Рішення № 8780856, 23.06.2009, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 2-5018/09

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

"23" червня 2009 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Погрібного CO.за секретаря - Дробязко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про стягнення боргу за депозитним договором та відшкодування шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вимогою до Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» про стягнення суми неотриманого депозитного вкладу з нарахованими відсотками по депозитному вкладу за договором № ДРЄ.076.В 12-621/01-2008 від 28 січня 2008 року в розмірі 18122, 70 евро, на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1500, 0 гривень, на відшкодування судових витрат на отриману правову допомогу в розмірі 18400, 0 гривень, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30, 0 гривень, посилаючись на такі обставини. Сторони 28 січня 2008 року уклали договір про строковий банківський вклад «Карнавал» № ДРЄ.076.В12-621/01-2008, за умовами якого відповідач прийняв від позивача на строковий депозитний рахунок № 26351076.978.000621 грошову суму в розмірі 20876, 55 евро строком на 12 місяців та 2 дні, та зобов'язався повернути позивачу суму вкладу 30 січня 2009 року і проценти в розмірі 10, 5 процента річних від суми вкладу на неї. Однак у порушення вказаного договору відповідач ухиляється від належного виконання прийнятих на себе зобов'язань, в частині своєчасного повернення суми коштів з депозитного рахунку позивача, у зв'язку з чим останній вимушений звернутися д суду з цим позовом.

Відповідач у судове засідання не з'явився неодноразово, про час і місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача ухвалив слухати справу за відсутності представника відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених представником позивача письмових доказів.

Відповідно до укладеного договору про строковий банківський вклад «Карнавал» № ДРЄ.076.В12-621/01-2008 від 28 січня 2008 року (далі - Договір) ВАТ «РОДОВІД БАНК» прийняло від ОСОБА_1 на строковий депозитний рахунок № 26351076.978.000621 грошову суму в розмірі 20876, 55 евро строком на 12 місяців та 2 дні, та зобов'язався повернути позивачу суму вкладу 30 січня 2009 року і проценти в розмірі 10, 5 процента річних від суми вкладу на неї з правом подальшої зміни (збільшення) суми депозиту.

Як вбачається з квитанції № 885 від 28 січня 2008 року позивач виконав свої зобов'язання за Договором, вніс готівкою на депозитний рахунок 20876, 55 евро, також 30 квітня 2008 року за умовами Договору позивач здійснив поповнення депозитного рахунку в розмірі 539, 85 евро, що підтверджується квитанцією 8820 від 30 квітня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2009 року та 9 лютого 2009 року позивач звертався до ВАТ «РОДОВІД БАНК» із заявами, в яких просив по закінченню його депозитного договору перерахувати суму вкладу із нарахованими процентами в розмірі 21416, 40 евро на його картковий рахунок, відкритий в установі відповідача з метою подальшого зняття належних йому грошей.

3 квітня 2009 року ВАТ «РОДОВІД БАНК» надіслав на адресу позивача лист, відповідно до якого Постановою Правління Національного банку України від 13.03.2009 року № 138 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «РОДОВІД БАНК» з 16 березня 2009 року до 15 березня 2010 року Національний банк України призначив у ВАТ «РОДОВІД БАНК» тимчасового адміністратора, цією ж постановою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 16.03.2009 року до 15.09.2009 року.

Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судом під час розгляду справи не встановлено інших умов Договору щодо повернення банківського вкладу (депозиту) відповідачем позивачу.

Всупереч умов цього Договору до цього часу відповідач не дотримувався вказаних зобов'язань, у зв'язку з цим у відповідача перед ОСОБА_1 виникла значна заборгованість. Так, відповідно до відповіді відповідача № 06.2-11-7172/12389 від 5 червня 2009 року на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2009 року, станом на 04.06.2009 року залишок коштів по депозитному рахунку № 26351076.978.000621, відкритому на ім'я позивача, у зв'язку з закінченням строку дії перенесений на рахунок № 980665.978.2620707600012 і складає 18 122, 70 евро. Також на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок № 26207076000123, залишок коштів - 0, 00 евро, та рахунок № 26287076.978.12, залишок коштів - 0, 00 евро. Крім того, на ім'я позивача відкрито картковий рахунок № 26259000770596, залишок коштів 4, 49 евро, Ш 26260000770596, залишок коштів - 0, 00 евро.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти із його депозитного рахунку на першу вимогу позивача, і його відмова від повернення вказаної суми депозиту суперечить умовам Договору та Закону.

Доводи відповідача, викладені у листі № 40.3-11-6.6/5739 від 03.04.2009 року, про те що сума депозиту відповідача підпадає під дію мораторію, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, як вказано вище, постановою Правління Національного банку України від 13.03.2009 року № 138 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «РОДОВІД БАНК» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а позивач до таких не відноситься, оскільки виходячи із виду договірних відносин, позивач є клієнтом банку, але не кредитором у розумінні чинного законодавства. Крім цього, позивач звернувся до відповідача 30 січня 2009 року із вимогою про перерахування свого грошового вкладу із нарахованими процентами у сумі 21416, 40 евро, відповідно до умов Договору, на картковий рахунок, відкритий у Відповідача з метою подальшого зняття належних йому грошей по закінченню його депозитного договору. Таким чином позивач, звернувшись із відповідною заявою до відповідача, своїми діями належно виконав умови вказаного Договору, а відповідачем, у порушення положень ст. 530 ЦК України, вказана сума депозиту перерахована не була. Тобто, обов'язок банку перерахувати грошовий вклад із нарахованими процентами на картковий рахунок позивача виник після введення мораторію.

Такий висновок суду грунтується на аналізі приписів ряду законів. Зокрема, стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дає визначення термінів, та зазначає, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Суд вважає, що позивач є клієнтом банку, який за визначенням ст. 2 вказаного Закону - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Посилання відповідача на постанову Правління НБУ від 13.03.2009 року № 138 як заборону дострокового повернення депозитів на вимогу клієнтів суд вважає безпідставним, оскільки у вказаній постанові відсутня заборона дострокового повернення депозитів клієнтам банків, та така заборона й не може бути, оскільки, як вказано вище, загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим Постановою Правління НБУ від 3 грудня 2003 року № 516, а у цьому Положенні відсутня така заборона і зміни до нього не вносилися. З огляду на таке, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає задоволенню.

Оскільки грошове зобов'язання виконано відповідачем не було, він порушив вимоги ст. 1060 ЦК України, за якою банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Оскільки за своєю правовою природою Договір про строковий банківський вклад від 28 січня 2008 року відноситься до договорів банківського вкладу, суд має застосувати до спірних правовідносин правила § З „Банківський вклад" глава 71 „Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, зокрема ст. 1058, 1060 цього Кодексу. Право позивача вимагати повернення суми вкладу із депозитного рахунку на поточний рахунок закріплено у договорі та грунтується на правилах, встановлених статтями 1058, 1060 ЦК України.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Наявність між сторонами договірних відносин свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин положення ст. 611 Цивільного кодексу України, за якою, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Таким чином, на підставі ст. ст. 23 та 611 ЦК України суд вважає правомірною вимогу позивача про відшкодування позивачу нанесеної йому моральної шкоди, шляхом виплати останньому грошової компенсації в розмірі 1500, 00 гривень.

Додатково має бути враховано судом, що положення Закону України „Про банки та банківську діяльність", зокрема його ст. 85, в питанні оцінки факту введення в установі відповідача тимчасової адміністрації не створюють для суду будь-яких перешкод для розгляду та вирішення цієї справи.

Суд спростовує правову позицію відповідача в частині заперечення існування між сторонами відносин, що можуть бути віднесені до відносин зі споживачем. Суд дійшов висновку, що позивачем було отримано послуги від відповідача, які не можуть бути розцінені зі сторони позивача як підприємницькі, він виступає в якості отримувача певного роду фінансових послуг, втім за визначенням Закону України „Про захист прав споживачів" виступає в якості їх споживача з поширенням на правові відносини між сторонами загальних положень цього Закону. Такі обставини зумовлюють застосування до цих спірних відносин положень процесуального законодавства про підсудність, а також у питанні звільнення від сплати судового збору.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обгрунтованим та стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у повному обсязі у межах заявлених вимо г.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України державний збір, від сплати якого позивач звільнений, стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимо г. Позивач, згідно норм діючого законодавства - є споживачем, який отримував фінансову послугу від відповідача, за положенням п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, згідно п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Враховуючи що позивач від сплати судового збору за звернення до суду з позовними заявами звільнений, суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, стягнути судовий збір з відповідача в дохід держави у повному обсязі. Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат віднесені витрати на правову допомогу. У відповідності до ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за місцем проживання позивача на власний розсуд.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 23, п. 2 ч.3 ст. 79, ч.5 ст. 110, 386, 525, 610, 611, 615, 623, 625, 629, 1060 Цивільного кодексу України 2003 року, п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 10, 11, 79, 88, 110, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на користь ОСОБА_1 суму неотриманого депозитного вкладу з нарахованими відсотками по депозитному вкладу за договором № ДРЄ.076.В12-621/01-2008 від 28 січня 2008 року.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК», МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442, в особі Відділення „Одеське регіональне управління" ВАТ «РОДОВІД БАНК», розташоване за адресою: 65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, 34, здійснити операцію з перерахування грошових коштів в розмірі 18122, 70 євро, що складає суму неотриманого депозитного вкладу з нарахованими відсотками по депозитному вкладу за договором № ДРЄ.076.В12-621/01-2008 від 28 січня 2008 року з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 № 980665.978.2620707600012 у ВАТ «РОДОВІД БАНК», на рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 № 26202222236200 в Акціонерному комерційному інноваційному банку „УкрСиббанк", розташованому за адресою: м, Київ, проспект Московський, 60, МФО 351005, банк посередник Deutche Bank AG, DEUTDEFF, номер рахунка в банку посередника KHABUA2K/947000610.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1500, 0 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат на отриману правову допомогу в розмірі 18400, 0 гривень, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30, 0 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в дохід держави судовий збір в розмірі 1700, 0 гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.