи характеризується позитивно, одружився.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаних ризиків слід віднести ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, в тому числі, до десяти років .

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.

Встановлений ризик незаконно впливати на свідків, є актуальним до моменту їх допиту в суді при розгляді обвинувального акту по суті, а тому, не може вважатись припиненим.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, то суд вважає його обґрунтованим, оскільки підозрюваний у силу займаної раніше посади, перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий досвід впливати на свідків. Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається тримання під вартою обвинувачених.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Суд звертає увагу на спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину та вищевказаних ризиків, станом на день вирішення клопотання ризики не зменшилися, не відпали та продовжують існувати, і неможливість їх запобігання при вжитті більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, при чому вчинення злочину стало наслідком усвідомленого ігнорування ОСОБА_1 вимог чинного законодавства в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в результаті якого спричинило загибель кількох осіб , а у відповідності до ст.3 Конституції України - людина, її життя та здоров`я визнаються найвищою соціальною цінністю.

Отже, враховуючи обставини провадження, характер обвинувачення, суд вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Доводи адвоката про те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, займав відповідальне посадове становище, за місцем проживання та попереднього місця роботи характеризується позитивно, одружився, злочин вчинено з необережності , не можуть слугувати стримуючим фактором та не спростовують заявлених ризиків та свідчить про про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Тому, на думку суду, існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду та вплив на свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи , залишається високим.

На думку суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених судом ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяють та не перешкоджають продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 перешкоджає продовженню відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 та доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до 60 днів.

Щодо заяв депутатів Перечинської районної ради ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про взяття на поруки обвинувченого ОСОБА_4 , то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, щовони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити йогодо органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Згідно ч. 2 ст. 180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість суду в тому, що поручителі дійсно можуть впливати на поведінку обвинуваченого та забезпечити його доставлення до суду на першу про те вимогу. При цьому важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги обвинуваченого до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого -забезпечують можливість реального впливу поручителів на її поведінку.

Проте суду поручителі не надали доказів на підтвердження способу виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у разі застосування до нього особистої поруки,а саме можливості уникнення ризиків зазначених в клопотанні прокурора, а тому суд не вбачає підстав для задоволення даних заяв.

Враховуючи викладене, а також спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, суд не знаходить підстав для задоволення заяв депутатів Перечинської районної радипро взяття ОСОБА_4 на поруки, наведені у заявах обставини не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків та не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості предявленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обовязків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.

Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Відділу прокуратури Закарпатської області Андришин О.О. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 15 квітня 2020 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 про обрання менш суворого запобіжного заходу, який не повязаний з триманням під вартою - відмовити.

У задоволенні клопотань депутатів Перечинської районної ради ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про обрання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали складено і оголошено 21.02.2020 року о 13-25 год.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца