Рішення № 87807554, 24.02.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6762/19

2/215/814/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання - Кошмак А.С.,

за участю: представника відповідача - Лутоніної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 м. Крового Рогу за правилами спрощеного позовного провадження за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

19.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в якій просив стягнути з відповідача моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров`я у розмірі 190 000 грн.

Вказує, що він пропрацював з 1975 по 1979 та з 1994 по 2000 на посадах: підземним бурильником шпурів та підземним прохідником на ПАТ «КЗРК». Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії від 02.08.2005 йому було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії, від дії комбінованих вібрацій, помірно виражені синдромоми периферичної ангіодистонії і вегетативно-сенсорної полінейропатії з дв. плечелопатковим пері артрозом другої стадії, та деформуючим артрозом ліктьових суглобів і дрібних суглобів кистей, які виникли з вини ПАТ «КЗРК», що підтверджується актом розслідування професійного захворювання. Довідкою МСЕК від 07.10.2005 ОСОБА_1 безстроково встановлена 3(третя) група інвалідності та 40 % втрати професійної працездатності.

У зв`язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з відповідача 190 000 грн. моральної шкоди.

Стислий виклад заперечень відповідача.

24.12.2019 представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, який підтримала в судовому засіданні ОСОБА_2 . Вказує, що з позовом до Відділення про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я на виробництві, ОСОБА_1 звернувся в листопаді 2019 року, тобто на час дії Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV (у редакції, чинній з 01 січня 2015 року). Оскільки на час виникнення спірних правовідносин вказаний Закон покладав відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачав можливості такого відшкодування Відділенням фонду, вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, тому просить відмовити в задоволені позову.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання з`явилася, просить в задоволені позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 11-00 год. 17.12.2019.

17.12.2019 постановлено ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 11-30 год. 21.01.2020, у зв`язку з неявкою сторін.

27.01.2020 справу знято з розгляду до 11-00 год. 14.02.2020, у зв`язку з зайнятістю судді в іншому провадженні.

Ухвалою суду від 14.02.2020 відкладено розгляд справи до 12-00 год. 24.02.2020, за заявою представника відповідача ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, оскільки представник Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Лутоніна Н.В. перебував в судових засіданнях в Інгулецькому районному суді міста Кривого Рогу, а інші представники відділення зайняті в інших судах міста.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 в проміжок часу з 1975 по 1979 та з 1994 по 2000 працював за спеціальностями: підземний бурильник шпурів, підземний прохідник, на ПАТ «КЗРК», загальний стаж роботи позивача складає 30 років 9 місяців, за професією 16 років 4 місяці, та 18 років 6 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6-14).

02.08.2005 Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено діагноз позивача та виявлене професійне захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії, від дії комбінованих вібрацій, помірно виражені синдромоми периферичної ангіодистонії і вегетативно-сенсорної полінейропатії з дв. плечелопатковим пері артрозом другої стадії, та деформуючим артрозом ліктьових суглобів і дрібних суглобів кистей, що підтверджується п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.08.2005 та виписками-епікрізами (а.с. 15-16, 18-23).

Відповідно до п. п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 серпня 2005 року, причиною виникнення професійного захворювання у позивача є те, що працюючи з 02.1994 по 05.1995 і з 11.2000 по 08.2005 року в ШБУ ВАТ «КЗРК» (правонаступником якого є ПАТ «КЗРК») підземним прохідником виконував роботи по проходці горизонтальних, вертикальних та нахилених гірничих виробок, бурінню шпурів ручними перфораторами вагою до 48 кг, скреперуванню гірничої маси після вибухових робіт, розбір та ремонт тимчасової крепі, монтажу та демонтажу прохідницьких полків. Експлуатуєме в процесі обладнання, інструменти і машини (шпунтовий молоток, ручні і телескопні перфораторі, бурові каретки та ін.) внаслідок своїх конструктивних недоліків були джерелами вібрації, рівні якої перевищували ГДР, також працюючи раніше: 1977-1979 - ш. «Гвардійська» бурильником, підземним; 1979-1986, 1989-1992 - райони Крайньої Півночі, підземним прохідником ОСОБА_1 викував роботи, які також характеризувалися вібрацією, параметри якої перевищували норми. Крім того, ОСОБА_1 підпадав під вплив на організм шкідливих факторів, показники яких перевищували гранично допустимий рівень, а саме: рівень загальної та локальної вібрації: транспортно-технологічна 109 дБ при ГДР = 101 дБ, локальна від 115 дБ до 120 дБ при ГДР = 112 дБ, винними особами є керівництво ш. «Гвардійська» РУ ім.. Рози Люксембург, трест КШБ ВО «Кривбасруда», Якутського ГЦ тресту «Шахтоспецбуд», ШБУ ВАТ «КЗРК», з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням пропонується ОСОБА_4 - начальнику проходки ш. «Гвардійська»: контролювати чергування технологічних процесів, виконуємих прохідниками у частині роботі у контакті з вібрацією і без неї, начальнику ВК ШСУ ОСОБА_5 . вирішити питання працевлаштування ОСОБА_1 згідно висновку ЛКК, (а.с. 15-16).

Висновком МСЕК від 07.10.2005 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 40 % безстроково втрати професійної працездатності, за висновком якої позивач потребує: санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування (а.с. 17).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1,5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, що передбачено ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.

Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).

Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року Закон № 717-V не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини 1 статті 268 ЦК України).

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Частинами 1, 3 ст. 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 ст.1, пп. «е» п. 1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст.34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначено у пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Молдавська проти України» (заява № 43464/18), застосований судом закон не повинен містити жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим

Аналізуючи поняття «якість закону» ЄСПЛ у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Також, ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Так, судом встановлено, що відповідно до довідки МСЕК від 07.10.2005 позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності та 40% втрати професійної працездатності безстроково (а.с.17).

Статтею ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Оскільки право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату професійної працездатності ОСОБА_1 , виникло у останнього у 2005 році, тобто з дня встановлення МСЕК стійкої працездатності, тому обов`язок відшкодування шкоди покладається на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 серпня 2005 року, як вказувалось раніше, підставою для встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 послужило те, що позивач пропрацював на протязі значного періоду часу на різних підприємствах, а саме всього 18 років 6 місяців в умовах впливу на організм шкідливих факторів (а.с.15-16), показники яких перевищували гранично допустимий рівень, а саме: рівень загальної та локальної вібрації: транспортно-технологічна 109 дБ при ГДР = 101 дБ, локальна від 115 дБ до 120 дБ при ГДР = 112 дБ.

Шкідливі умови та характер праці підземного прохідника відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості. Згідно пунктів 18, 19 Акту, винними особами є керівництво ш. «Гвардійська» РУ ім.. Рози Люксембург, трест КШБ ВО «Кривбасруда», Якутського ГЦ тресту «Шахтоспецбуд», ШБУ ВАТ «КЗРК», з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням пропонується ОСОБА_4 - начальнику проходки ш. «Гвардійська»: контролювати чергування технологічних процесів, виконуємих прохідниками у частині роботі у контакті з вібрацією і без неї, начальнику ВК ШСУ ОСОБА_5 вирішити питання працевлаштування ОСОБА_1 згідно висновку ЛКК.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Даний висновок суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №210/3177/17, провадження № 14-288цс19 від 20.11.2019 .

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення потерпілому ОСОБА_1 в результаті отриманого на виробництві професійного захворювання, моральної шкоди.

Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що позивач протягом значного часу працював на різних підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів, а саме 18 років 6 місяців, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 40 % та встановлення йому 3 групи інвалідності, тривалість розладу його здоров`я, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши роз`яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 щодо відшкодування розміру моральної шкоди, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 60 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач завищеною.

При цьому, суд зазначає, що підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно до п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої в зв`язку із ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 768,40 грн. на користь держави.

На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 173, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, судовий збір у розмірі 768,40 грн. на користь держави.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 25 лютого 2020 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, місцезнаходження за адресою: 50074, м.Кривий Ріг, пр.Миру, 30А.

Суддя: