Рішення № 87799939, 18.02.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2020 р. Справа № 907/453/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Чопської міської ради Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Вест Ойл Груп”

про стягнення 151 507,37 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Стецик Н. В., довіреність від 04.11.2019.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

в с т а н о в и в:

Чопська міська рада Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Вест Ойл Груп” про стягнення 151 507,37 грн. збитків, завданих територіальній громаді міста Чоп внаслідок недоотримання коштів від використання земельних ділянок, посилаючись на положення ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 226 Господарського кодексу України та ст.ст.122-124, 152,157,211 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2019 справу № 907/453/19 Чопської міської ради Закарпатської області до ТОВ Дельта Вест Ойл Груп про стягнення 151 507,37 грн збитків, завданих територіальній громаді міста Чоп, внаслідок недоотримання коштів від використання земельних ділянок з доданими до неї документами надіслано Господарському суду Волинської області (43000, проспект Волі, 54А, Луцьк, Волинська область,) за територіальною підсудністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2019 у справі №907/453/19 залишено без змін, апеляційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області, м.Чоп № 03-15/2028 від 05.08.2019 - без задоволення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 справу № 907/453/19 розподілено судді Костюк С. В.

Ухвалою суду від 25.10.2019 справу № 907/453/19 прийнято до провадження суддею Костюк С. В.

19.11.2019 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву в якому не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. При цьому вказує, що до частини заявлених позовних вимог сплив строк позовної давності, а саме за період з 01.01.2016 по 30.07.2016, оскільки позивач звернувся до суду 30.07.2019, а збитки просить стягнути за період з 01.01.2016 по 01.01.2018; щодо підстав нарахування збитків вказує, що 11.07.2017 між позивачем та відповідачем укладено договори оренди земельних ділянок № 369, № 370, № 371 на користування земельними ділянками, а тому нарахування збитків за період з 12.07.2017 до 01.01.2018 є незаконним.

Ухвалою суду від 19.11.2019 задоволено клопотання відповідача про витребування витягів про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок щодо яких заявлено позов та відкладено підготовче засідання та витребувано у позивача додаткові докази.

Ухвалою суду від 10.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 25.01.2020 та відкладено підготовче засідання на 15.01.2020.

15.01.2020 відповідач подав додаткове пояснення в якому зазначає, що предметом спору є відшкодування збитків за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, однак враховуючи правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 629/4628/16-4, відсутні підстави застосовувати до спірних відносин приписи чинного законодавства про відшкодування збитків.

Ухвалою суду від 15.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.01.2020.

Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 27.01.2020 судове засідання по справі № 907/453/19, призначене на 27.01.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці.

Ухвалою суду від 03.02.2020 повідомлено сторони про проведення розгляду справи по суті 18.02.2020.

В судове засідання 18.02.2020 позивач не з`явився, в клопотанні № 03-15/3035 від 12.11.2019 просив розгляд справи проводити без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами та вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі; представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладене у відзиві на позов та додатковому поясненні від 15.01.2020.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглядаючи справу за відсутності представника позивача, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне, -

в с т а н о в и в:

як слідує з рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2008 року у справі №15/46 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Вест Ойл Груп" визнано право власності (володіння, користування, розпорядження) на об`єкти нерухомості (комплекси об`єктів нерухомості) та права і зобов`язання по оренді земельних ділянок, в тому числі, на комплекс АЗС загальною площею 192,01 кв.м, за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м.

Рішенням Чопської міської ради Закарпатської області № 26 від 09.10.2008 року "Про розірвання договорів та виготовлення землевпорядної документації" надано згоду на розірвання з ТзОВ "Укрнафтосервіс" договорів оренди земельної ділянки загальною площею 0,9262 га (0,40 га + 0,2269 га + 0,2993 га) у зв`язку з переходом до ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" права власності на майно, яке розташоване на зазначених земельних ділянках та надано згоду на виготовлення землевпорядної документації по укладенню договору оренди з відповідачем.

Предметом спору по справі за позовом Чопської міської ради Закарпатської області до ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" є стягнення збитків в розмірі 151507,37 грн на підставі положень статті 22,1166 Цивільного кодексу України, статей 122-126, 152, 156, 157 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" у вигляді неодержаної орендної плати за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

Дані збитки позивач підтверджує:

- Актом комісії з визначення збитків власникам та землекористувачам Виконавчого комітету Чопської міської ради від 02.10.2018, за результатами розгляду питання щодо завданих збитків ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" територіальній громаді м. Чоп, в частині недоотримання коштів від використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів (договорів оренди земельних ділянок) визначено розмір збитків, завданих територіальній громаді м. Чоп внаслідок зайняття земельних ділянок ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" загальною площею 0,9262 га за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року у розмірі 151507,37 грн;

- рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради № 262 від 20.11.2018 "Про затвердження акту комісії з визначення збитків власникам та землекористувачам" затверджено Акт комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам Виконавчого комітету Чопської міської ради від 02.10.2018 про визначення розміру збитків, завданих територіальній громаді міста Чоп, в особі Чопської міської ради, внаслідок недоотримання коштів від використання земельних ділянок ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" загальною площею 0,9262 га, за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 828 км + 600 м за період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 у розмірі 151507,37 грн; встановлено ТзОВ "Дельта Вест Ойл Груп" строк для відшкодування збитків у сумі 151507,37 грн не пізніше одного місяця з дня отримання даного рішення.

Натомість, як слідує з матеріалів справи розмір збитків за 2016 рік визначено виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 0,3570 га - 1191987,30 грн (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 988/0/192-18 від 25.07.2018 (а.с. 126); нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 0,1283 га - 450923,18 грн (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 989/0/192-18 від 25.07.2018 (а.с. 128); нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 0,2841 га - 901136,79 грн (витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 987/0/192-18 від 25.07.2018 (а.с. 124); за 2017 рік розмір збитків визначено, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,3570 – 1263494,40 грн, площею 0,1283 га – 477981,65 грн, площею 0,2441 га – 955229,43 грн (витяги Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (а.с.125,127,129) за мінусом сплаченої відповідачем за даний період орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем по даних земельних ділянках 11.07.2017 були укладені договори оренди №№ 369, 370, 371, земельні ділянки передано по актах прийому-передачі орендарю та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.73-109). Тобто, починаючи з липня 2017 розмір орендної плати визначався договорами оренди земельних ділянок.

Згідно заявленої вимоги позивач просить стягнути за 2016-2017 збитки в розмірі 151507,37 грн за використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, що фактично не відповідає матеріалам справи, оскільки з 11.07.2017 між сторонами існували договори оренди.

Щодо правових підстав позову на які посилається позивач.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідач є власником нерухомого майна, а саме АЗС в м.Чоп, автодорога Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) 828 км+600м, яке розміщене на земельних ділянках, право користування якими припинене рішенням позивача № 26 від 09.10.2008 «Про розірвання договорів та виготовлення землевпорядної документації» для ТзОВ «Укрнафтосервіс».

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палата Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Суд вважає, що позивачем згідно поданих доказів не доведено факту завдання шкоди на заявлену в позові суму, яка заперечується відповідачем, а тому підстави для її стягнення відсутні. А оскільки суд вважає позов необґрунтованим, то відсутні підстави для застосування строку позовної давності згідно клопотання відповідача заявленого у відзиві на позов.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

25.02.2020.

Суддя С. В. Костюк