Ухвала суду № 87797260, 21.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/1804/19

21 лютого 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзій О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Клим А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Верховної ради України,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державної казначейської служби України, в якій просить: стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 1517901,74 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок прийняття Верховною Радою Україною незаконних рішень, визнаних неконституційними рішенням Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3, 10 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року про повернення позовної заяви та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Від представника Державної казначейської служби України 20.01.2020 року надійшло клопотання про передачу адміністративної справу на розгляд Верховному Суду, якому як суду першої інстанції відповідно до ч.4 ст.22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

В підготовчому засіданні 21.02.2020 року позивач заперечив передачу адміністративної справу на розгляд Верховному Суду.

Представник Державної казначейської служби України підтримав заявлене клопотання від 20.01.2020 року.

Представник Верховної Ради України в підготовче засідання не з`явився, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 КАС України, що в силу приписів ст.181, 205 КАС України не перешкоджає проведенню підготовчого засідання за відсутності такого учасника справи.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам про належність розгляду даної справи Верховним Судом як судом першої інстанції, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Як передбачено п.1 ч.2 ст.173 КАС України завданням підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч.5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює КАС України, глава 2 якого визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію.

Так, приписами ч.4 ст.22 КАС України встановлено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Таким чином, Верховний Суд як суд першої інстанції розглядає справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що відповідачами у справі є Державна казначейська служба України та Верховна Рада України, а предметом спору - відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Верховної ради України.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 року було повернуто позовну заяву, з урахуванням того, що у встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем у повному обсязі виправлені не були, а саме, позивачем не зазначено змісту позовних вимог до Верховної Ради України.

Однак, Восьмий апеляційний адміністративний суд в постанові від 12.11.2019 року, якою ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року про повернення позовної заяви скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вказав, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання про повернення позовної заяви, у зв`язку з тим, що в заяві від 20.08.2019 року ОСОБА_1 навів зміст позовних вимог і виклад обставин, які на думку позивача свідчать про порушення його прав з боку Верховної Ради України.

Водночас, до спірних правовідносин, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2019 року у справі №242/4741/16-ц, про те, що залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом який порушив права чи інтереси позивача. Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державну казначейську службу України чи її територіального органу.

Тобто у даній справі, публічно правовий спір насамперед стосується відповідача - Верховної Ради України, а не Державної казначейської служби України.

Таким чином, з огляду на положення ч.4 ст. 22 КАС України, а також беручи до уваги суб`єктний склад та предмет спору у даній справі, суд приходить до висновку, що адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Верховної Ради України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Верховної ради України підсудна Верховному Суду, як суду першої інстанції та неможливість розгляду такої Тернопільським окружним адміністративним судом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З системного аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав для передачі справи на розгляд до іншого адміністративного суду є порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності). При цьому, вирішення питання щодо передачі адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду можливе і після відкриття провадження у справі.

Одночасно, суд враховує, що інстанційна підсудність має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст.318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Необхідність дотримання правил підсудності також узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до суду, встановленого законом, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі вказаної адміністративної справи на розгляд Верховного Суду, як суду першої інстанції.

Керуючись п.3 ч.1 ст.29, 241, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Передати адміністративну справу № 500/1804/19 ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням Верховної ради України на розгляд Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 25 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

Копія вірна

Суддя Мандзій О.П.