Ухвала суду № 87796846, 18.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7206/19

У Х В А Л А

18 лютого 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача за вх.№6699/20 від 14.02.2020 року про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовського, 37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправним та скасування наказу №638/03-08 від 14.11.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства Юстиції України в особі Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул. Розумовського, 37, м.Одеса, 65091) про визнання протиправним та скасування наказу №638/03-08 від 14.11.2019 року.

Під підготовчого провадження за клопотанням представника відповідача, в порядку ст.55 КАС України, була проведена заміна первісного відповідача на Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Під час судового засідання 18.02.2020 року судом розглянуто клопотання представника відповідача за вх.№6699/20 від 14.02.2020 року про закриття провадження по справі на підставі положень п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки вказаний спір не підвідомчий судам адміністративної юрисдикції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інше судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою Позивача з рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 В. ОСОБА_3 . про відмову у скасуванні права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Як на підстави позовних вимог, з урахуванням додаткових пояснень Позивача від 12.01.2020 та 21.01.2020, ОСОБА_1 посилається на неправомірність дій державного реєстратора, неодноразово акцентує увагу на порушенні його цивільного права. Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає: «Я з 2008 року знаходжусь у безперервному судовому процесі земельну ділянку № 56-а, суміжною із земельною ділянкою № АДРЕСА_2 , права на яку зараз розглядаються по даній справі.»: у додаткових поясненнях від 21.01.2020 Позивач зазначає «Саме права на цю земельну ділянку відповідач по даної справі відмовляється скасовувати». Таким чином, предметом у даній справі є спір про цивільне право Позивача на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, у справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку Позивача, права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правові, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із земельних відносин.

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права Позивача, а предметом у справі є саме визнання права власності на земельну ділянку, оскільки зазначені позовні вимоги приводять саме до вирішення питання про право власності на зазначену земельну ділянку.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь в спорі суб`єкта владних повноважень, можна дійти висновку про те, що цей спір не є публічно- правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного вважаємо, що спір про оскарження відмови державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової В.І. у скасуванні запису про право власності за номером 28183169 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1657402951210, має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав Позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_5 . Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо Позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Водночас Позивачем разом із додатковими поясненнями від 12.01.2020 надано суду копію виконавчого листа від 28.11.2019 у справі 2а-9639/10/1570, відповідно до якого: - зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області внести до Державного земельного кадастру та до Поземельної книги, що є його документом, відомості про недійсність державного акту серії ЯЖ № 701678 від 10 грудня 2008 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером 01.08.516.00427 та кадастровим номером 5121080300:05:001:0623; - зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5121080300:05:001:0623 та місце розташування: АДРЕСА_2 сільрада, у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, наразі судом розглянуто справу № 2а-9639/10/1570 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА2 сільської ради Біляївського району Одеської області, Головного управління Держкомзему у Одеській області, Державного підприємства «Центр філії ДП «Центр державного земельного кадастру», третя особа ОСОБАЗ про скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради № 317 від 20.11.2007 р., визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА З недійсним; про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_3 та винесено рішення на його користь.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України колона особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 р. дійшла наступного правового висновку. «Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень”.

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права позивача на земельну ділянку, внаслідок відмови державного реєстратора у скасуванні реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншою фізичною особою ніж позивач.

Отже, якщо порушення своїх прав рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства».

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 р. у справі №813/1362/16, 28.11.2018 р. у справі №825/642/18, 29.01.2019 р. у справі №803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку Позивача, права власності на спірну земельну ділянку внаслідок реєстрації цієї земельної ділянки за фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Позивач заперечив проти задоволення вказаного клопотання, пославшись на відсутність правового спору з іншою особою щодо земельної ділянки, оскільки такий спір був вже вирішений компетентним судом у 2009 році та таке судове рішення набрало сили остаточного.

Суд, розглянувши вказане клопотання в нарадчий кімнаті, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

По-перше, суд погоджується з правовою позицією позивача про те, що дійсно, між ним та ОСОБА_5 відсутній цивільно-правовий спір щодо наявності чи відсутності у останній та позивача права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вказаний спір вирішений рішенням Біляївського районного суду Одеської області та це рішення набуло статусу остаточного.

По-друге, за таких обставин, позивач не може звернутись до цивільного суду з таким саме позовом та в рамках цієї цивільної справи вирішити спір з державним реєстратором Баховою В.І. щодо незаконної відмови у скасуванні реєстраційного запису. Це унеможливлювало б розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства (ч.3 ст.19 КАС України).

По-третє, наведена представником позивача судова практика Верховного Суду саме стосується наявності між позивачем та іншою особою невирішеного майнового спору щодо об`єкту нерухомого майна відносно якого було відмовлено у здійсненні реєстраційної дії, тоді як позивач звернувся для захисту свого, визнаного державою права, яке не підлягає оскарженню шляхом оскарження наказу суб`єкта владних повноважень щодо розгляду його скарги на дії державного виконавця, прийнятого відповідно до процедури, встановленої ст.37 Закону України «Про реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі наведеного, керуючись ст.204, п.1 ч.1 ст.238, КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні клопотання представника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вх.№6699/20 від 14.02.2020 року про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним та скасування наказу №638/03-08 від 14.11.2019 року.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 25.02.2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя К.С.Єфіменко