Рішення № 87797327, 21.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.02.2020 р. справа №520/256/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., позивача - не прибув, представника відповідача - Мазур Л.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства оборони України провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, скасування протоколу, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка полягає у не вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з підстав встановлення йому інвалідності в наслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби на підставі довідки МСЕК від 11.10.2016р.; 2) визнання протиправним та скасування п. 45 протоколу №69 від 31.05.2019р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; 3) зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення йому інвалідності в наслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби на підставі довідки МСЕК від 11.10.2016 р. згідно вимог ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року; 4) зобов`язання Міністерства оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинена адміністративним органом відмова є протиправною, адже не було розглянуто питання про призначення одноразової грошової допомоги з причини настання інвалідності через захворювання, пов`язане із виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.

Відповідач, Міністерство оборони України (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб`єкт, Міністерство), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що серед матеріалів звернення громадянина був відсутній документ про обставини поранення (травми, каліцтва). Наполягав на правомірності відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник письмовим зверненням від 22.12.2016 р. звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з приводу виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби.

До матеріалів звернення була долучена низка документів у копіях, зокрема: довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №131639 про встановлення первинно з 19.10.2016р. ІІІ групи інвалідності одночасно з декількох причин - 1) поранення, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велись бойові дії; 2) травми (закрита черепно-мозкова травма, контузія головного мозку), пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велись бойові дії; 3) захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.

За даним зверненням громадянина Харківським обласним військовим комісаріатом була вчинена відмова у передачі матеріалів звернення до Міністерства для прийняття рішення по суті ініційованого питання.

Згадана відмова була оскаржена заявником у межах адміністративної справи №520/9506/18.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 р. по справі №520/9506/18 була визнана протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ...» та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.; зобов`язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердженім Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...» та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

При цьому, у межах цієї справи судом було установлено, що заявник проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2066, документований військовим квитком НОМЕР_1 , під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії отримав множинні осколкові поранення, ЗЧМТ- контузія головного мозку та захворювання, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби, унаслідок чого у подальшому настала інвалідність.

Отже, рішенням суду по справі №520/9506/18 установлені ті обставини, що причиною інвалідності заявника є одночасно три фактори: і поранення, і травма, і захворювання.

На виконання рішення суду по справі №520/9506/18 листом від 17.04.2019р. Харківський обласний військовий комісаріат спрямував матеріали звернення заявника до Міністерства.

Незважаючи на те, що заявник за власною вільною волею у судовому порядку спонукав Харківський обласний військовий комісаріат направити матеріали звернення з приводу призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства, заявник у межах справи №520/8935/19 оскаржив дії обласного військового комісаріату з приводу направлення неповного пакету документів.

Так, по справі №520/8935/19 заявник заявив вимоги: 1) визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які полягають у надсиланні на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України неповного пакету документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; 2) визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає у не оформленні повного пакету документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та повний перелік документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та з дотриманням вимог Положення затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року; 4) зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст.382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019р. по справі №520/8935/19 було відмовлено у позові заявника.

Разом із тим, у межах справи №520/8935/19 суд установив, що заявник є інвалідом IIІ групи і має право на пільги, проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2066, під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, отримав множинні осколкові поранення, ЗЧМТ- контузія головного мозку та захворювання, пов`язані із виконанням обов`язків військової служби, унаслідок чого у подальшому і настала інвалідність.

Отже, рішенням суду по справі №520/8935/19 також установлені ті обставини, що причиною інвалідності заявника є одночасно три фактори: і поранення, і травма, і захворювання.

31.05.2019 р. Міністерством в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі за текстом - Комісія) були розглянуті матеріали звернення заявника від 22.12.2016р. та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для цього рішення послугувало судження Комісії Міністерства про відсутність серед матеріалів звернення документу про обставини поранення (травми, каліцтва).

Не погодившись із правомірністю відмови адміністративного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі за текстом - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога (далі за текстом - Допомога, Спірна виплата) призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, у відповідності до ст.16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З 19.10.2016р. заявнику вперше первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджено довідкою МСЕК.

Причиною настання інвалідності за відомостями означеної довідки є одночасно: 1) поранення, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; 2) травма, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; 3) контузія, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії; 4) захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013р. №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі за текстом - Порядок №975).

Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Водночас, подання до Міноборони відповідного рішення військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

У зазначеній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Із тексту оскарженого рішення Міністерства вбачається, що у даному випадку фактичною підставою для відмови у призначенні заявнику Допомоги послугувало судження про відсутність у матеріалах звернення документу про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку №975.

У цій частині обраний Міністерством в особі Комісії мотив здійсненого управлінського волевиявлення слід визнати правомірним та обґрунтованим.

Разом із тим, Міністерством в особі Комісії не надано жодної юридичної оцінки іншій причині настання інвалідності заявника, а саме: захворюванню, що пов`язано з виконання останнім обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

Указана причина інвалідності згадана у тексті довідки МСЕК.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Тому вирішуючи спір по суті, суд у силу ч.5 ст.242 КАС України вважає за необхідне керуватись правовим висновком Верховного Суду по справі №509/4156/15-а.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з`ясував неповно, усім юридично значимим факторам (зокрема, питанню призначення одноразової грошової допомоги через інвалідність з причини захворювання) оцінки не надав.

Між тим, у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 24.12.2019р. по справі №520/10341/18 та від 31.10.2019р. по справі №520/11476/18 до владних управлінських обов`язків Міністерства віднесена оцінка такої правової підстави призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, як захворювання особи.

Тому позов у цій частині належить задовольнити, адже матеріали звернення були розглянуті Міністерством не у повному обсязі.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

При цьому, суд зважає, що відмова владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

Між тим, у даному конкретному випадку заявник помилково вважає, що у спірних правовідносинах Міністерством була допущена бездіяльність, позаяк насправді адміністративним органом було вчинено владне волевиявлення, котре письмово втілене у протоколі, тобто за усіма можливими ознаками форма вчиненого управлінського волевиявлення відповідає параметрам індивідуального акту.

Відсутність події бездіяльності зумовлює відмову у позові у цій частині.

Розв`язуючи спір, окружний адміністративний суд зважає, що з приводу застосування п.4 ч.2 ст.245 КАС України Верховний Суд у постанові від 05.09.2018р. по справі №826/9727/16 зробив правовий висновок про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №2340/2921/18).

Оскільки у спірних правовідносинах Міністерством взагалі не було досліджено обставин призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю за хворобою, то адміністративний орган належить обтяжити обов`язком повторно вирішити по суті звернення заявника, позаяк після скасування оскарженого рішення матеріали звернення набувають юридичного стану нерозглянутих (повертаються у правовий режим невирішених по суті).

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства оборони України у формі п. 45 протоколу №69 від 31.05.2019р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно вирішити по суті питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за зверненням від 02.12.2016р. з підстав встановлення інвалідності унаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби за довідкою Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 Комунального закладу охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації серії 12ААА від 11.10.2016р.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення виготовлено в повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24 лютого 2020 року; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.