Рішення № 87797635, 25.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року справа № 580/1126/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому з урахуванням заяви від 23.12.2019, просить визнати протиправними та скасувати вимоги відповідача про сплату боргу від 07.02.2019, від 10.05.2019, від 05.11.2019 № Ф-5097-52 та рішення від 13.11.2019 № 0026655233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані вимоги та рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач зареєстрована у контролюючого органу як самозайнята особа - адвокат, однак у період з 19.12.2016 по 05.10.2018 її адвокатська діяльність була зупинена відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тому у контролюючого органу відсутні правові підстави для нарахування позивачу за вищевказаний період єдиного соціального внеску, у зв`язку з чим позов на її думку підлягає до повного задоволення.

Розгляд справи призначено на 14 год. 15 хв. 27.01.2020.

Позивач до зали судового засідання не прибула, заявою від 27.01.2020 просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача до зали судового засідання також не прибула, клопотанням від 27.01.2020 просила здійснювати розгляд без її участі.

Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що позивач зареєстрований у контролюючому органі як самозайнята особа - адвокат, тому позивач як самозайнята особа повинен сплачувати єдиний внесок за цю діяльність. Також зазначив, що інформація про зупинення адвокатської діяльності адвокатом Столяр О.І. з Єдиного реєстру адвокатів України до відповідача не надходила. Враховуючи, що позивачем заяву за формою 7-ЄСВ не було подано, то у контролюючого органу були відсутні підстави для зняття позивача з обліку.

Ухвалою від 27.01.2020 замінено відповідача у справі № 580/1126/19 - Головне управління ДФС у Черкаській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Черкаській області.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована адвокатом згідно рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 17.05.2011 № 126 право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом від 03.06.2011 № 215.

Із матеріалів справи вбачається, що право на зайняття позивачем адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 19.12.2016 та з 05.10.2018 поновлено.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесені оскаржувані вимоги від 07.02.2019, від 10.05.2019, від 05.11.2019 № 5097-52 та рішення від 13.11.2019 № 0026655233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, згідно зі статті 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пункт 1 частини 3 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Положеннями статті 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту частин 5 та 6 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина 1 статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Вказаний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 по справі № 820/1538/17, який відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного України судом враховується до спірних правовідносин.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, з 19.12.2016 право позивача на заняття адвокатською діяльністю зупинено та з 05.10.2018 поновлено.

Отже, судом встановлено, що з 19.12.2016 по 05.10.2018 позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у неї як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення у вказаний період з 19.12.2016 по 05.10.2018.

Відповідно з даними інтегрованої картки та розрахунку зі сплати єдиного внеску, судом встановлено, що за 2017 рік позивачу нараховано 8448 грн; за І-ІV квартали 2018 року нараховано по 2457 грн 18 коп. (2457 грн 18 коп. х 4 квартали 2018 року = 9828 грн 72 коп.), що з урахуванням часткової переплати за минулі періоди станом на 31.01.2019 складає 8119 грн 32 коп., про що прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-5097-52.

При цьому, судом встановлено, що відповідно квитанції від 16.01.2019 позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за ІV квартал 2018 року у сумі 2 457 грн 18 коп.

Оскільки з 19.12.2016 по 05.10.2018 позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, тому що не мала усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, нарахування позивачу єдиного внеску за вказаний період є безпідставними, відтак вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-5097-52 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно з даними інтегрованої картки та розрахунку зі сплати єдиного внеску, судом встановлено, що позивачу за І квартал 2019 року нараховано 2754 грн 18 коп., про що 10.05.2019 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5097-52.

Крім того, 05.11.2019 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5097-52 відповідно якої станом на 31.10.2019 позивачу нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 5662 грн 14 коп.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно квитанції № ПН4902 від 15.04.2019 позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за І квартал 2019 року у сумі 2 754 грн 18 коп., відповідно квитанції від 08.07.2019 сплачено єдиний соціальний внесок за ІІ квартал 2019 року у сумі 2 754 грн 18 коп. та відповідно квитанції № ПН8166 від 16.10.2019 сплачено єдиний соціальний внесок за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2 754 грн 20 коп.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що оскільки з 19.12.2016 по 05.10.2018 позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, то відповідно не мала сплачувати єдиний соціальний внесок, при цьому матеріалами справи підтверджено, що після поновлення адвокатської діяльності (05.10.2018) позивачем здійснено сплату єдиного соціального внеску за ІV квартал 2018 року у сумі 2 457 грн 18 коп. та в подальшому здійснювала сплату за І-ІІІ квартали 2019 року, що підтверджується вище вказаними квитанціями, відтак вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 та від 05.11.2019 № Ф-5097-52 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення від 13.11.2019 № 0026655233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, судом встановлено таке.

З оскаржуваного рішення судом встановлено, що позивачу нараховано штраф у розмірі 2 143 грн 96 коп. та пеню в сумі 2 297 грн 63 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Оскільки вище наведеним встановлено, що позивач вчиняла дії по вчасній сплаті єдиного соціального внеску, а за період з 19.12.2016 по 05.10.2018 не мала здійснювати сплату таких внесків, а тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення від 13.11.2019 № 0026655233 та задоволення позовних вимог в цій частині також.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), з подальшими змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 2 Закону № 3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Водночас, ставки сплати судового збору встановлено ст. 4 Закону № 3674-VI, відповідно до якої за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб на 2019 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 1 921 гривень.

Даний позов містить чотири вимоги майнового характеру на суму 23 885 грн 17 коп., а тому позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. (23 885 грн. х 1% = 238 грн 85 коп., але не менше 768 грн 40 коп.).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону № 3674-VI, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 грн 40 коп. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код - 43142920) про визнання протиправними і скасування вимог та рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 № Ф-5097-52 в сумі 8 119 грн 32 коп., від 10.05.2019 № Ф-5097-52 в сумі 5 662 грн 14 коп., від 05.11.2019 № Ф-5097-52 в сумі 5 662 грн 12 коп.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 13.11.2019 № 0026655233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код - 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань