Ухвала суду № 87805371, 22.01.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

22.01.2020 Єдиний унікальний номер 205/9286/18

Єдиний унікальний номер 205/9286/18

Провадження № 2-з/205/21/20

УХВАЛА

22 січня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.,

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року позовну заяву судом було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року було витребувано у Ленінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 205/8464/17 (провадження № 2/205/1134/18) для огляду.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 січня 2019 року у забезпеченні позову відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2019 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.

21 січня 2020 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив заборонити відповідачеві полишати територію України до набрання рішенням законної сили по даній цивільній справі, яку обґрунтував тим, що ним до суду подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 986 818 гривень 86 коп. Позовні вимоги передбачають стягнення з відповідача значної грошової суми, якою, на його думку, відповідач не володіє, протягом останніх трьох років ухиляється від виконання зобов`язання щодо повернення боргу, спілкування уникає, має можливість вільного пересування, розпоряджається грошовими коштами, виїздить за кордон, витрачаючи значні кошти.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На підставі п.п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Перевіривши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне позивачу відмовити у її задоволенні за наступних підстав.

ОСОБА_1 просить суд заборонити відповідачеві лишати територію України до набрання рішенням по даній цивільній справі законної сили. Разом з тим, позивачем не наводяться обґрунтовані підстави необхідності застосування заходів забезпечення позову, наявність підстав, які могли би вказувати на дії відповідача, внаслідок яких виконання рішення суду може бути утрудненим або ж неможливим.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За таких обставин, суд не вбачає необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 у виїзді за межі державного кордону України.

Крім того, у заяві про забезпечення позову не наведено докази неспроможності відповідача сплатити суму боргу, оскільки небажання у добровільному виконати зобов`язання не є доказом відсутності у нього коштів, достатніх для сплати грошових коштів у разі задоволення судом позовних вимог позивача, та наміру відповідача вчинити дії щодо ухилення від виконання рішення суду по цій справі. Також твердження позивач, що ОСОБА_2 має на меті виїхати за кордон і залишитися там на постійне місце проживання, є суб`єктивними та доказами не підтверджуються.

На підставі викладеного, керуючись п.п. 1 ч. 2 ст. 150, ст. 153, ч. 1 ст. 260 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: