Рішення № 87800345, 05.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020 Справа № 908/3415/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; код ЄДРПОУ 37141112)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 33, кв. 53; код ЄДРПОУ 30334521)

про стягнення заборгованості в розмірі 18 009,57 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/3415/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" про стягнення заборгованості в розмірі 18 009,57 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3415/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.01.2020, запропоновано сторонам надати суду відповідні документи.

Ухвалою від 13.01.2020 судом оголошено перерву до 05.02.2020, запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 12.12.2019.

В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого ухвала про відкриття провадження у справі від 12.12.2019 отримана уповноваженим представником відповідача за довіреністю - Карпєневим О.Г. - 17.12.2020. Тобто, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 908/3415/19.

05.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 08.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" укладено договір поставки № 10406-15/2016, відповідно до якого у період з 03.09.2019 по 13.09.2019 позивач поставив відповідачу товар (запчастини) згідно видаткових накладних на загальну суму 21 350,04 грн., про що виставлено рахунок та оплату відвантаженого товару. Згідно п. 2.3. Договору та накладної, кінцевий строк оплати до 20.09.2019. Проте, в порушення умов договору, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за отриманий товар, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" виникла заборгованість у розмірі 13 350,04 грн.

22.10.2019 та 20.11.2019 відповідно, позивачем на адресу відповідача направлено претензію про оплату заборгованості та лист-вимогу про оплату поставлених товарів. Проте, вказані вимоги залишились відповідачем без задоволення та відповіді. За прострочення оплати отриманого товару позивачем нараховано пеню за період з 23.09.2019 по 25.11.2019 у розмірі 4 272,01 грн., 12 % річних за період з 20.09.2019 по 25.11.2019 на суму 294,07 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня по листопад 2019 у розмірі 13 443,49 грн. Позов обґрунтовано посиланням на ст. ст. 526, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України та умови договору. Просить суд позов задовольнити.

Станом на 05.02.2020 запропонований ухвалами суду від 12.12.2019 та від 13.01.2020 відзив на позовну заяву відповідач на адресу суду не надіслав, правами передбаченими ст. 42 ГПК України не скористався.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (далі - Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" (далі - Покупець, відповідач) укладений договір поставки № 10406-15/2016, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Пунктом 1.2. договору визначено, що номенклатура, найменуванняё одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 2.1 договору, погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід`ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар.

За умовами п. 2.3 договору, товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі відстрочення платежу, товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтер мінування включно.

Відповідно до п. 2.4. договору, ціни товару вважається остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

За умовами п. 3.1. договору, оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру.

Пунктом 4.2. договору визначено, що покупець зобов`язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п.п. 2,3 даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 5.3 договору, на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Пунктом 5.5. договору визначено, що при простроченні поставки передплаченого товару постачальник за вимогою покупця сплачує останньому інфляційну різницю з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення поставки, а також пеню, нараховану на вартість недопоставленого товару за кожен календарний день періоду прострочення поставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Згідно з п. п. 8.2, 8.4 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року (п. 8.2. договору).

Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п. 8.4. договору).

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже на час розгляду справи його умови є чинними.

На виконання умов договору у період з 03.09.2019 по 13.09.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21 350,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № SI0001893684 від 03.09.2019 на суму 19 379,16 грн. та рахунком № S0004179468 від 03.09.2019 для оплати 19 379,16 грн., видатковою накладною № SI0001915237 від 13.09.2019 на суму 1 970,88 грн. та рахунком № S0004214246 від 13.09.2019 для оплати 1 970,88 грн.

Відповідно до видаткової накладної № SI0001893684 від 03.09.2019 на суму 19 379,16 грн., термін оплати рахунку - до 24.09.2019; до видаткової накладної № SI0001915237 від 13.09.2019 на суму 1 970,88 грн. - до 20.09.2019 відповідно.

Відповідач частково сплатив отриманий товар на загальну суму 8 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими платіжними документами, а саме:

- вхідний переказ 22.10.2019 на суму 3 000,00 грн. з приміткою - згідно договору № 10406-15/2016 від 08.12.2016, рах. № S0004214246 від 13.09.2019, рах. № S0004179468 від 03.09.2019;

- вхідний переказ 14.11.2019 на суму 5 000,00 грн. з приміткою - згідно договору № 10406-15/2016 від 08.12.2016, рах. № S0004179468 від 03.09.2019.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на дату звернення до суду з вказаною позовною заявою з врахуванням початкового сальдо за відповідачем залишається борг у розмірі 13 350,04 грн.

В матеріалах справи міститься претензія ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" за вих. № 1081 від 22.10.2019 та лист-вимога № 20/11 від 20.11.2019 на адресу ТОВ "Спецагропромтехнологія" про сплату заборгованості у розмірі 13 360,04 грн. Проте претензія та лист залишені без відповіді, заборгованість не сплачена, у зв`язку з чим ТОВ "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" звернулося до суду з вказаним позовом.

У зв`язку з несплатою відповідачем у повному обсязі вартості отриманого товару, на прострочену заборгованість позивачем нараховано пеню за період з 23.09.2019 по 25.11.2019 у розмірі 4 272,01 грн., 12 % річних за період з 20.09.2019 по 25.11.2019 на суму 294,07 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня по листопад 2019 у розмірі 13 443,49 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3415, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч п. 2.3. договору та строків оплати, що вказані у видаткових накладних № SI0001893684 від 03.09.2019 на суму 19 379,16 грн. та № SI0001915237 від 13.09.2019 на суму 1 970,88 грн. не розрахувався з позивачем за отриманий товар у повному обсязі. Загальний розмір заборгованості за вказаними видатковими накладними складає 13 350,04 грн., який час розгляду справи відповідачем несплачений, доказів оплати суду не надано, у зв`язку цим вимога про стягнення основної заборгованості за договором поставки № 10406-15/2016 від 08.12.2016 у розмірі 13 350,04 грн. є доведеною, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2 договору поставки № 10406-15/2016 від 08.12.2016 сторони погодили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Проте суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку у позовній заяві, позивачем нарахована пеня на загальну суму основної заборгованості за двома видатковими накладними у розмірі 13 350,04 грн. за період з 23.09.2019 по 25.11.2019 включно в сумі 4 272,01 грн.

Судом встановлено, що у видатковій накладній № SI0001893684 від 03.09.2019 зазначено строк оплати - до 24.09.2019, тобто кінцевий термін оплати є 23.09.2019, а тому розрахунок пені починається з наступного дня, після закінчення встановленого строку, а саме з 24.09.2019.

Перевіривши розрахунок пені суд зазначає, що відповідно до розрахунків за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» сума пені за період з 24.09.2019 по 25.11.2019 включно становить 737,00 грн., з відмовою у стягненні 3 535,01 грн.

В пункті 5.3 договору сторони погодили, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 відсотків річних від простроченої суми.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 12% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати за товар, позивачем нарахований штраф у розмірі 12 % річних за період з 20.09.2019 по 25.11.2019 включно у розмірі 294,07 грн.

З урахуванням кінцевого терміну оплати 23.09.2019, як зазначено вище, перевіривши розрахунок 12 % річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» за період з 24.09.2019 по 25.11.2019 включно суд зазначає, що згідно із розрахунком суду стягненню підлягає штраф у розмірі 12 % річних за вказаний період на суму 276,51 грн. В задоволенні стягнення штрафу у розмірі 12 % річних на суму 17,56 грн. судом відмовлено.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

За розрахунком суду інфляційні втрати за період з жовтня по листопад 2019 включно складають 106,89 грн., тобто більший розмір, ніж розрахований позивачем, однак суд не може виходити за межі заявлених вимог, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у розмірі 93,45 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 1 542,06 грн.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецагропромтехнологія" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Українська, буд. 33, кв. 53; код ЄДРПОУ 30334521) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн КАРГО ПАРТС" (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; код ЄДРПОУ 37141112) основну заборгованість за договором поставки № 10406-15/2016 від 08.12.2016 у розмірі 13 350 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят) грн. 04 коп., пеню за період з 24.09.2019 по 25.11.2019 включно в сумі 737 (сімсот тридцять сім) грн. 00 коп., штраф у розмірі 12 % річних за період з 24.09.2019 по 25.11.2019 включно на суму 276 (двісті сімдесят шість) грн. 51 коп., інфляційні витрати за період з жовтня по листопад 2019 включно у розмірі 93 (дев`яносто три) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 542 (одна тисяча п`ятсот сорок дві) грн. 06 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.