Рішення № 87796974, 24.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2020 року м. Рівне №460/176/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила суд:

1. визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.10.2019 № 106/03.08.-21, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 22.08.2019 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка станом на 1 січня 1993 року проживає в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосила, що нею подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просив суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.01.2020 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду 10.02.2020 вх.4341/20 від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що позивач немає права на призначення пенсії, оскільки період проживання та роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з 10.08.1992 по 01.01.1993 складає 4 місяці 21 день. Відповідно до записів №5-14 трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала в «Ленинском отделении Госбанка г. Ереван», в «Ленинском отделении Промстрой банка г. Ереван», в «Ленинском отделении Жилсоцбанка в г. Ереван» (місто Єреван є столицею Вірменії). Відтак, позивач не могла працюючи у Вірменії проживати в смт. Зарічне. Окрім того, згідно копії будинкової книги позивач була прописана в м. Зарічне 20.03.1986 та виписана 24.01.1989, що суперечить листу Зарічненської селищної ради від 02.08.2019 № 33 та викликає сумніви щодо його достовірності. З підстав наведених у відзиві, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с.5).

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала в Ленінському відділені Держбанку м. Єреван з 20.11.1985, в Ленінському відділені Промбудбанку м. Єреван з 01.01.1988, в Ленінському відділені Жилсоцбанку в м. Єреван з 21.04.1988 (а.с.8-16).

Згідно копії будинкової книги, позивач була прописана в м. Зарічне з 20.03.1986 та виписана 24.01.1989(а.с.19),

Натомість, листом Зарічненської селищної ради від 02.08.2019 № 33 в графі "період реєстрації" зазначено про реєстрацію ОСОБА_1 з 20.03.1986 по даний час 2019 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

23.08.2019 ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

10.10.2019 за № 106/03.08-21 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Зі змісту вказаного рішення встановлено, що вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за заявою від23.08.2019 з наступних підстав. Право на пенсію із зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), зокрема особи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років. Таким особам пенсійний вік зменшується на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання (роботи), але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або йно працювали у зазначеній зоні у період з моменту аварії по 31 липня 1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Згідно поданих до заяви від 23.08.2019 № 293 документів, підтверджено період роботи в зоні гарантованого добровільного відселення з 10.08.1992. Факт постійного проживання на території гарантованого добровільного відселення становить 04 місяці 21 день. А тому відсутні підстави для призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с.6).

Не погоджуючись з діяннями відповідача в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон України №1058-ІV від 09.03.2003) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону України №1058-ІV від 09.03.2003 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Тобто, вказаними нормами надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України №1058-ІV від 09.03.2003 або спеціальним Законом України №796-XII від 28.02.1991.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-XII від 28.02.1991 ).

Згідно із ст.55 Закону України №796-XII від 28.02.1991, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина (3 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Тобто, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а, та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суду слід зазначити, що вимогу щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов`язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на ЧАЕС.

Підпунктом 5 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок) зазначено, документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала в Ленінському відділені Держбанку м. Єреван з 20.11.1985, в Ленінському відділені Промбудбанку м. Єреван з 01.01.1988, в Ленінському відділені Жилсоцбанку в м. Єреван з 21.04.1988. Відтак, пенсійний орган стверджує, що позивач не могла працювати у м. Єреван та проживати у смт. Зарічне, станом на 01.01.1993, протягом 3 років від моменту аварії на ЧАЕС.

Водночас, згідно копії будинкової книги, позивач була прописана в м. Зарічне 20.03.1986 та виписана 24.01.1989. Довідкою Зарічненської селищної ради від 02.08.2019 № 33 в графі "період реєстрації" зазначено про реєстрацію ОСОБА_1 з 20.03.1986 по даний час 2019 по АДРЕСА_1 .

Суд погоджується із доводами позивача, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення. Проте, суд не погоджується з твердженнями пенсійного органу про те, що у позивача відсутні інші належні та допустимі докази на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі органів місцевого самоврядування (підприємств, установ, організацій), що є підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону.

Так, судом встановлено, що згідно із відомостей будинкової книги та довідки Зарічненської селищної ради від 02.08.2019 № 33 позивач була зареєстрована та проживала у смт. Зарічне з 20.03.1986 по 24.01.1989, тобто в період з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 24.01.1989, тобто вона проживала в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 8 місяців 29 днів.

Крім того, згідно із свідоцтва про народження, син позивачки народився ІНФОРМАЦІЯ_2 смт. Зарічне (а.с.20).

Водночас, відповідачем доказів того, що в період з 26.04.1986 по 24.01.1989 ОСОБА_1 не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, для суду не надано.

З огляду на це, період роботи та проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення складає необхідних 6 років. Поміж тим, початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки, станом на січень 1993 року наявна у позивача, з врахуванням періоду проживання з 26.04.1986 по 24.01.1989 та періоду з 10.08.1992 по 01.01.1993 (який відповідач підтвердив), а відтак станом на 1 січня 1993 року позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, а тому має право на зниження пенсійного на 3 роки.

Так, відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на офіційних веб-сайтах Головних управлінь Пенсійного фонду України, про визначення віку виходу на пенсію жінок відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", жінкам, які мають право на зниження пенсійного віку на 6 років та народилися в період з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року, вік виходу на пенсію становить 53 роки.

З копії паспорта громадянина України позивача слідує, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дату звернення за призначення пенсії ОСОБА_1 досягнула 53 роки.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що жінки, які згідно з ст.55 Закону України №796-ХІІ є потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС та які народилися з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року, мають право на зниження пенсійного віку та пенсія за віком призначається після досягнення ними 53 років.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що період праці та проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення є достатнім для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991.

А тому, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначені пенсії прийняте не у порядок, не у спосіб визначений Законом, а тому суд визнає протиправним та скасовує рішення про відмову в призначенні пенсії від 10.10.2019 № 106/03.08.-21, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком , із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на наведені обставини, необхідно також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 22.08.2019 та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку згідно із ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, а докази понесення інших витрат суду не надано, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України - відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 10.10.2019 № 106/03.08.-21, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку згідно із статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати з 22.08.2019 ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, згідно із статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.