Рішення № 87810696, 13.02.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1409/19 Провадження № 2/304/71/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1409/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26 березня 2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при його укладанні надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням й ініціативою Банку. Оскільки ОСОБА_1 уклавши кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, порушував свої договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості станом на 10 травня 2019 року у розмірі 33 155,86 грн., з якої 2 219,38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 25 531,44 грн. - заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання; 3 350 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 555,04 грн. - штраф (процентна складова), тому просить позов задовольнити.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Крім цього, у ході розгляду справи подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказав, що на підставі поданої відповідачем заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, які розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) і складають Договір про надання банківських послуг, йому було відкрито картковий рахунок (п. п. 1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов); ключем до карткового рахунку є пластикова картка, що видана ОСОБА_1 , та мобільний номер, вказаний ним у заяві. Також у анкеті-заяві від 26 березня 2012 року відповідачем особисто було зазначено персональні дані, адресу проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки, а також висловлено згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної карти «Універсальна» та своїм особистим підписом засвідчив, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді. До матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30,00 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, тобто сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. При цьому, вищевказані Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях та на офіційному сайті банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах, якими обмінялися сторонами, то відсутність підпису відповідача у вказаних Умовах при наявності його свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з ними, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. Згідно виписки із карткового рахунку чітко прослідковується, що ОСОБА_1 користувався грошима, а саме отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, частково погашав існуючу заборгованість за договором, що ще раз свідчить про отримання ним картки та укладення договору між сторонами. Що стосується посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі № 342/180/17, то у такій судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом з позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. Однак, у даній справі позивачем надано наказ про затвердження редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника; довідку щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків. Крім цього, вказаний договір, укладений між сторонами, є договором приєднання. Умовами договору визначено, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Враховуючи вищенаведене, просив врахувати при вирішення справи постанови Верховного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц та 17 квітня 2019 року у справі № 666/388/16-ц. Також вказав, що відповідно до ст. ст. 526, 527, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За порушення зобов`язання встановлено неустойку (штраф, пеню). Умовами договору, а саме п. п. 2.1.1.12.2.2, 2.1.1.12.6.1, передбачено сплату пені, а також штрафу, який розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачена п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Оскільки згідно виписки по рахунку відповідача вбачається належне виконання останнім своїх зобов`язань за кредитом до певного часу, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитування, відтак враховуючи наявність заборгованості просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, подав відзив на позов, де свою позицію мотивував наступним. Так, 26 березня 2012 року він підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських карток у АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим цього ж дня йому було видано кредитну картку. Впродовж її дії він періодично витрачав кредитні кошти та відповідно погашав кредит. Однак, згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 26 березня 2012 року та змісту позовної заяви Банку станом на 10 травня 2019 року у нього існує заборгованість перед позивачем і така становить 0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2 219,38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 25 531,44 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 3 350 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 555,04 грн. - штраф (процентна складова). Разом з цим, із вказаною заборгованістю він не погоджується, оскільки з підписаної ним Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26 березня 2012 року вбачається, що у такій відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ КБ «ПриватБанк» йому надало (зокрема немає відомостей щодо домовленості сторін про встановлення суми кредиту, розміру та підстав для нарахування процентів, комісій та неустойки). Крім цього, надані позивачем на підтвердження позовних вимог Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ним не підписані, матеріали справи будь-яких підтверджень, що саме ці документи він зрозумів, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву, не містять. З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані йому Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, сплату відсотків за користування кредитним коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ним кредитного договору, так як достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи наведене, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ст. 634 ЦК України, що регламентують правові засади договору приєднання. Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яку просить застосувати до даних правовідносин. Оскільки фактично отримані та використані ним кредитні кошти у добровільному порядку були повернуті АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується відсутністю заборгованості за тілом кредиту, вважає позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення заборгованості необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, відтак у позові просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 26 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (який у подальшому змінив назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку було укладено договір про надання банківських послуг, згідно якого банк надав позичальнику 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а. с. 10).

З наданого банком розрахунку заборгованості за вказаним договором та виписки по особовому рахунку вбачається, що станом на 10 травня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 33 155,86 грн., з яких 2 219,38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 25 531,44 грн. - заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання; 3 350 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та 2 055,04 грн. - заборгованість по судових штрафах (а. с. 7, 8-9).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно анкети-заяви від 26 березня 2012 року відповідач ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 10).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Із змісту ст. 634 цього Кодексу вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, договір про надання банківських послуг є договором приєднання, розробленим АТ КБ «ПриватБанк», тому повинен бути зрозумілим усім споживачам і доведеним до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

Разом з цим, у анкеті-заяві відповідача від 26 березня 2012 року не зазначені умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Як вбачається з позовної заяви, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату боргу за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 березня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (п. п. 1.1.7.11, 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов зрозумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у розмірах і порядках нарахування, зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (26 березня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21 серпня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказаний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 2 219,38 грн., тоді як заборгованість по пені за прострочене зобов`язання та за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також судових штрафах до задоволення не підлягає.

Що стосується посилання представника позивача на постанови Верховного суду від від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, 28 березня 2019 року у справі №428/2873/17 та 17 квітня 2019 року у справі № 666/388/16-ц, то суд такі до уваги не бере, оскільки відповідачем факт укладення договору не оспорюється.

Щодо постанови Верховного суду від 06 лютого 2018 року у справі №755/2720/16-ц, то суд вважає, що позивачем не доведено чинність саме тієї редакції Умов та Правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, на момент укладення відповідачем договором № б/н від 26 березня 2012 року, так як наявний у матеріалах справи наказ від 06 березня 2010 року про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг вказане не підтверджує через наявність на сайті АТ КБ «ПриватБанк» різних редакцій вказаних Умов, а довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» позивачем до справи не додано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позовної заяви було сплачено 1 921 грн. судового збору. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (6,69 % від ціни позову), з відповідача слід стягнути на користь позивача 128,51 грн. (1 921 грн. х 6,69 %) судового збору.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 509, 510, 524, 526, 527, 530, 533, 536, 549, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 258-259, 263 ч. 4, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.Грушевського, № 1Д; код в ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26 березня 2012 року в розмірі 2 219 (дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 38 коп., як заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул.Грушевського, № 1Д; код в ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 128 (сто двадцять вісім) грн. 51 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.