Рішення № 87806046, 25.02.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2020 Справа № 920/1225/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/1225/19

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача: Дочірнього підприємства державної Акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (42006, Сумська область, м. Ромни, вул.. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880)

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати,

за участі представників:

позивача: не з`явився,

відповідача (в режимі відеоконференції): адвокат Шевченко О.М. (довіреність від 26.06.2019)

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся позивач з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 23867,08 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної платив сумі 14203,00 грн. та судові витрати в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 23.01.2020 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 23.01.2020 відкладено розгляд справи в судове засідання на 25.02.2020.

15.01.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши про те, що оскільки затримка з виплатою заробітної плати сталася за відсутності вини відповідача та є тимчасовою, а відповідач робить всі залежні від нього дії для того щоб виконати свої зобов`язання перед найманими працівниками, то стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставним.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до наказу №73-К від 14.09.2009 ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» позивача, ОСОБА_1 , було прийнято на посаду бухгалтера 1 категорії.

Згідно наказу № 51-К від 30.09.2019 ДП ДАК «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_1 було звільнено з посади бухгалтера 1 категорії з 30.09.2019 за власним бажанням на підставі п. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 115 КЗпП передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до абз. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається із довідки про заборгованість по заробітній платі № 318 від 26.11.2019 заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі станом на 26.11.2019 складає 23867,08 грн.

Відповідачем станом на 25.02.2020 не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 23867,08 грн.

У зв`язку з наявністю несплаченої заборгованості з заробітної плати позивачем нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2019 по 10.12.2019 у розмірі 14203,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов`язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.

Вказана правова позиція, викладена у рішенні Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12, який дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільнені та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні передбачено «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно абз.4 п.2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В інших випадках, згідно із п.4 даного Порядку, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а випадку, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 284,06 грн.

Відповідно до змісту позовної заяви, кількість робочих днів за період з 30.09.2019 по 10.12.2019 становить 50 днів.

За таких обставин середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2019 по 10.12.2019 з урахуванням кількості робочих днів у зазначений період становить 14203,00 грн. (50 днів х 284,06 грн.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2019 по 10.12.2019 у розмірі 14203,00 грн. у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 95, 97, 115, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Роменський комбінат хлібопродуктів" (42006, Сумська область, м. Ромни, вул. Прокопенка, 10, код ЄДРПОУ 00955880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 23867 грн. 08 коп., 14203 грн. 00 коп. середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати та 1921 грн. 00 коп. витрати зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.02.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко