Ухвала суду № 87797393, 18.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

18 лютого 2020 р. справа № 520/12619/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Міщенко Н.О.,

представник відповідача - Калиновського С.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, Вокап ОСОБА_2 Вів`єн, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування наказу Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області № 438 від 09.09.2019 року та зобов`язання Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту.

Представником відповідача подано через канцелярію суду клопотання про залишення вказаного позову без розгляду, яке обґрунтовано тим, позивачем пропущено п`ятиденний строк звернення до суду з приводу оскарження вказаного наказу, оскільки позивач був обізнаний з його існуванням з моменту отримання повідомлення № 86 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем під власний розпис 09.09.2019 року. Також зазначив, що позивач вже звертався до суд з приводу оскарження вказаного наказу та ухвалою суду від 23.10.2019р. позовну заяву було повернуто позивачу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання.

Представник позивача щодо залишення позовної заяви без розгляду заперечував. Просив поновити строк звернення до суду під час подання позовної заяви. Також надав письмову заяву з приводу поважності пропуску звернення до суду з вказаним позов та зазначив, що позивач дійсно вже звертався до суду з приводу оскарження наказу № 438 від 09.09.2019 року, однак ніяких документів за результатами вказаного звернення не отримав. Після того як позивачу стало відомо з офіційного сайту Судової Влада України, про те, що його позовну заяву було повернено ухвалою суду, звернувся повторно до суду з вказаним позовом. Також представник позивача зазначив, що позивач зовсім не володіє ані українською ані англійською мовами, що перешкоджає в отриманні належної інформації.

Вирішуючи подане клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ч. 1 ст. 12 Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" встановлено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що заявник ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин Камеруну.

Заявник отримав 09.09.2019р. повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту № 86 від 09.09.2019р.

З програми Діловодство спеціалізованого суду, судом встановлено, що позивач 13.09.2019р. звернувся до суду з позовом про скасування наказу Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області № 438 від 09.09.2019 р.; зобов`язання Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту (справа №520/9506/19).

Отже, позивач звернувся до суду протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову згідно вимог ч. 1 ст. 12 Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Ухвалою суду від 17.09.2019р. в межах справи №520/9506/19 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків поданої заяви.

Ухвалою суду від 23.10.2019р. позовну заяву було повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 17.09.2019р. При цьому зазначено, що вказана ухвала направлена на адресу позивача, яка останнім самостійно вказана у позовній заяві, та 22.10.2019 р. поштове відправлення повернулось до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Отже, позивачем ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 17.09.2019р. отримано не було.

Також, з програми Діловодство спеціалізованого суду судом встановлено, що ухвалу суду від 23.10.2019р. про повернення позовної заяви, позивачем також отримано не було, оскільки поштове відправлення було повернуто на адресу суду "за закінченням терміну зберігання".

Вказане свідчить, що позивач фактично не був обізнаний з приводу наслідків подання його позовної заяви, оскільки не одну з вказаних ухвал в межах справи №520/9506/19 не отримував.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Так, частиною 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Додатково суд зазначає, що спірне рішення позивачу не направлялось. Отже, ознайомитись з текстом рішення та мотивами його прийняття, позивач не міг, що в свою чергу перешкоджало позивачу сформулювати свою правову позицію по справі.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що позивач першочергово звернувся з позовною заявою до суду вчасно, ухвалу про залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви не отримував, та з огляду на та, що позивач не володіє українською мовою, є громадянином іншої держави, для забезпечення прав доступу особи до правосуддя, суд вважає необхідним визнати причини пропуску поважними та поновити пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом. У зв`язку з чим, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 122-123, 161, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Клопотання Головного управління Державної міграційної служби України про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без задоволення.

Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24.02.2020р.

Суддя О.В.Старосєльцева