Рішення № 87800940, 25.02.2020, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3452/19

Провадження № 2/0158/155/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Костюкевича О.К.,

секретаря Хмілевської І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ківерці в порядку спрощеного судового провадження без виклику сторін по справі цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

в с т а н о в и в:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до кредитного договору від 30.01.2006 року ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 7200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою на суму залишку заборгованості за кредитом за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Станом на дату смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 30.01.2006 року становить 8592,65 грн., яка складається з 218,03 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 8374,62 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

21.06.2018 року позивач направив претензію кредитора до Ківерцівської державної нотаріальної контори.

26.02.2019 року позивач отримав відповідь від Ківерцівської державної нотаріальної контори, в якій зазначено, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Однак позивач вважає, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять кредитні зобов`язання померлого Позичальника, оскільки на час відкриття спадщини відповідачі постійно проживали з спадкодавцем - Позичальником і протягом 6 місячного строку від дня відкриття спадщини не відмовилися від її прийняття, посилаючись на положення частини третьої статті 1268 ЦК України.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Одночасно запропоновано відповідачам у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження надіслати до суду відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідачем ОСОБА_2 було надіслано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки після смерті ОСОБА_3 будь-якого спадкового майна не залишилось, тому відповідачі могли б відповідати за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_3 в межах вартості спадкового майна, таким чином підстав для задоволення позову немає. Крім того, вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже кредитний договір між ОСОБА_3 та позивачем було укладено 30.01.2006 року, коли до суду позивач звернувся лише у грудні 2019 року.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.01.2006 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - анкета- заява), згідно якої виявив бажання отримати кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» у сумі 5000,00 грн. (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21.12.2017 року Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 203 (а.с. 49).

На підтвердження своїх вимог до матеріалів справи позивач надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (далі-Витяг з Умов), які не підписані Позичальником (а.с. 12-45). Крім того, на підтвердження своїх вимог позивач надав суду розрахунок, згідно з яким вбачається, що станом на 01.09.2019 року у Позичальника перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 8592,65 грн. (а.с. 9-10).

Банк звернувся до Ківерцівської державної нотаріальної контори з претензією кредитора від 05.05.2018 року за № SAMDN22000005512043 (а.с. 57) та 08.08.2019 року з листами-претензіями до відповідачів, як до спадкоємців Позичальника ОСОБА_3 (а.с. 59-60).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Суд також враховує положення пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому зазначено, що з урахуванням приписів статті 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно з відповіддю Ківерцівської державної нотаріальної контори від 28.01.2019 року спадкова справа стосовно померлого ОСОБА_3 заведена ІНФОРМАЦІЯ_3 року на підставі претензії кредитора Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» від 05.05.2018 року. З питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 до вказаної нотаріальної контори ніхто із спадкоємців за законом та заповітом не звертався (а.с. 58).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову банку до спадкоємця боржника.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо витребування доказів в суді не скористався, просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження, тобто за наданими письмовими доказами.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивач вказаного обов`язку не виконав.

Так, доводи позивача про те, що відповідачі є спадкоємцями позичальника ОСОБА_3 ґрунтуються лише на констатації факту наявності у паспортах громадянина України відповідачів відомостей про реєстрацію їх місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживав позичальник. Однак, позивачем не подано жодних доказів, про те, що відповідачі успадкували будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає стаття 1282 ЦК України. Крім того, таке категорично заперечується відповідачами.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв`язку з недоведеністю.

Оскільки, суд відмовив у задоволенні позову, тому у відповідності до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 247, 274 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 1054, 1281-1282 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570.

Представник позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна, адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІНПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ІНПП: НОМЕР_3 .

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Повне судове рішення складене 25.02.2020 року