Рішення № 87797697, 17.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/4074/19

РІШЕННЯ

іменем України

17 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - Рохова О.В., представника відповідача - Цимбалюк О.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Хмельницької митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.10.2019 №UA400000/2019/002326/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400030/2019/02755.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Хмельницької митниці декларантом позивача пред`явлено автомобіль, придбаний позивачем у Німеччині. Митна вартість була визначена за основним методом та заявлена у розмірі 11500 Євро. До митної декларації було додано усі належним чином оформлені документи, які містили інформацію про вартість транспортного засобу. Відповідачем 10.10.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації. Визначено митну вартість автомобіля у 18600 євро. Рішення та картку відмови вважає протиправними.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у судовому засіданні без виклику сторін.

Ухвалою суду від 13.01.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.01.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що Хмельницька митниця ДФС приймаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 вересня 2019 року у Федеративній Республіці Німеччина в м. Ганновер на підставі рахунку-фактури від 23.09.2019 № 047- 2019 придбав у власність у компанії «Гранд Аутомобіл» транспортний засіб марки "BMW520d", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 22.08.2016, такий, що був у використанні, за ціною 11 500 Євро.

З метою митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля, а саме: "легковий автомобіль: марки "BMW520d", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 22.08.2016, такий, що був у використанні, позивачем через митного брокера ФОП ОСОБА_2 подано 10.10.2019 до Хмельницької митниці ДФС митну декларацію № UA400030/2019/034316 від 10.10.2019, згідно з якою заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 11500,00 Євро, визначену на основі рахунку від 23.09.2019 № 047-2019.

На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано: рахунок фактуру від 23.09.2019 № 047-2019; декларацію про походження товару від 23.09.2019 № 047-2019; акт про проведення огляду автомобіля від 04.10.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.08.2016, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.10.2019; калькуляцію транспортних витрат від 09.10.2019; договір про надання послуг митного брокера від 30.09.2019, паспорт громадянина України, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України.

У зв`язку з виявленими розбіжностями, ризиком недостовірності заявлення фактурної вартості автомобіля, відсутністю складових митної вартості, декларанту було надіслано електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару передбачених вищезазначеними положеннями частини 3 статті 53 МКУ

В свою чергу, декларантом у відповідь на повідомлення відповідача 10.10.2019 надіслано копію митної декларації країни відправлення.

10.10.2019 рішенням Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA400000/2019/002326/2 декларанту було відмовлено у визнанні заявленої ним митної вартості вищезазначеного товару.

Крім того, митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400030/2019/02755.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення та картку відмови протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із системного аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 у справі № 815/6780/15, від 06.09.2019 у справі № 803/1212/14.

Зокрема, як вбачається із інформації, яка міститься в картці відмови та в графі 44 митної декларації до митного оформлення були подані рахунок фактуру від 23.09.2019 № 047-2019; декларацію про походження товару від 23.09.2019 № 047-2019; акт про проведення огляду автомобіля від 04.10.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.08.2016, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.10.2019; калькуляцію транспортних витрат від 09.10.2019; договір про надання послуг митного брокера від 30.09.2019, паспорт громадянина України, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України та митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № UA400030.2019.034316 від 10.10.2019. Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару.

Тобто, судом встановлено, що подані позивачем до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Посилання Хмельницької митниці ДФС на те, що у рахунку зазначено вартість автомобіля 11500 Євро, проте у копії експортної декларації визначено суму 11700 суд вважає необґрунтованими, з підстав наведених нижче.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" від 30.05.2012 № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 (далі по тексту - Наказ № 651), фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Як встановлено судом, в графі 46 експортної митної декларації від 02.10.2019, що була подана компанією «Гранд Аутомобіл», вказана «статистична» вартість автомобіля для країни-експортера, а загальна фактурна вартість (митна вартість) товару зазначена в графі 22 та становить 11500 Євро.

Однак, відповідач безпідставно порівнює поняття фактичні витрати з поняттям статистична вартість.

Статистичною вартістю є вартість, приписувана товарам відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку.

Конвенція про визначення вартості товарів для митних цілей, більш відома як Брюссельське визначення вартості, набула чинності 28 липня 1953 року. Брюссельське визначення являє собою "умовне" поняття вартості, яке передбачає існування єдиного теоретичного стандарту вартості, а саме нормальної ціни, за яку товари продавалися б на відкритому ринку при конкретних умовах.

Згідно п. 1 ст. 4 РЕГЛАМЕНТУ КОМІСІЇ (ЄС) № 113/2010 від 9 лютого 2010 року, статистична вартість ґрунтується на вартості товарів на момент та в місці перетину товарами держави-члена призначення у випадку імпорту та держави-члена фактичного експорту у випадку експорту.

Статистична вартість має розраховуватися на основі вартості товарів, та, якщо необхідно, скориговуватися на транспортні та страхові витрати.

Пунктом 2 ст. 4 РЕГЛАМЕНТУ КОМІСІЇ (ЄС) № 113/2010 від 9 лютого 2010 року встановлено, що з огляду на принципи оцінки, визначені в договорі про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (угода про митну вартість СОТ), вартість товарів, що експортуються або імпортуються, буде:

а) у випадку продажу або придбання, ціною, фактично сплаченою або такою, що підлягає сплаті, за імпортовані або експортовані товари, за виключенням умовної або фіктивної вартості.

Таким чином, митна декларація від 02.10.2019 експортера - компанії «Гранд Аутомобіл», була заповнена згідно правил заповнення митних декларацій і в графі 46 було вказано «умовну» вартість доставки до найближчого пункту вивозу з країни, в сумі 11700.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що повною митною вартістю автомобіля є сума 11500,00 Євро.

Отже, на переконання суду, декларант надавав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Також, відповідач зазначає, що продаж автомобіля здійснено посередником, про що свідчить інформація щодо продавця у рахунку-фактурі від 23.09.2019 №047-2019 та власника у реєстраційному документі від 22.08.2016 № Е()447509, проте для підтвердження митної вартості товару додатково не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами та рахунки про здійснення платежів третім особам на корись продавця, що передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу України та вимагались митним органом під час митного оформлення.

Проте суд не може погодитися із такою позицією позивача та зазначає наступне.

Частинами 5, 6 статті 265 МК України визначено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір доручення №147 від 30.09.2019 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується:

- за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню транспортних засобів Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Хмельницькій митниці

- дії, пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів Замовника, здійснювати самостійно від свого імені в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України. (п.1.1).

Для надання послуг по договору Виконавець має право використовувати всю необхідну інформацію та документацію Замовника, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов даного Договору.

10.10.2019, ФОП ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 було подано до Хмельницької митниці ДФС електронну митну декларацію №UA400030/2019/034316 від 10.10.2019.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ФОП ОСОБА_2 є митним брокером та має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності.

Частиною першою статті 416 МК України визначено, що митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Водночас частиною першою статті 417 МК України передбачено, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.

Отже, позивач вступивши із митним брокером у взаємовідносини з приводу виконання обов`язку декларування товару (легковий автомобіль: марки "BMW520d", ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 22.08.2016, такий, що був у використанні) уклав із митним брокером відповідний договір. Звідси ці відносини є договірними відносинами між митним брокером та особою, яку він представляє, та підпадають під дію статті 417 МК України.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що позивачем було належно оформлено взаємовідносини із митним брокером, що підтверджується договором доручення №147 від 30.09.2019.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність факту укладення позивачем договору із третіми особами, внаслідок чого, у митного органу були відсутні підстави для відмови у прийнятті митної декларації, з наведеної обставини.

Також, суд критично сприймає твердження митного органу щодо ненадання декларантом до Хмельницької митниці ДФС документів, що містять відомості про заявлені витрати на транспортування, оскільки згідно з калькуляцією транспортних витрат від 09.10.2019 № б/н, котра надавалася до митного органу з метою підтвердження митної вартості товару, сума доставки товару становить 55,35 Євро.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем до митного органу сервісної книжки для підтвердження реального пробігу автомобіля, суд зазначає, що це не є підставою для ґрунтованого сумніву в заявленій вартості товару. Крім того, подання такого документу не є обов`язковим для декларанта.

Суд погоджується із доводом позивача про те, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України документів розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребовування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

На виконання встановленого статті 8 Митного кодексу України принципу додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Для висновку про наявність розбіжностей між документами, поданими на підтвердження митної вартості товарів, необхідно правильно встановити зміст цих документів як доказів у митній справі.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання вже Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах № 815/6827/17 від 29.01.2019 року, №821/1617/17 від 14.08.2018 року.

Однак, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Отже, відповідачем аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Суд вважає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару), відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Частиною 7 статті 54 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Проаналізувавши наведені норми митного законодавства, суд дійшов висновку, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Враховуючи надані позивачем документи для підтвердження митної вартості товару, суд вважає їх достатніми, такими, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, при цьому такі документи не містять розбіжностей, вказаних відповідачем, а тому суд вважає, що митним органом не доведено факту невірного визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Враховуючи викладене, суд вважає Рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.10.2019 №UA400000/2019/002326/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400030/2019/02755 протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1548,80 грн., що підтверджується квитанцією від 11.12.2019 № 0.0.1549055481.1.

Клопотань та заяв щодо стягнення інших судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, позивачем в адміністративному позові та в судовому засіданні до суду не подавалося, а тому суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 1548,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці ДФС.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.10.2019 №UA400000/2019/002326/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400030/2019/02755.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1548,80 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок вісім гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 лютого 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Хмельницька митниця ДФС (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 39423132)

Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький Згідно оригіналом Суддя І.І. Тарновецький