Рішення № 87796573, 19.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006414

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

від позивача не прибув,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області (далі - відповідач, Східницька селищна рада), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 22.08.2019 про надання як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення за заявою позивача від 22.08.2017 про надання як учаснику бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт . Східниця м. Борислава Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке. Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 31.08.2018 у справі №438/1047/17 встановлено, що позивач 22.08.2017 звернувся до відповідача з клопотанням, у порядку, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України, з метою отримання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га в межах смт . Східниця м. Борислава Львівської області. Однак за наслідками повторного розгляду вказаної заяви, відповідачем скеровано листа за вих. №641 від 28.11.2018, а не рішення про відмову в наданні дозволу. Зі змісту вказаного листа з`ясовано, що за результатами голосування селищної ради проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, а отже рішення не прийняте. У листі не наведено жодної підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у смт. Східниця м. Борислава Львівської області. Тому відмова є невмотивованою, не містить покликань на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача та повторну протиправну бездіяльність.

Ухвалою від 04.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами суду від 24.01.2020 та від 27.01.2020 судом витребувано від Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області докази для долучення до матеріалів справи та огляду в судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з`явився, уповноваженого представника не направив; подав клопотання про неможливість з`явитися до суду, у зв`язку з віддаленістю місця постійного проживання; просив розглядати справу без участі представника позивача /арк.спр.45, 51-52, 78-79/.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов чи будь-яких клопотань не подавав. На виконання ухвали про витребування доказів надав суду завірені світлокопії документів /арк.спр.71-76/.

Суд з`ясував обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.04.2016, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій /арк.спр.34/.

ОСОБА_1 22.08.2017 звернувся до Східницької селищної ради з проханням надати йому як учаснику бойових дій, безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,15 га, що розташована на території Східницької селищної ради /арк.спр.14-15/.

Листом від 23.10.2017 №414 Східницька селищна рада повідомила ОСОБА_1 , що його заява від 29.08.2017 розглянута, однак проект рішення не набрав достатньої кількості голосів, отже рішення прийняте не було /арк.спр.16/.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 31.08.2018 у справі 438/1047/17 визнано протиправною бездіяльність Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою, зокрема, ОСОБА_1 від 22.08.2017 року про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт . Східниця м. Борислава Львівської області ; зобов`язано Східницьку селищну раду м. Борислава Львівської області розглянути на найближчому черговому пленарному засіданні сесії заяву, зокрема, ОСОБА_1 від 22.08.2017 про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт. Східниця м. Борислава Львівської області , відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» /арк.спр.17-24/.

Листом від 28.11.2018 №641 Східницька селищна рада повідомила ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Бориславського міського суду від 31.08.2018 у справі №438/1047/17 розглянуто проект рішення Східницької селищної ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку», в якому повторно розглянута заява ОСОБА_1 від 29.08.2017. Однак за результатами голосування проект не набрав достатньої кількості голосів, отже рішення прийняте не було /арк.спр.25/.

Вважаючи бездіяльність селищної ради в частині неприйняття позитивного рішення за заявою позивача протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Розглядаючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом на підставі статті 146 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ст. 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 вищезгаданого Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пунктів «а» та «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також слід врахувати положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ, яким передбачено надання учасникам бойових дій, зокрема, права на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (п. 14 ст. 12).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином нормами чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, як і форма прийняття рішень. Слід наголосити, що рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відтак листи Східницької селищної ради від 23.10.2017 та 28.11.2018 /арк.спр.16, 25/ якими повідомлено, що проект рішення про надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не набрав достатньої кількості голосів, а тому рішення не прийняте, суд не може вважати рішенням у розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Необхідно звернути увагу, що даному спору передувало рішення Бориславського міського суду Львівської області, яким вже визнавалася протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 22.08.2017 /арк.спр.23/.

Тому слід констатувати, що відповідач вдруге вчинив протиправну бездіяльність в частині розгляду заяви позивача без прийняття рішення, передбаченого законодавством.

Також суд враховує, що відповідач протягом розгляду справи жодним чином не заперечував проти правової позиції позивача, уповноваженого представника в судове засідання не направив, жодних пояснень по суті спору не надав. Таку поведінку відповідача суд розцінює як визнання позову.

Суд бере до уваги те, що ні в листах до позивача ні під час розгляду цієї справи відповідач не навів жодних правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Така поведінка відповідача вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому позовну вимогу про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки теж необхідно задовольнити.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та необхідність зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Отже позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з врахуванням положень ст. 139 КАС України, судовий збір зі сторін стягувати не слід.

У резолютивній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу в сумі 8970,00 грн.

Вирішуючи дану заяву суд керується таким.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право кожного на правову допомогу. У випадках передбачених законом це право надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача до винесення рішення у справі на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду:

- договір від 11.11.2019 між адвокатом Маліченком Д.В. та позивачем ОСОБА_1 про надання правничої допомоги;

- звіт №11/11 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом на загальну суму 8970,00 грн.;

- квитанція на оплату виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на загальну суму 8970,00 грн.;

- ордер на надання правової допомоги у Львівському окружному адміністративному суді (в якому зазначено відповідний договір) /арк.спр.26-33/.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Така позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.05.2018 у справі №910/8443/17.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Est/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Суд зважає на немайновий характер позову, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи. Предмет позову нескладний та є наслідком неналежного виконання відповідачем рішення Бориславського міського суду Львівської області. Також представник позивача в судові засідання не з`являвся, подавав клопотання про розгляд справи без його участі.

Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 250, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області щодо ненадання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території смт . Східниця м. Борислава Львівської області .

3 . Зобов`язати Східницьку селищну раду м. Борислава Львівської області (82391, Львівська область, м. Східниця, вул. Золота Баня,3; ЄДРПОУ 26359951) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на території

АДРЕСА_2 . Судовий збір з відповідача не стягувати.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області (82391, Львівська область, м. Східниця, вул. Золота Баня,3; ЄДРПОУ 26359951) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 (три тисячі) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020.

Суддя Кравців О.Р.