Рішення № 87809370, 21.02.2020, Волноваський районний суд Донецької області

221/8660/19

2/221/424/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої судді Писанець Н.В.,

при секретарі судових засідань Гуровій Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Волноваха у загальному позовному провадженні цивільну справу №221/8660/19 за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача та просила скасувати арешт на все майно та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис № 6154079 від 27.06.2014 року про обтяження: арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 26.06.2014 року ВДВС Куйбишевського РУЮ Запорізької області.

В обґрунтування вимог зазначила, що 26.09.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. 11.07.2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Волноваського районного нотаріального округу Степанищенко Е.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, однак їй було відмовлено, оскільки накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 31500,00 грн. 21.09.2016 року ВДВС Волноваського РУЮ виконавче провадження №20083171 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закрито на підставі п.6 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення, а саме досягнення дітьми повноліття. Просить позов задоволити.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 29.11.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задоволити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, відповідно до вищенаведених положень Конституції України та Конвенції кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно норм ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільного права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно до ч.ч. 4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу». У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» ; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

З матеріалів справи встановлено, що 26.09.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №156.

У вказаному шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №262.

30.05.2000 року Куйбишевським районним судом Запорізької області видано виконавчий лист №9-21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей: ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповіддю Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 27.06.2019 року.

05.07.2010 року Відділом ДВС Куйбишевського РУЮ Запорізької області було відкрито виконавче провадження №20083171 з виконання вищевказаного виконавчого листа та 26.06.2014 року накладено арешт на все майно боржника й оголошено заборону на його відчуження. 26.06.2014 року дане виконавче провадження закінчено на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС, а саме Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області.

21.09.2016 року державним виконавцем Волноваського РВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44259612 щодо виконання зазначено вище виконавчого листа у зв`язку із закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис 432.

11.07.2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Волноваського районного нотаріального округу Степанищенко Е.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, однак їй було відмовлено, оскільки накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 31500,00 грн.

На звернення позивача щодо зняття накладеного державним виконавцем арешту вона отримала відмову з посиланням на те, що зняти арешт немає можливості та рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, державним виконавцем, виконавче провадження було завершено, але накладений арешт на майно не знято.

Згідно із ч.2 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що позивач правомірно обрала спосіб захисту шляхом подання позову про зняття арешту з майна, який передбачено ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки збереження арешту майна за відсутності підстав для цього є порушенням права власності позивача.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зняття арешту з усього майна, що належить померлому ОСОБА_2 .

У свою чергу, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запису про обтяження, оскільки зняття арешту з майна є підставою для виключення такого запису.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задоволити частково.

Окрім того, суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем, оскільки ОСОБА_1 у позовній заяві не ставила питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.50, 59 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 258-260, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зняття арешту з майна – задовольнити частково.

Зняти арешт з всього майна, що належить ОСОБА_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника ВП № 20083171 від 26.06.2014 року, номер запису про обтяження 6154079, зареєстрований державним реєстратором Куйбишевського районного управління юстиції Запорізької області 27.06.2014 року.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Писанець