Рішення № 87797554, 24.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2751/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області (далі-відповідач-1), Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (далі-відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 1867 від 03.10.2019 року, прийняте 102 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,9020 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Щасливцеве, Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року;

- зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,9020 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року;

Також позивач просить зобов`язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вернувся до Щасливцевської сільради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0902 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 . Однак, 102 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання прийнято рішення від 03.10.2019р. №1867, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаного клопотання, у зв`язку з тим, що земельна ділянка № 2 - землі загального користування - проїзд до об`єкту нерухомого майна.

Вказану відмову позивач вважає протиправною з огляду на те, що на день розгляду

вказаного клопотання, заявлена земельна ділянка не перебувала у користуванні чи власності, а отже була вільною і позивач мав беззаперечне право претендувати на її отримання. Крім того, у спірному рішенні нічого не вказано про те, чим саме підтверджується, що позначена позивачем земельна ділянка знаходиться на землях загального користування і є проїздом до об`єкту нерухомого майна.

Ухвалою суду від 21.12.2019р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалами суду від 15.01.2020р. повторно зобов`язано відповідачів надати до суду докази, витребувані ухвалою від 21.12.2019р. та залишено без задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи №540/2751/19 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

17.01.2020р. відповідачем подано відзив на позовну заяву та докази.

Ухвалою від 22.01.2020р. задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку для надання відзиву.

Зі змісту відзиву на позовну заяву убачається, що Щасливцевська сільська рада заперечує проти позову за огляду на те, що бажана земельна ділянка, позначена позивачем у графічних матеріалах, є загальним проїздом до об`єкту нерухомого майна, а саме будівля бойні, яка зареєстрована в книзі №1 за номером 144. Відповідач вважає, що надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність іншій особі, сільська рада порушує затверджений Генеральний план с. Щасливцеве. З огляду на викладене відповідач вважає, що у задоволенні заяви позивача відмовлено з поважних причин, оскаржуване рішення сільської ради є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, Щасливцевська сільська рада просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, зі змісту якого убачається, що останній не погоджується з позицією відповідача. Зокрема, звернуто увагу на те, що оскаржуване рішення не містить інформації про те, що заявлена земельна ділянка є «земельною ділянкою №2 - землі загального користування - проїзду до об`єкту нерухомого майна». Також нічого не вказано, про будівлю бойні та про те, що вона зареєстрована під будь-якими номерами. Представник позивача вказує, що надані відповідачем документи (витяг БТІ та технічні паспорти стосовно бойні) не є належними та допустимими доказами, оскільки не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою від 03.02.2020р. залишено без задоволення клопотання представника позивача про застосування заходів процесуального примусу та повторно зобов`язано Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області надати до суду докази (у тому числі, але не виключно клопотання позивача з доданими документами, за результатами розгляду якого прийняте оскаржене рішення, докази належності земельної ділянки орієнтовною площею 0,9020 га до земель загального користування - проїзду до об`єкту нерухомого майна та місцезнаходження такого об`єкту).

Ухвалою від 05.02.2020 року повернуто без розгляду клопотання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області про долучення матеріалів до справи

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

16 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Щасливцевської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,902 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, які додаються до клопотання.

До вказаної заяви додані: копії паспорта та РНОКПП заявника, копія посвідчення учасника війни, графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки.

Відповідно до рішення 102 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання №1867 від 03.10.2019р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви з позначенням у графічних матеріалах місця розташування земельної ділянки в с. Щасливцеве в зв`язку з тим, що земельна ділянка №2 - землі загального користування - проїзд до об`єкту нерухомого майна.

Не погоджуючись із вказаним рішення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з п. б, ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом положень ст. 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Положеннями ст.118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ст. 118 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №607/4538/16-а, від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

В даному випадку, як зазначалось вище, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відповідачем зазначено «земельна ділянка №2 - землі загального користування - проїзд до об`єкту нерухомого майна».

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (п.7 ч.1); генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.1); план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (п.9 ч.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Таким чином, генеральний план є найважливішим документом у сфері містобудування і за своїм змістом визначає допустимі види забудови територій, забезпечення охорони навколишнього середовища, збереження культурної спадщини, виділення територій для розміщення житла тощо. Всі наміри забудови земельних ділянок повинні узгоджуватись з Генеральним планом населеного пункту, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019р. у справі №810/5072/18.

З огляду на викладене та з метою ухвалення законного і обґрунтованого рішення у даній справі, в ході розгляду даної адміністративної справи ухвалами суду неодноразово було зобов`язано Щасливцевську сільську раду надати до суду засвідчені належним чином копії усіх документів, на підставі яких прийняте оскаржене рішення № 1867 від 03.10.2019 року (у тому числі, але не виключно клопотання позивача з доданими документами, за результатами розгляду якого прийняте оскаржене рішення, докази належності земельної ділянки орієнтовною площею 0,9020 га до земель загального користування - проїзду до об`єкту нерухомого майна та місцезнаходження такого об`єкту).

Відповідачем надано до суду викопіювання з генерального плану с. Щасливцеве поєднаного з планом зонування території з розвитком рекреаційної зони. Разом з тим, з наданих відповідачем доказів, у тому числі з викопіювання з генерального плану с. Щасливцеве не убачається дійсне цільове призначення земельної ділянки, на яку претендує позивач. Відповідачем не наведено та жодним чином не позначено, що земельна ділянка, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність якої просить позивач, розміщена на території проїзду і землями загального користування.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність прийнятого рішення, оскільки в наданих сторонами графічних матеріалів, в тому числі, викопіювання з Генерального плану с. Щасливцеве, поєднаного з планами зонування з розвитком рекреаційної зони жодним чином не позначено, що земельна ділянка, щодо якої позивач звертався з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, відноситься до земель загального користування і є проїздом до існуючого об`єкту нерухомого майна. Надані відповідачем докази права власності на будівлю бойні не є належним доказом розміщення вищевказаної земельної ділянки в межах проїзду, оскільки на викопіюванні з генерального плану с. Щасливцеве, що був поданий відповідачем в якості доказу, будівля бойні жодним чином не позначена. Окремо слід звернути увагу, що будівля бойні, згідно наданих відповідачем документів, розташована на АДРЕСА_1 . Однак надане відповідачем викопіювання з генерального плану с. Щасливцеве не містить ані вулиці з назвою АДРЕСА_1, ані номерів будинків.

Таким чином, рішення, прийняте 102 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання № 1867 від 03.10.2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,9020 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Щасливцеве, Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Щасливцевської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частиною п`ятою статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За змістом частини четвертої статі 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Як уже зазначалось, згідно із статтею 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

За такого правового регулювання суд не ототожнює цільове призначення земельної ділянки, визначеної законом, з інформацією, зазначеною в графічному матеріалі.

Суд зауважує, що зонування території с. Щасливцеве, є виключною компетенцією Щасливцевської сільської ради. Тому не надання відповідачем доказів розташування спірної земельної ділянки у проїзній зоні не є підставою стверджувати, що така земельна ділянка не відноситься до земель загального користування.

В контексті обставин даного спору застосування такого способу захисту прав, як зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, є передчасним.

Відтак суд при розгляді даного спору позбавлений можливості реалізувати повноваження відповідача та замість нього надати оцінку, чи відповідає місцерозташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то на відповідача слід покласти обов`язок повторно розглянути клопотання позивача і прийняти за наслідками розгляду одне з рішень, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Таким чином, з наданих до суду доказів, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 102 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 03.10.2019р. №1867 «Про розгляд заяв» в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви з позначенням у графічних матеріалах місця розташування земельної ділянки в с. Щасливцеве, у зв`язку з тим, що земельна ділянка №2 - (заява зареєстрована за №К/974-01.01.від 20.09.2019р.) землі загального користування - проїзд до об`єкту нерухомого майна.

Зобов`язати Щасливцевську сільську раду (код ЄДРПОУ 26186462, 75580,Херсонська область, Генічеський район, с.Щасливцево, вул. Миру,26) повторно розглянути клопотання від 16.09.2019р. про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,902 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території земель Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019р.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 109020100