Ухвала суду № 87797449, 24.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 лютого 2020 р. Справа № 520/1232/2020

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року № Ф-618-14 на суму 18 276,72 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Надано строк для усунення недоліків позову шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом разом з доказами поважності причин його пропуску або вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів або зазначити законодавчий акт, який встановлює інші строки звернення до суду з аналогічним позовом.

На виконання ухвали суду представником позивача 17.02.2020 року (Вх. № 01-26/12752/2020) надано до суду клопотання на усунення недоліків, в якій просив поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачем не було допущено нерозумного та необґрунтованого пропуску строку звернення до суду, який встановлено абз.6, 9 ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В клопотанні також зазначено, що судова практика з приводу строків звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату борту з ЄСВ а також нормативних актів, якими слід керуватися при визначенні такого строку, є неоднозначною. Враховуючи попереднє адміністративне оскарження вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року № Ф-618-14 при зверненні до суду позивач керувався приписами ч.4 ст. 122 КАС України. За таких підстав, позивач вважає, що пропущений ним строк звернення є незначним та підлягає поновленню.

Суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом даного позову є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року № Ф-618-14, якою визначено суму грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що наприкінці серпня 2019 року з ДВС позивачем отримано відомості про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження.

З Єдиного реєстру боржників позивач дізнався, що виконавче провадження ВП № 59472457 було відкрите у зв`язку з надходженням до органу ДВС вимоги ГУ ДФС у Харківській області №Ф-618-14 У від 01.07.2019 року.

Листом ГУ ДПС у Харківській області від 04.10.2019 № 2008/ФОП/20-40-10-03-20 надіслано позивачу копію вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року № Ф-618-14, якою повідомлено позивача, що станом на 31.01.2019 заборгованість позивача зі сплати ЄСВ у загальному розмірі становить 18 276,72 грн.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов`язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 цього Закону.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Відповідно до абз. 6 та 9 ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже положеннями Закону визначений порядок дій платника в разі непогодження із вимогою про сплату боргу з ЄСВ, згідно яких платник єдиного внеску може оскаржити вимогу контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня її отримання як із застосуванням процедури її адміністративного оскарження так і без такої.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.01.2019 по справі № 802/983/18-а , від 17.07.2019 по справі № 0740/1050/18, від 08 серпня 2019 року по справі №480/106/19.

Судом встановлено, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження та 27.09.2019 року до Державної податкової служби України надіслав адміністративну скаргу від 26.09.2019 року на вимогу Головного управління ДФС у Харківській області №Ф-618-14 від 01.07.2019 року.

За результатами розгляду скарги позивача (Вх. № 4956/6 від 01.10.2019) ДФС України прийнято рішення від 30.10.2019 року №7684/6199-00-08-06-01, яким відмовлено в задоволенні скарги позивача та зазначено, що ГУ ДФС у Харківській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року № Ф-618-14 на суму ЄСВ 18 276,72 грн., яка направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Інформація, щодо оскарження відсутня, а тому вищезазначена вимога є узгодженою відповідно до вимог п. 5 розділу VI Інструкції. Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.07.2019 року № Ф-618-14 Головного управління ДФС у Харківській області сформована для подання до органу ДВС, як узгоджена та не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що рішення ДПС України позивачем отримано 06.11.2019 року, тоді як до суду з даним позовом позивач звернувся 31.01.2020 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Посилання позивача на те, що при попередньому адміністративному оскарженні вимоги при зверненні до суду застосовуються приписи ч.4 ст. 122 КАС України, суд не приймає до уваги, оскільки в межах спірних правовідносин спеціальною нормою відносно ст. 122 КАС України є абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким встановлено десятиденний строк для оскарження вимоги про сплату недоїмки.

Така позиція суду при вирішенні питання поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31 січня 2019 року по справі №802/983/18-а (адміністративне провадження №К/9901/64845/18), від 17 липня 2019 року по справі №0740/1050/18 (касаційне провадження №К/9901/13133/19), від 08 серпня 2019 року по справі №480/106/19, від 12 лютого 2020 року по справі №480/1192/19 (адміністративне провадження №К/9901/27006/19).

Суд не приймає до уваги посилання позивача в клопотанні про поновлення строку звернення о суду з даним позовом на постанову Верховного Суду від 12.09.2018 року по справі № 812/1847/17, в якій зазначено про встановлення місячного строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату борту з ЄСВ, в разі попереднього оскарження такої вимоги в адміністративному порядку, оскільки за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 30 січня 2019 року по справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі “Мушта проти України” зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Посилаючись в клопотанні на практику Європейського суду з прав людини позивач відмітив, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю та без формалізму. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене і діяли добросовісно, проте пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строку на звернення з даним позовом.

Суд також не приймає до уваги посилання на те, що позивач фактично не проживає на території України з 2000-х років та в період з 03.10.2014 року по 24.09.2019 року неодноразово перетинав кордон України, що на думку позивача є поважною причиною пропуску звернення до суду, оскільки позовну заяву підписано та подано до суду адвокатом позивача Сичов А.Ю., який надає правову допомогу позивачу на підставі договору про надання правничої допомоги № 136 від 19.08.20919 року. Отже, відсутність позивача на території України в певні проміжки часу не може визнаватись поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зважаючи, що строк оскарження вимоги про сплату боргу з ЄСВ складає 10 днів, рішення за результатами адміністративного оскарження позивач отримав 06.11.2019 року, до суду звернувся 31.01.2020 року, обґрунтованих причин його пропуску клопотання не містить, отже суд не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені в клопотанні.

Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року № Ф-618-14 на суму 18 276,72 грн. позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" десятиденного строку звернення, зазначені позивачем в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.

За приписами п.9 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Роз`яснити позивачу, що в силу положень ч.8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 169, 241, 248, 256, 294, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко